На такому висновку наголосив Верховний Суд, залишаючи 31.01.2024 без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017, яким до Позивача застосовано штраф в сумі 146 011 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 730 057 грн.
Позов обгрунтовано тим, що штрафні санкції згідно з оскаржуваним рішенням застосовані до нього помилково, оскільки самостійно визначені грошові зобов`язання з орендної плати за землю сплачувались ним вчасно та у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що контролюючим органом безпідставно нараховано Позивачу пеню за несвоєчасну сплату ним податкового зобов`язання з орендної плати на землю, яке було зменшено Позивачем відповідно до ст. 50 ПКУ шляхом подання уточнюючої декларації.
У касаційній скарзі Відповідач наголошував на правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення та доводив, що погашення грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб відбувалося не за рахунок уточнюючих розрахунків, як встановлено судами попередніх інстанцій, а внаслідок самостійної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з орендної плати юридичних осіб.
Відхиляючи доводи касаційної скарги Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Положеннями п. 50.1 ст. 50 ПКУ передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
За даними облікової картки платника з орендної плати за 2015-2017 роки ним сплачено до бюджету 1 321 146 грн.
Згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного рішення та згідно з актом перевірки відповідачем зазначено прострочення сплату узгодженого зобов`язання за 2015 рік відповідно до декларації від 20.02.2015 з терміном сплати до 01.12.2015, 31.12.2015 строком на 177, 147, 152, 308, 277, 286 днів.
З облікової картки позивача з орендної плати за 2015 рік судами установлено, що позивачем задекларовані суми сплачені своєчасно, що підтверджується платіжними долрученнями.
У зв`язку з поданням платником 29.11.2016 уточнюючої декларації з орендної плати за 2016 рік, якою Позивачем зменшено раніше задекларовану суму грошового зобов`язання на 97 195 грн. контролюючим органом нарахована пеня в сумі 17 485 грн.
Правовою підставою застосування до позивача пені податковим органом визначено положення ст. 129 ПКУ, аналіз п. 129 .1.2. якої дозволяє здійснити висновок про те, що об`єктом застосування пені є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.
Оскільки установлено, що платником у даному випадку подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які, за висновками контролюючого органу, несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету, а контролюючим органом застосовано пеню за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена позивачем шляхом подання уточнюючої декларації, ВС дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені
Крім того, встановлено, що згідно з розрахунком штрафної санкції відповідачем визначено прострочення сплати узгодженого зобов`язання за 2017 рік відповідно до декларації від 17.02.2017 строком на 169, 141, 110, 80, 49 днів, за що оскаржуваним рішенням застосований штраф у сумі 31 726 грн.
Правовою підставою застосування до позивача штрафу контролюючим органом визначено положення ст. 126 ПКУ, п.126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у встановлених розмірах.
Установлено, що сплата позивачем самостійно задекларованих сум орендної плати підтверджена наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями про перерахунок коштів до бюджету на загальну суму 779 583 грн.
Волдночас, окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 відмовив ГУ ДФС повністю у задоволенні позову про стягнення з ТОВ податкового боргу з орендної плати в сумі 138 697 грн. за три місяці 2017 року відповідно до декларації від 17.02.2018 з урахуванням несплаченої пені.
Зазначеним рішенням також встановлено, що податковий борг у ТОВ з орендної плати відсутній у зв`язку із його сплатою, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Таким чином, оскільки установлено, що платником своєчасно сплачені податкові зобов`язання з орендної плати за землю згідно платіжних доручень, тоді як документом, який підтверджує факт несвоєчасної сплати ТОВ орендної плати, контролюючий орган у розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення вказав саме податкові декларації, ВС дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування штрафу та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.