Лізинг є формою інвестування як для бізнесу, так і громадян. В лізинг може бути придбано обладнання, основні фонди, нерухомість, автотранспорт, сільськогосподарська техніка. Послуги придбання такого майна в лізинг надає багато лізингових компаній та банків. Також багато суб’єктів бізнесу та громадян користуються такими послугами лізингу. Як зазвичай буває, під час виконання лізингових договорів, дуже часто виникають спірні ситуації, які розглядає суд. Також в зв’язку тим, що об’єкт лізингу (по договорах фінансового лізингу) не переходить до власності лізингоодержувача під час укладання договору фінансового лізингу, таки спори є надзвичайно напруженими ! Враховуючи також, що лізингова компанія може робити не дуже коректні грошові нарахування відповідно до умов договору та закону, що має наслідком нарахування безпідставних платежів, лізингоодержувачі часто вимушені оскаржувати в суді незаконні дії та рішення Лізингових компаній.
В судовій практиці також зустрічається намагання Лізингових компаній одночасно стягнути і платежі за лізинговим договором і повернути собі об’єкт лізингу, зробити безпідставний виконавчий напис, через надумані та формальні підстави розірвати договір фінансового лізингу та повернути собі об’єкт лізингу, здійснювати лізингоодержувачу безпідставні грошові нарахування.
Умови договору лізингу іноді виписані так, що лізингоодержувач має сплатити набагато більшу суму, ніж коштує об’єкт лізингу разом зі всіма платежами.
Однак при розгляді справи суді багато таких кабальних умов лізингового договору можуть виявиться юридично неспроможними.
Послуги адвоката зі спорів з лізингу:
Усні та письмові консультації по спірним питанням договору лізингу, розрахунок дійсних платежів та вказування на безпідставність інших нарахувань;
Приймання участі в справі при поданні позову Лізинговою компанією на боці лізингоодержувача – підготування Відзиву, при необхідності -зустрічного позову, інших процесуальних документів в суді першої інстанції;
Подання позову на Лізингову компанію про незаконні дії (нарахування), інший захист лізингоотримувача;
Підготування та подання апеляційної та касаційної скарги по лізинговим спорам;
Участь в спорах по лізингу при виконанні судових рішень;
Лізингодавець не може одночасно вимагати і повернення об`єкта лізингу і стягнення переодичних лізингових платежів
11 червня 2024 року Верховним судом була розглянута справа за позовом Банка до ТОВ про стягнення заборгованості зі сплати вартості об’єкту лізингу, прострочені лізингові платежі зі сплати процентів, комісія та зобов’язання повернення об’єкту лізингу.
Рішенням місцевого господарського суду від 17.10.2023 року, залишеного без змін постановою Апеляційного господарського суду від 27.02. 2024 року, позов було задоволено частково – стягнуто на користь Банку борг зі сплати процентів та борг зі сплати комісії та зобов’язано ТОВ повернути об’єкт лізингу. В задоволенні інших вимог було відмовлено.
Погоджуючись із судовими рішеннями попередніх судів, Верховний суд у своїй постанові дійшов до наступного: відносини, що склалися між сторонами лізингу по отриманню Банком лізингових платежів у вигляді плати за передане майно у майбутню власність лізингоодержувача відповідають правовідносинам купівлі-продажу.
За правовою природою відмова лізингодавця передавати в майбутньому майно внаслідок відмови Банку від договору лізингу, тягне відсутності права Банка вимагати оплату такого майна.
Таким чином при відмови від договору лізингу, Лізингодавець не може одночасно вимагати і повернення лізингу і вимагати оплату вартості об’єкту лізингу.
Поведінка Лізингової компанії по вчиненню виконавчого напису має бути добросовісною
31 січня 2024 року Верховним Судом була розглянута справа за позовом ТОВ до Лізингової компанії про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно до якої було встановленні незаконні дії лізингової компанії.
ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання таким, що ще підлягає виконанню виконавчий напис Лізингової компанії. Позов був обгрунтований тим, що Лізингова компанія не повідомила про вилучення предмету лізингу та таке рішення, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався про розірвання договору лізингу та виконання Боржником порушень.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеного без змін Апеляційним судом, виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню та задоволено позов.
Суди погодились із незаконністю виконавчого напису, так як на момент вчинення виконавчого напису, заборгованість за договором лізингу не була безспірною в зв’язку з різноманітною поведінкою Лізингової компанії – намагання повернення об’єкту лізингу та розірвання договору лізингу, а згодом – нарахування плати за договором, а нотаріус не мав всього переліку документів для вчинення виконавчого напису.
Залишаючи судові рішення без змін, Верховний Суд своєю постановою зазначив, що Лізингова компанія вчинила розірвання договору, але згодом виставила Позивачу рахунок по сплаті заборгованості, по закінченню строку для оплати вчинила виконавчий напис по вилученню об’єкту лізингу та у сукупності така поведінка є недобросовісною та паразитування правами.
