ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Багато осіб обирають ТОВ як зручний спосіб ведення бізнесу в багатьох галузях економіки – торгівля, сільське господарство, машинобудування, виробництво, будівництво, енергетика та інші галузі.
З тих чи інших підстав власник частки ТОВ іноді бажає продати свою частку ТОВ для отримання коштів. Слід звернути увагу, що у других співвласників є переважне право на отримання купівлю запропонованої частки. Це право потрібно реалізувати на протязі 1 місяця з дня отримання повідомлення про продаж частки ! Якщо продавець ухиляється від цього – необхідно звертатися до господарського суду !
Слід мати на увазі, що продавати частку ТОВ можна лише в тому разі, якщо вона повністю сплачена !
Як правило, сторони купівлі-продажу частки ТОВ звертаються до господарського суду в таких випадках:
-Розірвання договору купівлі-продажу частки ТОВ в зв’язку з не оплатою (не повною оплатою) Покупцем;
-Переведення прав та обов’язків Покупця при нехтування продавцем права на переважне право купівлі- частки ТОВ співвласником;
-Розірвання договору купівлі-продажу внаслідок наявності недоліків проданої частки ТОВ та стягнення збитків (Продавець міг повідомити Покупцю для укладання договору купівлі-продажу недостовірні відомості (наявність значних боргів, виконавчих проваджень на ТОВ або загроза Банкрутства ТОВ));
-Визнання недійсним договору купівлі-продажу ТОВ з підстав встановлених законом – невідповідність угоди вимогам закону та інші підстави
Послуги адвокатів АБ «Ткачук і партнери» по справам зі спорів при купівлі-продажу частки ТОВ:
-Проведення консультацій, прогнозування ведення судових справ;
-Збирання доказів для господарського суду в інтересах Клієнта;
-Подання позову до господарського суду з питань купівлі-продажу
частки ТОВ;
-Оскарження судових рішень з питань купівлі-продажу частки ТОВ;
-Представництво інтересів Клієнтів при виконання судових рішень з
питань купівлі-продажу частки ТОВ.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЧАСТКИ ТОВ
1.Спори, пов’язані із договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства, у тому числі укладені між фізичними особами підвідомчі судам господарської юрисдикції
Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, якщо інше не передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.
Велика Палата ВС 01.06.2021 розглянула справу за позовом ТОВ 1 в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду (Фонд) до відповідачів (продавця (Особа 1) та покупця (Особа 2)) про переведення на позивача прав та обов’язків покупця за укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ 2 від 07.02.2020.
Позов обґрунтований тим, що, укладаючи договір, відповідачі порушили переважне право позивача на придбання частки в ТОВ 2.
Покупець звернувся до суду із зустрічним позовом до продавця про визнання недійсним договору від 07.02.2020, мотивуючи тим, що продавець замовчував обставини, які можуть перешкодити вчиненню правочину, що свідчить про навмисне введення покупця в оману.
Рішенням господарського суду від 22.07.2020, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 21.12.2020, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо підвідомчості судам цивільної юрисдикції спору у справі про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі товариства, викладеного в постанові ВС від 18.03.2020.
Велика Палата ВС відступила від висновку ВС, сформульованого у вказаній постанові ВС, адже для вирішення питання щодо юрисдикції таких спорів не має значення, чи набула особа, на користь якої відчужено частку, корпоративних прав у встановленому законом порядку.
Те, що спір про недійсність договору виник між двома фізичними особами, не змінює його правової природи як спору з правочину щодо частки в статутному капіталі товариства, розгляд якого віднесено до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Розглянувши справу по суті спору ВП ВС скасувала рішення попередніх інстанцій та постановила рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
ВП ВС виходила з того, що позивач за первісним позовом правильно обрав спосіб захисту свого порушеного переважного права на придбання частки у статутному капіталі ТОВ 2. Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, якщо інше не передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.
Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Якщо статутом ТОВ не встановлено інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства, то відчуження частки товариства здійснюється з дотриманням порядку, визначеного у статтях 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Продаж учасником ТОВ частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов’язків покупця частки на підставі зазначеного Закону.
2. Продаж Особою частки у статутному фонді ТОВ, яка їй не належить на праві власності (у тому числі за судовим рішенням) вважається обманом, а договір визнається судом недійсним зі стягненням з Продавця на користь Покупця сплачених останнім коштів за цим договором
Особа 3 (Покупець) звернувся до господарського суду із позовом до Особа 1, Особа 2 (Продавці) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ та стягнення з відповідачів сплачених покупцем коштів відповідно 494 000 грн. та 76 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі продали майно, законних прав на яке не мали, внаслідок чого позивач втратив права на частку у статутному капіталі ТОВ та сплатив грошові кошти особам за майно, яке їм не належало.
Верховний Суд 01.02.2024 залишив в силі судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову з огляду на наступне.
Стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦКУ.
Так,зі змісту позовної заяви слідує, що обман полягав у тому, що відповідачі (продавці) гарантували свою власність на відчужувані частки в статутному капіталі Товариства.
Водночас, на момент укладення спірних договорів Відповідачі не могли не знати про наявність спору щодо їх права на відчужувані частки у іншій справі, учасниками якої вони були. На підставі рішення у іншій справі у відповідачів відсутні права на частки у статутному капіталі ТОВ, які в продані Позивачу. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили та вчинення реєстраційних дій по зміні складу учасників Товариства, учасники справи не подавали апеляційної скарги. Також відповідачі не заявляли позовів до особи, яка їм відчужувала права на спірні частки в статутному капіталі товаристві.
