Необхідністьзняття арешту з майна, накладеному у кримінальному провадженні породжує багато питань у Власника такого майна, якщо він не був учасником такої кримінальної справи :
– за правилами якого судочинства повинна розглядатися така категорія справ ?
– який ефективний спосіб захисту прав Власника арештованого майна, якщо він не є учасником у кримінальному провадженні ?
-що є предметом доказування в справах такої категорії ?
-які підстави для скасування арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження ? та інші питання, від яких залежить прийняття позитивного рішення на користь Власника арештованого майна у межах кримінального провадження.
Пропонується навести правові позиції Верховного Суду у справах зі спорів про зняття арешту з майна, накладеному у межах кримінального провадження, у яких Верховний Суд надає відповіді на зазначені питання.
1.Скасування арешту, накладеному слідчим суддею у кримінальному проваджені за клопотанням цивільного позивача на забезпечення цивільного позову розглядається за правилами кримінального судочинства
Якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, у тому числі якщо вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту у порядку, передбаченому КПКУ
Чинний Кримінальний процесуальний закон (2012 року) передбачає способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження, тоді як цивільно-процесуальний закон не передбачає можливості такого захисту у порядку цивільного судочинства
Постановою Верховного Суду від 14.08.2024 скасовано судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову Особи про зняття арешту з земельної ділянки у частині накладення на неї арешту слідчим суддею у кримінальній справі за клопотанням цивільного позивача з метою недопущення незаконного відчуження цього майна та закрив провадження у цій частині позовних вимог.
Суть спору в тому, що Позивач придбав на електронних торгах реалізовану у виконавчому провадженні земельну ділянку. Він мав намір оформити право власності на неї, але перешкодою для реєстрації цього права стали чотири арешти, накладені у двох цивільних справах, у кримінальному та у виконавчому провадженнях. Тому позивач звернувся до суду та просив зняти із земельної ділянки вказані арешти.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у позові зазначили, що арешт у кримінальному провадженні зумовлений потребами збереження речового доказу. Суд не встановив, що порушення прав позивача відбулося виключно внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідачів. Заявлені вимоги не відновлять його порушених прав. При цьому вказали, що електронні торги відбулися за наявності заборон на відчуження (арешту) майна, накладених, зокрема, на підставі судових рішень.
Погоджуючись із вказаними висновками Верховний Суд вказав, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПКУ 2012 року).
Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПКУ 2012 року
Якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України. Тобто чинний кримінальний процесуальний закон передбачає способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження, тоді як цивільно-процесуальний закон не передбачає можливості такого захисту у порядку цивільного судочинства.
У разі, якщо арешт на майно накладений у порядку, передбаченому КПК України 2012 року, то особа, яка вважає, що цим порушене її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства.
Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
За таких підстав, ВС у постанові від 14.08.2024 роз`яснив Позивачу, що вказане питання про зняття арешту належить розглядати за правилами кримінального судочинства у порядку, встановленому КПКУ.
2. Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного у межах кримінального провадження за правилами КПКУ 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства
Верховний Суд 24.01.2024 залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи до ГУ Нацполіції про зняття арешту з нерухомого майна.
Вказаний арешт накладений слідчим відділу поліції в межах розгляду кримінальної справи на все майно Особи, як забезпечення виконання вироку суду щодо можливої конфіскації майна. Вироком суду Особу було визнано винним у вчиненні злочинів та засуджено до позбавлення волі без конфіскації майна. Позов мотивована тим, що він є власником 23/100 частин будинку, який він не може продати із-за накладеного арешту.
Верховний Суд зазначив, що у даній справі позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за заправилами КПКУ 1960 року. При цьому згідно з п.9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПКУ 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПКУ 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства.
Згідно з правовими висновками Великої Палати ВС у подібних справах спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПКУ 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПКУ 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Оскільки у даній справі обтяження (арешт) на спірну квартиру було накладено саме на підставі постанови слідчого від 10 квітня 2002 року, то Верховний Суд погодився із судом першої інстанції про розгляд даної справи у порядку цивільного судочинства.
3. Звернення Особи до слідчого судді з клопотанням про зняття арешту в порядку КПК 2012 року не перешкоджає її зверненню до суду за захистом її цивільних прав як співвласника нерухомого майна, арешт на яке накладено в межах кримінального провадження, розпочатого й завершеного за правилами КПК 1960 року та учасником якого Особа не була
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду закрито провадження у цивільній справі за позовом Особи 1 до Нацполіції про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування арешту двох квартир.
Позов мотивовано тим, що 02.07.2012 вироком суду Особу 2 (чоловіка Позивачки) визнано винним у вчиненні ряду злочинів та призначено йому покарання, у тому числі конфіскації належного йому майна. В межах досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні постановою слідчого РУ ГУ МВС 25.04.2006 накладено арешт на все нерухоме майно Особа 2, зокрема на спірні квартири. Після смерті Особи 2 Позивачка не може оформити право власності на квартири, у зв’язку із накладеним на них у межах кримінального провадження арешту.
Судові рішення мотивовані тим, що питання про скасування арешту, який накладений в межах кримінального провадження, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом. Встановивши, що арешт на майно Особа 2 накладено з метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна в межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року, суди зробили висновок, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із вказаним висновком судів попередніх інстанцій Верховний Суд 04.10.2023 вказані судові рішення, а справу на правив у суд першої інстанції для подальшого розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд вказав на те, що порядку і способів скасування арешту майна після закінчення судового розгляду та постановлення обвинувального вироку у КПК України 1960 року не було встановлено для осіб, які не були учасниками такої справи. Тож позивач як власник майна, який не мав будь-якого правового статусу у кримінальному провадженні, за чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту
За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин цієї справи виключно звернення до суду у порядку цивільного судочинства з позовом про звільнення майна з-під арешту є ефективним способом захисту порушеного права особи, яка наполягає на тому, що є власником спірних квартир.
У даній справі суди встановили, що арешт на спірне нерухоме майно накладений постановою слідчого 25.04.2006 в межах кримінального провадження, розпочатого і завершеного за правилами КПК 1960 року; Особа 1 не була учасником кримінального провадження, в межах якого накладено арешт на квартиру.
При цьому Позивачка обґрунтовувала порушення свого права в тому числі тим, що на момент накладення арешту обвинувачений Особа 2 не був єдиним власником спірних об`єктів нерухомого майна. Зокрема, вказувала, що одна із спірних квартир була приватизована сім`єю в складі 5 осіб, до якої входила й Позивачка, а друга квартира придбана Особа 2 під час перебування в шлюбі з Особа 1.
Суди не звернули увагу на те, що питання звернення обвинувального вироку щодо Особи 2 у частині конфіскації нерухомого майна до виконання та наявність або відсутність у зв`язку з цим підстав для скасування арешту підлягає дослідженню судами під час розгляду спору по суті та не впливає на його юрисдикцію.
Також суди не врахували, що звернення Особи 1 до слідчого судді з клопотанням про зняття арешту в порядку КПК 2012 року не перешкоджає її зверненню до суду за захистом її цивільних прав як співвласника нерухомого майна, арешт на яке накладено в межах кримінального провадження, розпочатого й завершеного за правилами КПК 1960 року та учасником якого позивачка не була.
За таких обставин Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про непідсудність цього спору судам цивільної юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження в справі.