ПОДАТКОВИЙ АДВОКАТ

ПОДАТКОВИЙ АДВОКАТ

Діяльність Податкових органів по наповненню державних та місцевих бюджетів, що хронічно потребують грошових коштів, породжують велику кількість спорів платників податків по оскарженню донарахованих податкових платежів.

Платники податків, сплачуючи податки, додатково також мають подавати до податкових органів і звітність, яка обробляється в порядку податкового контролю. При виявленні заниженні податкових платежів, платнику податку можуть донарахувати додаткові обов’язкові платежі.

Додаткові податкові платежі можуть донарахувати також після проведення різного виду податкових перевірок- планових, позапланових, виїздних, камеральних.

При цьому такі донарахування взагалі не бувають у маленьких, символічних розмірах і їх обчислення, як правило починається із десятка тисяч гривень –це в кращому випадку і границі гіршого випадку можуть сягати мільйони гривень !!!

Податковий орган після донарахування податкових зобов’язань приймає податкове повідомлення-рішення, яке має обов’язковий характер для платника податків. Якщо його своєчасно не оплатити – Ваше майно опиниться в податковій заставі, і на це майно може бути стягнуто звернення у разі невиконання податкового зобов’язання.

В той же час при наявності певних обставин, наприклад, допущених порушень щодо майна, яке перебуває в податковій заставі, недопуск податківців до перевірки, виїзд за кордон тощо, Податковими органами застосовується адміністративний арешт майна, що полягає у забороні платнику вчиняти дії щодо свого майна і навіть користуватися ним.

Нерідко суб’єкти господарювання стикаються з проблемою блокування (призупинення) та відмова в реєстрації податкової накладної, що призводит до негативних наслідків,оскільки  обидві сторони, продавець та покупець зазнають втрат на суми у значно великих розмірах.

Також податковими органами на платників податків накладаються  численні штрафи за безліч порушень податкових зобов’язань, що містить  податкове законодавство, починаючи від невірної сплати (або несплати) податків до несвоєчасного подання звітності або неправильного оформлення податкової накладної, які можуть сягати мільйони гривень!!!

Всі ці податкові повідомлення–рішення можливо, а в більшості випадків  необхідно оскаржувати в судовому порядку, як неправомірні дії (рішення) податківців, однак судитися, а тим більше виграти справу у податківців вкрай важко із-за численних законодавчих та підзаконних актів, які постійно змінюються, як і змінюються правові позиції Верховного Суду, а тому без досвідченого адвоката не обійтися. Тим більше залучення професійного адвоката неминуче при поданні податковими органами позову до платника податків.

ПОСЛУГИ ПОДАТКОВОГО АДВОКАТА

• Надання консультацій щодо податків та обов’язкових платежів;
• Складання скарг для оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку;
• Підготування позовних заяв та комплексне ведення справ щодо незаконних дій та бездіяльності Державної Податкової Служби;
• Підготування позовних заяв та комплексне ведення справ щодо скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення;
• Захист інтересів платників податків у справах за позовами податкових органів, у тому числі підготовка зустрічної позовної заяви;
• Оскарження в апеляційному та касаційному порядку судових рішень щодо незаконних дій та бездіяльності Державної Податкової Служби, скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень;
• Інші спірні питання щодо нарахуванню платнику податків додаткових податкових зобов’язань.

У платників податків багато правових питань та конфліктних ситуацій, що виникають у співвідносинах із податковими органами, але можливо виокремити питання, для вирішення яких найчастіше фізичні та юридичні особи звертаються за допомогою до адвокатів АБ «Ткачук і партнери»:

• Незаконність проведення податковим органом перевірок та оскарження її результатів;
• Оскарження податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов’язань;
• Оскарження накладених податковими органами штрафів;
• Основні податки щодо яких виникають спори-податок на прибуток, податок на додану вартість, податок на землю, податки на фізичних осіб, податок на майно, екологічний податок, акцизний податок;
• Незаконне блокування (призупинення) та відмова в реєстрації податкової накладної;
• Пред’явлення податковими органами позову до платника податків;
• Неправомірне взяття майна в податкову заставу та відмова у її знятті;
• Неправомірне накладення на майно адміністративного арешту та його зняття;
• Оскарження накладених адміністративних штрафів на платників податків;
• Оскарження неправомірних дій (бездіяльності), рішень співробітників податкових органів

Досвідчені та професійні  у сфері податкового законодавства адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть вирішити будь-які конфліктні ситуацій із податковими органами, захистивши порушені права платників податків у судовому порядку.

