За загальним правилом, у разі скоєння ДТП шкоду постраждалій особі відшкодовує страхова компанія, в якій застрахувала цивільну відповідальність винна особа.
Однак, якщо шкода перевищує страховий ліміт або страхова компанія не відшкодувала страхові виплати, то позов про відшкодування завданої шкоди потерпіла особа пред’являє до винуватця ДТП.
При отриманні позову про відшкодування шкоди завданої ДТП у відповідача виникає безліч питань: чому з позовом звернулись до нього, а не до страхової компанії? чому саме такий розмір завданої шкоди? як виграти справу ?
Досвідчені у таких справах адвокати АБ «Ткачук і партнери» захистять у суді права відповідача у справі за позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП та доведуть справу до постановлення рішення про відмову у задоволенні позову або зменшення її (шкоди) розміру, надавши наступні правові послуги:
Консультація з усіх питань, пов’язаних із пред’явленням позову до винної в ДТП особи, аналіз правових підстав позову та розробка стратегії захисту клієнта у судовому процесі;
Збір доказової бази та підготовка процесуальних документів-адвокатського запиту, відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, пояснень, клопотань тощо;
Участь у судах всіх інстанцій з метою захисту інтересів відповідача у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі в порядку регресу;
Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку.
ПІДГОТОВКА ВІДЗИВУ ТА ОБРАННЯ АДВОКАТОМ
ЛІНІЇ ЗАХИСТУ ВІДПОВІДАЧА
ВІДЗИВ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ
Судом Вам, як відповідачу за позовом постраждалої в ДТП особи надається строк для підготовки відзиву на позовну заяву. Установлений судом строк на подачу відповідачем відзиву на позов не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Однак, суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
ЗМІСТ ВІДЗИВУ
По суті відзив на позов повинен заперечувати викладені у позові доводи. Однак, є випадки, коли відповідач частково або повністю погоджується із позовом, про що необхідно зазначати у відзиві. При цьому в такому випадку необхідно зазначати обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач не погоджується.
Окрім вказаного відзив обов’язково повинен містити: заперечення щодо наведених позивачем обставин та доданих доказів; докази на спростування доводів позивача або клопотання про витребування таких доказів у осіб, у яких вони наявні; заперечення щодо розміру суми, пред’явленої позивачем.
Слід пам’ятати, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, юридично грамотно підготовлений відзив на позов- це основа обраної лінії захисту адвокатом у суді відповідача та можливість позитивного для клієнта нашого Бюро розгляду справи, без затягування на довгі роки процесу.
Адвокати нашого Бюро, з урахуванням судової практики, підготують обґрунтований відзив на позов про відшкодування шкоди, завданої ДТП, із запереченням на кожний його довод, та підтвердять це відповідними доказами.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ АДВОКАТОМ ВІДПОВІДАЧА У СПРАВАХ ЗА ПОЗОВОМ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ДТП
Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо зазначити які основні обставини необхідно з’ясовувати у справах про відшкодування шкоди завданої ДТП, які в подальшому можуть бути основними підставами для відмови у задоволенні позову, а тому обов’язково повинні зазначатися у відзиві.
1. Перше, на що звертає особливу увагу адвокат при проведенні правового аналізу позову –це наявність у відповідача страховки та з’ясує причини невиплати або виплати не в повному обсязі страховою компанією шкоди позивачу.
Зокрема, статтею 1194 ЦКУ передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такі висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022, якою скасовані судові рішення попередніх інстанцій про стягнення з винної особи на користь ТОВ суми завданої шкоди та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів покладення обов’язку такого відшкодування саме на страхову компанію.
Отже, при підготовці відзиву та наступному захисті відповідача у суді юристи нашого Бюро керуються наступними правовими позиціями ВС:
-З урахуванням ст. 1194 ЦКУ винна у ДТП особа повинна сплатити потерпілому лише різницю суми, що перевищує розмір страхового відшкодування.
-Виконання страховою компанією своїх зобов’язань по виплаті відшкодування у повному обсязі звільняє винуватця ДТП від обов’язку відшкодування шкоди.
-Незаконна невиплата страховою компанією страхового відшкодування не може бути підставою для пред’явлення такої вимоги до винуватця в ДТП.
2. Є випадки, коли позов пред’являється і до страхової компанії і винуватця в ДТП про відшкодування завданої шкоди в солідарному порядку.
З цього приводу існує висновок ВП ВС, що законодавство України не передбачає солідарного обов’язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП потерпілому.
ВП ВС 20.06.2018 задоволено частково позовні вимоги ТОВ та стягнуто з страхової компанії завдані ДТП майнові збитки (пошкодження автомобіля, належного товариству).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення зазначених збитків солідарно з страхової компанії та винної у ДТП особи, Верховний Суд зазначив, що страхова компанія уклавши з винною у ДТП особою договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяла на себе обов’язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.
3. При підготовці відзиву юристи нашого Бюро також звертають увагу на те чи вірно визначено відповідача у позові по даній категорії справ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12. 2018 зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки-юридичною особою (ФОП), а не безпосередньо винним водієм.
Так, рішенням суду задоволено частково позов Особи 1 до Особи 2 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 492 022 грн. та моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., завданої ДТП. Рішення суду мотивовано тим, що саме на відповідача має бути покладена відповідальність як на особу, з вини якої спричинена позивачу майнова шкода.
Постановою апеляційного суду, з яким погодився Верховний Суд 18.10.2022, вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Постанови мотивовані тим, що належним відповідачем у справі є ТОВ, з яким винний у момент ДТП перебував у фактичних трудових відносинах, а тому у даній справі є неналежний суб`єктний склад учасників справи.