За таких обставин істотність значення обставин, невідомих позивачу при укладенні договорів полягла в тому, що у випадку обізнаності позивача про спірний статус відповідачів, про судовий процес щодо належних їм часток, результати його вирішення і відсутності у продавців корпоративних прав, позивач не укладав би оспорюваних правочинів.
При цьому умисел в діях відповідачів при укладенні спірних договорів проявлявся у тому, що вони знали, що не є власниками часток, які відчужують, проте, саме в момент, коли рішення суду в іншій справі ще не набрало законної сили, уклали відповідні договори купівлі-продажу з позивачем.
Отже обман полягає в тому, що з врахуванням п.8 спірних договорів, відповідачі замовчували інші суттєві обставин, що мали істотне значення для правочину, а саме щодо судового процесу у іншій справі і рішення суду по ній, відповідно до якого набуття відповідачами прав на відчужувані частки скасовувалось.
З огляду на наведене суди дійшли висновку про те, що договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ, укладені між сторонами спору, вчинялися із застосуванням обману по відношенню до позивача і підлягають визнанню недійсними зі стягненням з Відповідачів коштів, сплачених Покупцем.
3. Якщо в обох сторін наявний намір вчинити удаваний правочин, то не можна стверджувати, що такий правочин (купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ) був вчинений внаслідок обману
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов Особи-1 до ТОВ, Особи 2, Особи 3 про визнання недійсними договорів, рішення та актів, скасування реєстраційних дій, застосування наслідків недійсності правочину задовольнив. Зокрема, визнав недійним договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, укладений між позивачкою та Особою 2 та між останнім та Особою 3, як такі, що вчинені під впливом обману.
Верховний Суд скасовуючи 21.08.2024 вказані судові рішення зазначив, що позивачка обґрунтовувала позовні вимоги, зокрема, тим, що у липні 2018 року вона звернулася до ТОВ для отримання позики під заставу майна, однак ТОВ запропонувало іншу схему отримання позики. Позивачка знала, що, укладаючи договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі сторони фактично вчиняють інший правочин – договір позики під заставу нерухомого майна, внесеного до статутного капіталу новоствореної юридичної особи.
Тобто, Особа-1 фактично стверджувала про обман, який полягав у: 1) отриманні позики (оплати за частку) у меншому розмірі, ніж було домовлено; 2) відчужені частки третій особі до моменту виникнення обов’язку з повного повернення суми позики (оплати за частку за договором зворотного продажу).
Натомість суди дійшли до висновку про те, що позивачка мала на меті отримати позику під заставу майна, однак помилково підписала договір купівлі-продажу частки.
Верховний Суд визнав такі висновки помилковими, оскільки обидві сторони договору усвідомлювали, що фактично вони вчиняють не договір купівлі-продажу. Якщо в обидвох сторін наявний намір вчинити удаваний правочин, то не можна стверджувати, що такий правочин (купівлі-продажу частки) був вчинений внаслідок обману.
Верховний Суд зазначив, що суди не встановили, який саме правочин мала намір вчинити позивачка і в чому саме полягав її обман (при вчиненні обох правочинів, які суди визнали недійсними). Суди не дослідили умови позики (суму позики), факт виконання зобов’язань за договором позики, зокрема, отримання та повернення обумовленої суми позичальником.
Також суди не звернули увагу на те, що, стверджуючи про введення в оману, позивачка не просить визнати недійсними інші правочини, які за її словами становлять єдину «схему» – правочин з передання майна ТОВ, правочин щодо зворотного продажу частки (тобто всі укладені нею правочини, які були спрямовані на отримання суми позики), сам договір позики.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка підтвердила факт отримання 80 000 дол. США (2 140 800 грн) як частину позики, однак зазначила, що іншу частину в розмірі 75 000 дол. США (1 872 000 грн) вона від Особи-2 не отримала. Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що позивачка насправді мала намір отримати позику під заставу частки у статутному капіталі ТОВ, водночас не врахували цю суму, яку позивачка не повернула Особі-2, саме як оплату за частку. Тож судам потрібно встановити правові підстави отримання позивачкою цієї суми.
Аналіз заявлених Особою-1 вимог свідчить про прагнення позивачки відновити становище, яке існувало до стверджуваного нею порушення її прав та інтересів, шляхом витребування частки від її власника. Суди встановили, що Особа-2 відчужила вказану частку на користь Особи-3, а, за твердженням позивачки, Особа-3 продала свої корпоративні права і власником корпоративних прав в ТОВ є Особа-4. Суди цього не врахували і, по суті, витребували частку від Особи-2, яка нею вже не володіла, що є неналежним способом захисту.
Верховний Суд також зауважив, що якщо позивачка прагне повернути у власність саме нерухоме майно, вважаючи, що воно вибуло з її власності через недобросовісні дії всіх трьох відповідачів (введення позивачки в оману щодо суми позики та можливості повернення права власності на майно після погашення суми цієї позики), то належним способом захисту буде витребування саме нерухомого майна із чужого незаконного володіння тієї особи, якій належить відповідне майно.
Вибіркове оскарження позивачкою лише частини вчинених правочинів, які за її твердженням були частиною «схеми», призводить до неможливості судового захисту її прав, що може свідчити про неефективність обраного нею способу захисту.
Таким чином, адвокати АБ «Ткачук і партнери» проаналізують виниклу ситуацію, пов’язану із купівлею-продажею частки у статутному капіталі ТОВ та належним способом захистять права та інтереси клієнта в судовому порядку.