Договір фінансового лізингу, укладений з фізичною особою без нотаріального посвідчення є нікчемним
10 січня 2023 року Верховним Судом була переглянута справа за позовом Споживача до Лізингової компанії про визнання недійсним договору лізингу, застосування реституції, стягнення шкоди та моральної шкоди.
Рішенням місцевого суду від 29 березня 2021 року позов було задоволено частково, договір лизингу визнано недійсним та стягнуто на користь Споживача грошові кошти сплачені ним на виконання договору лізингу.
Рішення обгрунтовано укладанням договору без нотаріального посвідчення, а тому на користь Позивача підлягають поверненню грошові кошти на виконання такого договору. Крім того, в такому договору є несправедливі умови і існує нерівні умови для Споживача, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.
Постановою Апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу Лізингової компанії було задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано та прийняте нове рішення. Відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору лізингу через порушення прав споживача.
Висновок Апеляційного Суду мотивовано тим, що договір лізингу є недійсним в силу закону, а тому його визнавати в судовому порядку непотрібно. Однак сплачені Позивачем кошти за недійсним договором підлягають стягненню з Лізингової компанії. Також в силу нікчемності договору лізингу є зайвим надавати йому юридичну оцінку відносно відповідності Захисту прав споживачів.
Переглядаючи справу в касаційному порядку та підтверджуючи правильність висновків попередніх судів, Верховний Суд зазначив, що до договору фінансового лізингу застосовуються положення Цивільного Кодексу як до оренди, так і до купівлі-продажу (поставки) транспортного засобу. Якщо сторонами не додержано обов’язковості нотаріальної форми правочину, такий правочин є нікчемним. Нікчемний правочин не створює для сторін будь-яких юридичних наслідків.
У разі випадкового знищення об’єкту лізингу за нікчемності договору фінансового лізингу ризик його знищення або втрати несе Лізингова компанія
В липні 2017 року Лізингова компанія звернулась до суду до Споживача про стягнення грошових коштів в зв’язку з передачею транспортного засобу.
Заочним рішенням місцевого суду від 7 лютого 2018 року, залишеного без змін Апеляційним судом від 8 грудня 2021 року, позов Лізингової компанії було задоволено, стягнуто зі Споживача на користь Позивача вартість переданого об’єкту лізингу.
Суди керувались тим, що за недійсним правочином Споживач зобов’язаний сплатити Лізинговій компанії вартість об’єкту лізингу.
Верховний Суд своєю постановою від 24 січня 2024 року судові рішення скасував та відмовив Лізинговій компанії в задоволенню позову, враховуючи наступне:
В разі нікчемності лізингового договору, сторони мають поновитися у початкове становище – Лізингова компанія мала повернути Споживачу платежі, а Споживач- повернути об’єкт лізингу.
Суди також не вирішили питання амортизації транспортного засобу, а Споживачу не повернуті платежі по лізингу.
Також об’єкт лізингу було викрадено, а сам транспортний засіб було застраховано у Страховій компанії.
Як передбачено ст. 323 ЦК України, ризик знищення або пошкодження свого майна несе власник.
Тому враховуючи нікчемність договору лізингу, Лізингова компанія не може покладати на Споживача відповідальність за пропажу транспортного засобу.
Після припинення дії договору лізингу нараховані суми Лізинговою компанією є упущеною вигодою, яку вона має доводити в суді
У листопаді 2020 року Лізингова компанія звернулася з позовом до господарського суду Сільськогогосподасрького підприємства, в якому просила стягнути заборгованість, заборгованість за лізинговими платежами, заборгованість за фактичне користування обєктом лізингу, збір за пенсійне страхування, та додаткові збитки згідно умов договору.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеного без змін Апеляційним господарським судом, позов задовольнив частково. Стягнуто з Сільськогосподасрького підприємства на користь Лізингової компанії суму заборгованості за лізинговими платежами, 3 % річних, пеню, інфляційні витрати. У решті вимог відмовлено.
Судові рішення обгрунтовані тим, що Сільськогосподарське підприємство правомірно користувалося об’єктом лізингу та сплачувало лізингові платежі, однак залишилась непогашена сума боргу, на яку нараховано пеня, 3 % річних та інфляційних витрат.
Вимоги про стягнення заборгованості за фактичне користування транспортним засобом є необгрунтованими, а вимоги про стягнення витрати на пенсійне страхування, пені, та 3 % річних на цю суму є безпідставними в зв’язку з недоведеністю а також витрат на витрати приватного нотаріуса та приватного виконавця в зв’язку з відсутністю доказів.
Залишаючи рішення господарських судів в силі, Верховний Суд погодився з рішеннями судів, що нараховані суми за договором, крім заборгованості за лізинговими платежами, є упущеною вигодою та підлягають доведенню.
Крім того, після вилучення об’єкту лізингу, Лізингова компанія продала його, отримавши більшу суму, ніж залишався несплачений залишок Сільськогосподарським підприємством, що унеможливлює стягнення цієї суми відповідно до умов договору.
Оплата консультативних та юридичних послуг це не збитки, так є необов’язковими витратами та не залежать від виконання основного зобов’язання.