Звертаємо увагу, що обов’язок відшкодування шкоди юридичною особою, завданої її працівником внаслідок ДТП стосується не лише матеріальної, але і моральної шкоди.
Зокрема, до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.04.2023, якою скасовано постанову апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову Особи 1 до Особи 2 (винуватець ДТП), ТОВ про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП Особою 2, що є працівником ТОВ та стягнуто з ТОВ моральну шкоду в розмірі 46 227 грн.
Аналогічний висновок зазначено також у Постанові Верховного Суду від 28.10.2022, який залишив в силі судові рішення попередніх інстанцій про стягнення з ТОВ моральної шкоди на користь потерпілих від ДТП, в якому винним є працівник ТОВ, по 500 000 грн. кожному.
4. Юрист при підготовці до розгляду справи обов’язково перевірить належність доказової бази щодо розміру майнової шкоди, а також належне обґрунтування та докази спричинення моральної шкоди.
У разі, якщо висновок про спричинення матеріальної шкоди суперечить чинному законодавству, то юрист буде наполягати не приймати його як належний доказ.
Наприклад, Верховний Суд 16.10.2023, розглянувши справу із даної категорії спорів не взяв до уваги, як належний доказ висновок експерта, наданий позивачем на підтвердження розміру заданої внаслідок ДТП шкоди, внаслідок чого було зменшено суму стягнення з винної особи майнової шкоди майже на 100 000 грн.
Так, ВС у даній справі погодився із висновком суду апеляційної інстанції щодо неналежності доказу завданої шкоди експертного висновку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки він складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та ФДМУ 24.11.2003 № 142/5/2092.
Зокрема, експертом при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивачки, безпідставно не враховано коефіцієнт його фізичного зносу. Крім того, експерт мав визначити вартість завданого збитку потерпілій особі на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, чого не було зроблено.
Верховний Суд також погодився з висновком апеляційного суду про те, що автомобіль позивачки було відчужено на підставі договору купівлі-продажу, як такий, що не є фізично знищеним, а тому експертний висновок, зроблений на замовлення позивача, яким визначено утилізаційну вартість пошкодженого автомобіля, не є належним доказом.
5. Є свої нюанси у захисті відповідача при пред’явленні до винної у ДТП особи позову страхової компанії в порядку регресу.
Зокрема, Верховний Суд 07.07.2020 дійшов висновку, що у разі пред’явлення позову страховою компанією до винної в ДТП особи в порядку регресу про стягнення вартості відновлювальних ремонтних робіт автомобіля потерпілого, суди повинні ураховувати спеціальні норми Закону України №1961-ІV, які обмежують належний до відшкодування розмір шкоди (збитків), не звертаючи увагу на розмір, який відшкодувала страхова компанія, а також перевіряючи належність і достовірність документів, на підставі яких остання здійснювала такі виплати.
Так, рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду задоволено позов страхової компанії та стягнуто з Товариства 24 503 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.
Судові рішення мотивовані тим, що винним в ДТП став водій, керуючий застрахованим автомобілей, належним відповідачу. Позивач зробив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля іншого учасника ДТП в розмірі 124 503 грн., з яких страхова компанія, в якій застраховано автомобіль відповідача в порядку регресу відшкодувала 100 000 грн. (в межах ліміту відповідальності), у зв’язку із цим позивач звернувся до ТОВ із даним позовом.
Суди дійшли висновку, що відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки – субсидіарно, у розмірі, не покритому лімітом відповідальності (виплачених в порядку регресу позивачу страховою компанією винної сторони) а саме у сумі 24 503 грн, яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, відшкодованою позивачеві.
Водночас Верховним Судом 07.07.2020 скасовані зазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд з огляду на наступне.
Норми Закону України №1961-ІV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Зокрема, на підставі спеціальної норми –ст. 29 вказаного Закону України, страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦКУ відшкодовує особа, яка завдала збитків . Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Разом з тим, суди, задовольняючи позов, не звернули увагу на наявний спір щодо розміру вартості відновлених робіт автомобіля, а саме: відповідач наголошував на тому, що в акт виконаних робіт (взятого за основу розміру нанесеної шкоди) увійшла вартість запасних частин і паливно-мастильних матеріалів, а також найменування робіт і запчастин, заміна (встановлення) яких жодним чином не стосується наслідків ДТП. Тобто, позивач належним чином не довів правильності розрахованої ним суми, заявленої до стягнення.
При повторному розгляді справи апеляційний суд встановив, що вартість запчастин та матеріалів, які не мають відношення до наслідків ДТП становить 31 793 ( з ПДВ) грн.
Таким чином, фактична вартість відновлювального ремонту пошкоджень, що має причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженнями в наслідок ДТП відповідно до акту виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів 92 710 грн. (124 503 грн. – 31 793 грн. = 92 710 грн.).
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки актом виконаних робіт підтверджується виконання ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП на загальну суму 92 710 грн., тобто саме на таку суму у позивача виникло право регресу, при цьому враховуючи оплату позивачу страховиком відповідача 100000 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди понад ліміт відповідальності в розмірі 24 503,30грн. є безпідставним.
За таких підстав судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.
Отже, пред’явлений позов до винної в ДТП особи про відшкодування шкоди має специфічний характер, а тому має свої особливості і юридична лінія захисту відповідача у такій справі, а тому звертайтесь до професійних та досвідчених у спорах наведеної категорії адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які доведуть судову справу до постановлення позитивного рішення для клієнта, зокрема, відмови у задоволенні позову або зменшення розміру шкоди.