За змістом статті 1277 ЦКУ у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Верховний Суд, переглянувши 04.01.2023 судові рішення у справі за заявою про визнання спадщини відумерлою, роз’яснив при яких умовах такі заяви розглядаються судом в порядку окремого провадження та наявність яких обставин виключає розгляд судом цієї заяви в такому порядку та її задоволення.
Постановою Верховного Суду від 04.01.2023 залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції про скасування рішення першої інстанції про задоволення заяви Прокурора в інтересах сільської ради в порядку окремого провадження про визнання спадщини відумерлою, та залишення заяви Прокурора без розгляду.
Заява прокурора була обґрунтована тим, що після смерті Особи 2 залишена належна йому на праві власності земельна ділянка для ведення товарного с/г виробництва площею 8,056 га, розташована на території сільради. Спадкоємці за заповітом і за законом відсутні і спадщина ніким не прийнята.
Задовольняючи заяву прокурора суд першої інстанції зазначив, що спадкова справа після смерті власника земельної ділянки не заводилася, що свідчить про неприйняття спадщини спадкоємцями, а тому заявник, виходячи із положень статті 1277 ЦКУ, звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про визнання спадщини відумерлою.
Водночас вказане рішення оскаржив до апеляційного суду Особа 1, який не брав участі у справі, спадкоємець першої черги за законом (син спадкодавця), посилаючись на порушення оскарженим рішенням його прав спадкоємця після смерті батька Особи 2 .Стверджував, що постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.
Верховний Суд зазначив, що Відповідно до п. 8 ч.2 ст. 293 ЦПКУ суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Згідно із статтею 335 ЦПКУ у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Відповідно до ст. 338 ЦПКУ суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (згідно ч.1 ст. 293 ЦПКУ).
Згідно з ч.6 ст. 294 ЦПКУ якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Спір про право – це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Разом з тим, ч. 3 ст. 1268 ЦКУ визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Встановлено, що рішенням суду від 27.07.2021, залишеним в силі Верховним Судом 14.12.2022, встановлено факт, що на час відкриття спадщини після смерті Особи 2 його син Особа 1 постійно проживав разом зі спадкодавцем.Відомості про те, що Особа 1 відмовився від спадщини після смерті батька відсутні.
При цьому, ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
Таким чином Верховний Суд погодившись із висновками суду апеляційної інстанції звернув увагу, що залишення без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, не перешкоджає зверненню до суду із відповідним позовом для вирішення спору.