ДОПОМОГА АДВОКАТА В ОСКАРЖЕННІ РІШЕНЬ, ДІЙ (БЕЗДІЯЛЬНОСТІ) ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ З УРАХУВАННЯМ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

ПОДАТКОВІ ПЕРЕВІРКИ, ПІДСТАВИ ТА НАСЛІДКИ

Податкові перевірки бувають таких видів:

–Камеральна –проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, систем елкетронногго адміністрування, єдиних державних реєстрів тощо.

Отже головною особливістю проведення камеральної перевірки є те, що вона проводиться  виключно по документах податкової звітності, в противному випадку вона є незаконною.

–Документальна, яка в свої чергу ділиться на:

-Планову– проводиться відповідно до плану – графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті державної податкової служби України.

–Позапланову, яка буває виїздна; невиїздна; невиїздна позапланова електронну перевірку.

Такий вид документальної перевірки не передбачається у плані роботи контролюючого органу. Про її проведення керівником контролюючого органу видається наказ.

Особливістю проведення позапланової податкової перевірки є те, що вона проводиться виключно за наявності підстав, передбачених ПКУ,  наприклад, отримано податкову інформацію, що свідчить про допущені порушення платником податків, якщо останній не надасть пояснень з документальним підтвердженням.

Проведення позапланової перевірки з інших, ніж передбачено ПКУ, підстав  є незаконним.

За результатами перевірок податкові органи складають довідку (за відсутності порушено, чого фактично не буває) або акт та податкові повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання та накладення штрафів за виявлені допущені, на думку перевіряючих, порушення.

Таким чином, для кожної податкової перевірки є свої підстави, порядок проведення та наслідки у вигляді, майже завжди, прийняття податкових повідомлень –рішень, оскаржити які допоможу юристи нашого Бюро.

1. Камеральна перевірка, проводена не тільки на підставі виключно документів податкової звітності є незаконною

Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 залишено в силі судові рішення попередніх інстанцій про визнання   протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, прийнятого за результатами камеральної перевірки, яким збільшено позивачеві (ФОП) суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 31  759 грн., в тому числі за основним платежем 211  729 грн. та за штрафними санкціями 105  865 грн.

Постанова ВС мотивована тим якщо податкова перевірка одночасно має ознаки як камеральної так і документальної, то це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною.

Відповідно до ст.ст. 75, 76, 78 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 78.1.9 ПКУ у випадку, коли щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дня його отримання, – податковий орган проводить документальну позапланову перевірку.

Отже, встановлено судом, що ДПІ повинна була призначити документальну позапланову перевірку.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка була камеральною, тобто мала б проводитись виключно по документах податкової звітності

Однак, податковий орган під час даної перевірки брав до уваги не лише дані податкової звітності позивача, як передбачається нормами ПКУ, а й копії документів, наданих Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС у м. Києві, а саме: акти державного виконавця.

Таким чином, ВС за результатами розгляду справи встановив, що податковий орган провів перевірку, яка одночасно має ознаки камеральної та документальної. Це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною, як і повідомлення-рішення, прийняте за її результатами.

2. Підставами для скасування податкових повідомлень є не тільки порушення податківцями податкового законодавства по суті прийнятих рішень, але і у зв’язку із порушенням порядку проведення перевірок

Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції задоволено позов ТОВ до ДПС про скасування податкових повідомлень- рішень  про збільшення  сум грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних санкцій.

Судові рішення мотивовані незаконністю оспорюваних податкових повідомлень-рішень та недоведеністю відповідачем порушень податкового законодавства, викладених у цих рішеннях.

Водночас, постановою Верховного Суду від 21.05.2024 змінено вказані судові рішення в мотивувальній частині, а саме: скасовані податкові повідомлення- рішення саме з підстав незаконності проведення перевірки, а не по суті правопорушень.

