Верховний Суд, переглянувши 27.01.2023 справу зі спору щодо розміру пенсії непрацюючого держслужбовця дійшов висновку, що оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати (60 %) працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2023 залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову Особи про скасування рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та зобов’язано Відповідача перевести її на пенсію державного службовця з 11.05.2021 відповідно до ст. 37 цього Закону у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих держадміністрацією від 05.05.2021, із врахуванням проведених виплат.
Постанова ВС мотивована тим, що відповідно до п. 2 розд.2 ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державну службу» № 889 з 01.05 2016 втратив чинність ЗУ «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Згідно вказаних пунктів Закону, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 –ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Позивач станом на 01.05.2016 має не менш як 20 років стажу роботи віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, а тому суди дійшли вірного висновку, що позивач має право на пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
Щодо вимоги про нарахування у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих держадміністрацією ВС зазначив, що Позивачка з 14.12.2011 отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи призначену за нормами ЗУ «Про державну службу». З 01.03.2019 пенсію по інвалідності як інваліду ІІ групи за нормами ЗУ № 3723-ХІІ перераховано за нормами ЗУ № 1058-ІV. У травні 2021 року позивач звернулася із заявою до відповідача про перехід з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону № 1058- ІV на пенсію за віком згідно ст. 37 ЗУ «Про державну службу».
Верховний Суд відхиляючи доводи пенсійного органу (які були підставою у оспорюваній відмові та підтримано судом апеляційної інстанції) про те, що Закон України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016, не передбачає перерахунок пенсії державним службовцям на підставі довідки про зарплату працюючого державного службовця зазначив, що в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно ЗУ № 3723-ХІІ.
Оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
З огляду на вказані обставини ВС погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.