Виходячи зі змісту ст. 16 Конституції України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ухваленому на виконання вказаної норми права Законі України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб – комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій, а також особливі умови призначення таким особам пенсій.
Водночас, Верховний Суд, розглянувши справу зі спору про відмову в призначенні Чорнобильської пенсії, ще раз наголосив на неправомірності рішення пенсійного органу, прийнятим всупереч наявним правовим висновкам суду касаційної інстанції по аналогічним справам.
Так, Верховним Судом 24.07.2024 задоволено позов Особи, скасовано рішення ГУ ПФУ області про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ №796-XII та зобов’язано відповідача призначити та виплачувати з 25.03.2023 позивачці пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 9 років відповідно до вказаної правової норми.
Оспорюване рішення пенсійного органу мотивоване тим, що загальний страховий стаж позивачки становить 15 років 11 місяців 6 днів, натомість для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років відповідно до ст.55 Закону №796-XII страховий стаж має становити не менше 21 року.
Натомість, задовольняючи позов, Верховний Суд звернув увагу на хибність вказаної позиції пенсійних органів.
Так, згідно з положеннями ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 необхідний стаж для призначення пенсії за віком після досягнення 60 року відповідно періодично збільшується до 01.01.2028, який в подальшому буде становити не менше 35 років.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 цього Закону пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у ст. 55 Закону №796-XII, частиною першою якої перебачено, що таким особам пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Аналіз ст.ст. 55, 56 вказаного Закону дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст. 55 цього Закону є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом двох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до ст. 55 ЗУ № 796-ХІІ.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожен рік проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абз.4 п.2 ч. 1 ст. 55 ЗУ № 796-ХІІ становить 9 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Разом з тим, ВС зазначає, що за змістом ст. 15 Закону № 796 -ХІІ підставою для визначення статусу особи як потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка проживає на забрудненій території, є довідка про період проживання на цій території, яка видається органом місцевого самоврядування.
Отже, відомості трудової книжки та диплому (як стверджував суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові) не можуть спростувати факту постійного проживання позивачки в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування.
Окрім того Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 сформував правовий висновок згідно з яким відповідно до ст. 56 Закону № 796-ХІІ громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки – 20 років, жінки – 15 років, надано державою право саме на пенсію в повному розмірі – у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV.
Отже, Верховний Суд, спростовуючи у цій справі, доводи відповідача, що страховий стаж позивачки для призначення їй пенсії повинен становити 21 рік вказав, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (як в даній справі) має право на призначення пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що позивачка, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, яка станом на день звернення до пенсійного органу досягла віку 51 рік, мала страховий стаж понад 15 років та проживала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення більше 9 років має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 9 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, у зв`язку з чим відмова пенсійного органу в призначенні позивачці такої пенсії є незаконною.