Так, ВС зазначив, що однією з підстав позову щодо протиправності спірних податкових повідомлень – рішень ТОВ вказано незаконність призначення та проведення перевірки, оскільки діяв передбачений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мораторій на проведення перевірок.

Підтверджені доводи щодо невиконання вимог норм ПКУ щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

При цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлену судами у цій справі обставину, а саме що документальну планову виїзну перевірку ТОВ було призначено наказом від 30.03.2021 та проведено під час дії мораторію, встановленого пункту пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, ВС вважав таку (обставину) самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень.

3. Встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень (постанова ВС від 21.02.2020)

Постановою суду апеляційної інстанції від 19.09.2023 (ухвалою ВС відмовлено у відкритті касаційного провадження), після скасування ВС, залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Судові рішення мотивовані тим, що в основу наказу ДПС про проведення фактичної перевірки ТОВ (позивача) покладено доповідну записку, яка в порушення пп. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не містить дані про наявну чи отриману в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства.

Законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

– непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абз. 2-4п. 81.1 ст. 81 ПКУ (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

– оформлення документів, вказаних в абз. 2-3 пункту 81.1 ст. 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

З огляду на приписи ст. 81 ПК України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Проаналізувавши службовий допис з урахуванням вищевказаних правових висновків ВС апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що такий службовий допис в порушення пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ не містить дані про наявну чи отриману в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Більше того, вказаний службовий допис, окрім ТОВ (позивача) стосується 14 інших суб`єктів господарювання. Всупереч вказаним положенням ПКУ в наказі на проведення перевірки не вказано чіткої підстави для проведення фактичної перевірки, не вказано, яка саме інформація про порушення позивачем законодавства стала підставою для проведення фактичної перевірки. Також, згаданий службовий допис не надавався відповідачем позивачу під час проведення фактичної перевірки.

4. Невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки-підстава для визнання такої перевірки незаконною

Постановою Верховного Суду від 04.03.2021 залишені без змін судові рішення про задоволення позову ТОВ про визнання протиправним та скасовано наказу ДФС про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача, податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

При цьому ВС зазначив, що невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, та неспростування Відповідачем обставин незаконності рішення про призначення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої; акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАСУ, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, роблячи висновок про наявність підстав для задоволення позову, суди виходили із того, що термін дії ухвали суду, яка слугувала підставою прийняття наказу та в подальшому податкових повідомлень рішень, вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, становив один календарний місяць відповідно до приписів пункту 7 ч.1 ст. 164 КПКУ, а тому проведення перевірки поза межами строку дії вказаної ухвали є протиправним та, як наслідок, видання спірного наказу відповідачем та інших наслідків перевірки також є протиправним.

БЛОКУВАННЯ (ПРИЗУПИНЕННЯ) ТА ВІДМОВА В РЕЄСТРАЦІЇ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ

Нерідко суб’єкти господарювання стикаються з проблемою блокування (призупинення) та поадльшій відмові в реєстрації податкової накладної. Така ситуація може виникнути, наприклад, якщо податковий орган встановить, що придбано один вид товару, а реалізовано інший вид товару чи послуги; господарська операція підпала під «критерії ризиковості», а платник не надав пояснень та відповідних документів на підтвердження «реальності операції»; податкова накладна невірно оформлена тощо.

Рішення про відмову в реєстрації ПН / РК може бути оскаржене в судовому порядку, а також можливо притягнути податкову службу до відповідальності за наслідки таких дій та компенсувати збитки, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро.

1.Податкові органи зобов’язані конкретизувати, які документи платних податків повинен подати для реєстрації податкової накладної

Постановою суду апеляційної інстанції від 26.06.2023 (ухвалою ВС відмовлено у відкритті касаційного провадження) залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову ТОВ про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації  податкової накладної та зобов’язано ДПС зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюване рішення є протиправним, оскільки позивачем до контролюючого органу надано пояснення та документи для реєстрації вищевказаної податкової накладної. Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН

В той же час відповідачем не було конкретизовано перелік документів, які необхідно подати для здійснення реєстрації податкової накладної. При цьому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача та не навів обґрунтованих мотивів законності прийняття оскаржуваного рішення.

