Намагання державних органів будь-яким чином поповнити місцеві та державний бюджети генерую велику кількість позовів цих органів в особі прокуратури про стягнення грошових коштів за користування землею. Іноді відсутність формальних підстав для вирішення спірних питань не зупиняє такі органи від звернення до суду.
У липні 2023 року Волинська обласна прокуратура в особі свого заступника в інтересах Луцької міської Ради звернулося до суду з позовом до ТОВ «А» про стягнення 1415552 грн. за фактичне користування земельною ділянкою в м. Луцьк.
Позов був обгрунтований тим, що земельна ділянка є комунальною власністю та її використання відповідно до ст. 123, 124 Земельного Кодексу може бути лише платною на підставі договору оренди. В зв’язку з тим, що такий договір не укладався, заступник прокурора вимагав стягнути плату за фактичне користування земельною ділянкою відповідно до ст. 1212 Цивільного Кодексу.
Рішенням місцевого господарського суду від 15.11.2023 року у задоволенні позову було відмовлено. Рішення суду було обгрунтовано обставиною, що матеріали справи не містять доказів що могли вказувати на межі та площу земельної ділянки, Відповідача не є правонаступником ТОВ «Б» який мав акт на постійне користування земельною ділянкою, а об’єкти нерухомості перейшли у власність ТОВ «А» не як цілісний майновий комплекс.
Постановою Апеляційного господарського суду від 24.01.2024 року рішення місцевого господарського суду було змінено з наведенням інших мотивів для відмови у позові. В постанові було зазначено, що прокурором не надано належних та допустим доказів оцінки земельної ділянки – матеріали технічної документації, довідки із Державного земельного кадастру, висновку судової експертизи про визначення оцінки землі.
30 квітня 2024 року Верховний Суд своєю постановою залишив судові рішення без змін вказавши про обов’язковість застосування ст. 79-1Земельного Кодексу та Закону Про державний земельний кадастр, та зазначаючи, що розглядаючи спори про стягнення плати за фактичне користування земельною ділянкою, обов’язково потрібно встановлювати, чи є спірна земельна ділянка готовим об’єктом цивільних прав, та якщо земельна ділянка не оформлена як об’єкт цивільних прав, то це є підставою для відмови в позові.
Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.