Постановою Верховного Суду 06.12.2022 залишено без змін
судові рішення про задоволення позову ТОВ про стягнення з АТ 1 954 800 грн. основної заборгованості (повернення суми гарантії, яка надавалась на
забезпечення договору про закупівлю товарів) та 8 033 грн. 3% річних.
Позов обґрунтовано тим, що за наслідками проведення АТ публічної
закупівлі з переможцем-позивачем
укладено договір поставки, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли
правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦКУ та Закону
України «Про публічні закупівлі». Зважаючи на виконання постачальником зобов`язань за договором,
останній звернувся листом до покупця, в якому просив повернути сплачене грошове
забезпечення виконання договору в сумі 1 954 800 грн., однак кошти повернуті не були.
Судові рішення, з якими погодився Верховний Суд
обґрунтовані тим, що згідно з ч.1 ст. 27
Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від
переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати
укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо
внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в
оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Аналогічні
умови щодо обов`язку постачальника надати покупцю не пізніше дати укладання
поговору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську
гарантію на суму 1 954 800 грн., що становить 5% ціни договору, визначено у пункті 6.3.9 договору,
яку постачальником перераховано.
Спеціальними
нормами, які підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій
справі, є саме положенн, відповідно до частин 1 та 4 гарантія є специфічним
засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового
підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою
організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у
розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя
особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або
настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин
банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються
відповідні положення ЦКУ.
Частинами
1-3 статті 563
Цивільного кодексу України передбачено,
що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант
зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії;
вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним
гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи,
зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником
основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно
до ст. 610 ЦКУ порушенням
зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених
змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У
розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє
може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його
сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають
річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або
продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають
утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов,
визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання
критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення
зобов`язання.
Під
виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних
дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.
Невиконання
зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які
складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання
з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Як
зазначалось у Банківській гарантії
визначено, що ця гарантія забезпечує виконання Принципалом (позивачем) договору. Тобто, Банківською гарантією
було забезпечено саме невиконання договору.
Відповідно
до частини 2 статті 27 Закону
України “Про публічні закупівлі” (в
редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) замовник
повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: після виконання
переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; а
рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання
результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про
закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього
Закону; згідно з умовами, зазначеними в
договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з
дня настання зазначених обставин.
Тому,
встановивши факт виконання позівачем зобов`язань за договором у повному обсязі, а саме, поставки
товару, прийняття такого товару та його оплати покупцем, суди дійшли
обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов`язаний був повернути суму забезпечення виконання у розмірі 1
954 800 грн..
Враховуючи
встановлені обставини наявності обов`язку у відповідача перед позивачем з повернення забезпечення виконання договору,
настанням строку повернення гарантійного платежу, відсутності доказів
добровільного повернення гарантійного
платежу, тобто факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з
повернення гарантійного платежу, суди, з якими погодився Верховний Суд дійшли обґрунтованого по суті висновку про
наявність підстав для задоволення позову про стягнення боргу у розмірі 1 954 800 грн. та 8 033 грн. 3% річних.