2.Відсутність реєстрації податкової накладної Постачальником товарів не може бути підставою для нарахування Покупцю додаткових податкових нарахувань у випадку наявності заяви та скарги

Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 залишені в силі судові рішення про задоволення позову ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 37 513 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 30010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 502 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену згідно вказаної податкової накладної.

  Верховний Суд погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій зазначив наступне.

Як передбачено п. 198.2 ст. 198 ПКУ, податковий кредит виникає у платника податку з часу однієї з подій -дата списання коштів з банківського рахунку або отримання платником товару послуг згідно податкової накладної.

Однак відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ неможливо створити податковий кредит, якщо податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Та якщо на момент перевірки сума податкового кредиту залишиться не підтвердженою, платника податку чекають додаткові податкові нарахування.

Пунктом 201.10 ст. 200 ПКУ містить обов’язок продавця/ постачальника товарів/послуг при здійсненні товарних операцій скласти податкову накладну з реєстрацією її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання її покупцю що є підставою для покупця формування податкового кредиту.

У випадку відмови постачальника товарів/послуг від його обов’язку у надання податкової накладної платник податків має подати заяву зі скаргою на такого продавця/постачальника з додаванням чеків та інших доказів здійснення відповідної операції на підтвердження відповідної операції.

Враховуючи що платник податків діяв у відповідності до норм пункту 201.10 ст. 201 ПКУ, суди прийшли до висновку про незаконність дій ДПІ.

ПОДАТКОВА ЗАСТАВА

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених ПКУ, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. 

Податкова застава розповсюджується на все майно платника податку.Якщо податкове зобов’язання не буде виконано, Податкова служба має право на звернення стягнення на таке майно.

У такому випадку призначається податковий керуючий і подальше розпорядження майном можливе тільки за його погодженням.

Однак, нерідко трапляються випадки взяття майна боржника в податкову заставу без законних на те підстав або майна, на яке не поширюється застава, або відмова припинити заставу у  разі, коли платник вже погасив наявну у нього заборгованість по податках. 

Все це є порушенням прав платників податків та призводить до того, що йому у будь-якому випадку завдається майнова шкода. При цьому, якщо вже дійшло до того, що податкові органи звернули стягнення на майно, що перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення боргу, продали його за безцінь-це вже дійсно велика проблема, для вирішення якої вам знадобиться кваліфікований юрист.

Підставою для податкової застави є:

-Несплата у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

-Несплата у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролююим органом – з дня виникнення податкового боргу;

-У випадку розстрочення, відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу – з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.

Взяття майна у податкову заставу з інших підставя або майна, на яке не розповсюджується податкова застава є незаконним і оскаржується в судовому порядку, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро.

Бездіяльність податкового органу щодо вжиття заходів про припинення податкової застави також оскаржується в судовому порядку.

У разі визнання незаконним податкового повідомлення –рішення про донарахування податкових зобов’язань, що стало підставою для податкової застави майна, остання підлягає скасуванню

Апеляційним судом від 13.10.2022 (ухвалою ВС суду відмовлено в відкритті касаційного провадження) залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи та визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПСУ про опис майна у податкову заставу.

Рішення мотивовані тим, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені ПКУ суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, суди зазначили, що у рішенні суду по іншій справі суд дійшов висновку, що у Відповідача не було законних підстав для донарахування Позивачу грошових зобов`язань за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» та виносити податкове повідомлення-рішення,  а також не було підстав для стягнення з нього податкового боргу зі сплати транспортного податку. При цьому, безпосередньо борг, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення  і було покладено контролюючим органом як підставу для застосування податкової застави.

З огляду на це, суди дійшли висновку, що рішення про опис майна у податкову заставу є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на відсутність законних підстав для донарахування Позивачу грошових зобов`язань за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» та винесення податкового повідомлення-рішення, що встановлено в іншій справі.

ПОДАТКОВИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ МАЙНА ТА КОШТІВ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ

Адміністративний арешт може застосовуватися у випадках передбачений у п. 94.2 ст. 94 ПКУ – порушена щодо відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, податковий боржник виїжджає за кордон, відмова від податкової перевірки, відсутність ліцензій та (або) РРО, відсутність на податковому обліку, виведення майна що перебуває в податковій заставі за кордон, відмова від перевірки щодо збереження майна що перебуває в податковій заставі, не допуск податкового керуючого до опису майна, відмова в проведенні перевірки щодо готівки та (або) інвентаризації матеріальних цінностей, нерезидент здійснює діяльність через представництво без знаходження на податковому обліку.    

У випадку надходження платнику податків рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна він  повністю позбавляється права розпоряджатися або користуватися своїм  майном (при повному арешті) чи обмежується в реалізації таких прав через необхідність отримання попереднього дозволу контролюючого органу на будь-яке розпорядження чи використання його майна (при умовному арешті).

І при першому і при другому виді адміністративного арешту активів платник обмежується в здійсненні звичайної господарської діяльності, будучи позбавленим можливості, наприклад, продавати товар або відвантажувати продукцію  за договорами.

Арешт накладається керівником Податкового органу на 96 годин і може бути продовжений тільки за рішенням суду.

Арешт коштів на рахунку може здійснюватися виключно за рішенням суду.

Вказані рішення суду щодо накладення (підтвердження) адміністративного арешту на майно та кошти можливо оскаржити в апеляційному та касаційному порядку, в чому допоможуть юристи нашого Бюро.

Також адвокати нашого Бюро допоможуть оскаржити в суд бездіяльність податкових органів щодо вжиття заходів щодо припинення адміністративного арешту майна та коштів. 

1. При спливу строку (96 годин) перевірки обґрунтованості  адміністративного арешту на дату ухвалення постанови суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову про такий арешт, бо він є припиненим.

Рішенням першої інстанції від 10.08.2021, залишеним без змін судом апеляційної інстанції від 09.02.2022 (після скасування 27.05.2021 Верховним Судом на направлення на новий розгляд) відмовлено податковому органу про задоволення позову про накладення арешту на кошти ПП.

Окрім інших підстав, суди вказали, обгрунтованість рішення начальника подакового органу про застосування адміністративного арешту активів протягом 96 годин обов’язково перевіряється судом з винесенням постанови без можливості продовження цього строку (за виключенням годин вихідних та святкових днів).

Для цього контролюючий орган має вернутися до суду для перевірки обґрунтованості арешту на майно за ст. 183-3 КАСУ із відповідним поданням. Виключно у межах цього провадження суд може розглянути подання у 96 годинний строк. При спливу такого строку на дату ухвалення постанови суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову про такий арешт, бо він є припиненим згідно п.п. 94.19.1 ПКУ.

2.Арешт коштів на рахунку через наявність податкового боргу можливий, лише якщо вартість майна платника податків менша від суми податкового боргу

Податкова служба  звернулась до суду з позовом до ТОВ, в якому просила застосувати арешт на кошти та інші цінності відповідача на розрахункових рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ має податковий борг в сумі 205 844 565 грн., однак майно, яке належить товариству та описано у податкову заставу у своїй сумі менше за суму податкового  боргу.Підставою для звернення до суду з даним позовом зазначено п.п.94.2.3 ст. 94 ПК, якщо платник відмовляється від проведення документальної перевірки та п.п.20.1.33 ст. 20 ПК України – якщо платник податків має податковий борг.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою  апеляційного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки у контролюючого органу були відсутні законні підстави для застосування арешту коштів з огляду на те, що податковий орган після звернення до суду здійснював пошук майна відповідача та описував його, що підтверджується актами опису, тобто на день звернення до суду позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук всього майна відповідача та його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підстави на звернення до суду з таким адміністративним позовом. 

Верховний Суд 16.04.2020 погодився із висновками судів попередніх інстанцій виходячи із положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 ст. 20 ПКУ. 

Так, за приписами пп 20.1.33 ПКУ встановлюють одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього права. Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норми пп 94.4 України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп. 20.1.33 ПК України регулює саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за умови відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна у платника податків. 

За таких підстав, Верховним Судом  зроблено однозначний висновок про те, що контролюючий орган повинен підтвердити законність своїх вимог на момент звернення до суду і такі докази повинні бути належними.

Однак на день звернення до суду позивач не надав доказів, що ним було здійснено пошук усього майна відповідача та його балансова вартість є меншою від суми податкового боргу, а тому  вимоги  щодо арешту на кошти та інші цінності ТОВ на розрахункових рахунках є передчасними та необґрунтованими.

СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІХ

СУДІВ У СПРАВАХ ЩОДО ОСКАРЖЕННЯ

ПОДАТКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ-РІШЕНЬ

1. Якщо відсутній податковий борг, є наявна переплата по податку на прибуток, у такому випадку відсутні підстави для нарахування авансових внесків та фінансових санкцій за їх не сплату

До такого висновку дійшов ВС у постанові від 04.07.2023 року х огляду на наступне.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу передбачено обов’язок підприємств здійснювати авансовий платіж податку на прибуток

Відповідно до Абз. 5, 6 п. 57.1 статті 57.1 ПКУ передбачено, що сума авансових внесків зменшується на суму податку на прибуток при виплаті дивідендів. Також згідно п. 153.3 ст. 153 ППКУ перевищена сума зараховується до зменшення авансових внесків.

Для сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток та авансових платежів відповідно до змісту п. 87.1 ст. 87 ПКУ є будь-які надмірно сплачені кошти до будь-яких бюджетів.

Авансовий внесок має сплачуватися одночасно з виплатою дивідендів, зі зменшенням суми авансового внеску, що був попередньо сплачений. І таке зменшення зі сплати авансових платежів дозволяється здійснювати до повного погашення переплати авансового внеску.

Отже, платнику податку надано право враховувати суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів та зменшувати у відповідному розмірі суму авансових внесків з податку на прибуток. Враховуючи те, що ПКУ передбачено визначення суми щомісячних авансових внесків виключно у декларації за попередній звітний рік і не передбачено механізму коригування (зменшення) такої суми протягом року, у платників є можливість здійснити залік сплачених протягом 2013 року сум авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення щомісячних авансових внесків по результатам декларування.

Таким чином, підприємство, при оплаті авансових платежів та при утворенні суми перевищення авансових платежів з податку на прибуток, має право зменшувати розмір внесків з цього податку в наступних періодах до її повного погашення. 

2.Враховуючи, що плата за землю сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки, то сплата такого податку до місцевого Податкового органу є належним виконанням податкового зобов’язання, а відповідним доказом є платіжне доручення

Вказане зазначено у постанові ВС від 14.12.2021 з огляду на наступне.

Згідно п. 286.2 ст. 286, п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу, власник земельної ділянки має самостійно обчислити суму земельного податку та подати Податковому органу відповідну декларацію за відповідний рік, та сплатити такий податок.

Якщо платник податків згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового Кодексу платник податків має право вносити корективи в раніше подану ним податкову декларацію.

Однак як було встановлено судами, у Позивача відсутня заборгованість перед Офісом великих платників податків, так як відповідний земельний податок було перераховано на рахунок місцевого Податкового органу відповідно до платіжного доручення Позивача. Податковим органом було застосовано штрафні санкції згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового органу.

Однак враховуючі платіжне доручення про перерахування суми земельного податку на рахунок місцевого Податкового органу, у Офісу Великих платників податків не було підстав для накладання штрафу згідно ст. 126 Податкового Кодексу.

  3.Податок з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований має оплачуватися під час придбання акцизних марок

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 з огляду на наступне.

Згідно п. 215.3 ст. 215 Податкового Кодексу податок справляється зі спирту етилового, неденатурований, з з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої.

Ст. 216 Податкового Кодексу, обов’язок по сплаті акцизного податку виникає згідно ст. 216 Податкового Кодексу з моменту її реалізації, крім випадків передбачених в ст. 225 та 229 Кодексу, а ст. 225 та 229 встановлено режим оподаткування алкогольних напоїв та оподаткування спирту етилового.

Згідно ст. 225 Податкового Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити податок  або подати податковий вексель, до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої, що є забезпеченням виконання податкового зобов’язання до 90 днів.

Суми такого податку можуть коригуватися відповідно до отриманої алкогольної продукції, і скоригована сума податку сплачується в період дії такого векселя.

Такий податковий вексель є погашеним у разі сплати суми податку в повному обсязі.

Відповідно до п. 222.1 ст. 222 Податкового Кодексу, такий податок сплачується шляхом придбання акцизних марок.

Таким чином, проведена сплата відповідно до розрахунку на готову продукцію згідно довідку Позивача, та відповідно висновки судів щодо незаконності  рішення Податкового органу є правильними.

4. 4.Платник податку має право самостійно обрати методику застосування відображення від`ємного значення податку на додану вартість

До суду звернулося  ТОВ з позовом до ГУ ДПС про визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого відповідачем виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 10    366    687 грн.

Справа розглядалась неодноразово, останнім рішенням суду апеляійної інстанції від 08.02.2022 (після скасування ВС) позов задоволено з огляду на наступне.

Так, відповідач доводив, що  перевіркою встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 ПКУ, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2019 року на 10 366 687 грн. Порушення пункту 200.4 статті 200 ПКУ полягає у тому, що  ТОВ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2019 року на 5 065 721 грн, так як на момент подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року у ТОВ фактична сума від`ємного значення за лютий 2019 року становить 1 839 774  грн., за березень 2019 року становить 2 121 243 грн. Отже, відповідачем наголошується на невідповідності значень у декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, значенням декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2019 року.

У свою чергу, позивач послався на відповідність значень податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, подану до податкового органу 15.05.2019 року значенням задекларованим ним у податкових деклараціях за січень, лютий, березень 2019 року, при цьому, контролюючим органом під час здійснення розрахунку необґрунтовано не включено значення рядка 16 поточного звітного (податкового кредиту), а саме 17 589  940 грн.

Отже між сторонами виник спір щодо застосування різної методики відображення відємного значення податку на додану вартість.

В той же час суд зауважив, що застосовування саме такого принципу, як застоував відповідач, не є обов`язковим, а має рекомендаційний характер. Платник податку при заповненні Додатка 2 до декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.

При цьому, суд звернув увагу, що доцільність  застосування такого способу відображення даних в декларації який застосував позивач була запропонована платникам податків листами  ДФС України від 22.07.2016, 11.05.2018, 04.01.2019.

Отже суди дійшли висновку, що існує декілька варіантів ведення обліку від`ємного значення ПДВ і відсутні імперативні норми, які б зобов`язували платників податків вести даний облік в один спосіб, а тому висновки зроблені контролюючим органом за результатами податкової перевірки позивача є помилковими.

5. 5.Факт порушення кримінальної справи не може беззаперечно свідчити про фіктивність (нереальність) господарської операції і її матеріали повинні оцінюватися судом у сукупності  із іншими доказами

ТОВ звернулось до суду із позовом про визнання податкових -повідомлень рішень недійсними.  Позов мотивовано, що оспорюваними рішеннями-повідомлення, з мотивів, які зводяться до відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ 2, неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем  податок на прибуток приватних підприємств на 431523 грн. та за штрафними санкціями на суму 107881 грн; збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ за платежем податок на додану вартість на 479470 грн та за штрафними санкціями на суму 119868 грн.

Справа розглядалась неодноразово, останніми судовими рішеннями позов задоволено з підстав порушення відповідачем порядку проведення перевірок.

Погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій про задоволення позову, Верховний Суд 22.09.2022 змінив їх мотивувальну частину, зазначивши на неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень по суті викладених у них порушень.

Так, оцінюючи доводи касаційної скарги ДПС щодо посилання на свідчення в межах кримінального провадження керівника ТОВ 2 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, та на наявність ухвали суду, якою кримінальне провадження за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України за підозрою останнього у скоєнні кримінального правопорушення закрито з нереабілітуючих підстав у зв`язку із закінченням строків давності, ВС вважає, що даний факт не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022, застосувавши норми частин шостої, сьомої статті 78 КАС, зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 ККУ, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Відступивши від висновку Верховного Суду в постанові від 01.12.2015, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, ВП ВС у постанові від 07.07.2022  не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.

Відповідно до висновку ВП ВС такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. 

При цьому, як виснувалась ВП ВС, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції вчинялись позивачем з урахуванням специфіки його господарської діяльності і дійсних намірів досягнення ділової мети. 

Отже, відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на прибуток та штрафні санкції, у зв’язку із нереальністю господарської операції.

Таким чином, якщо у Вас виникли конфліктні ситуації із податковими органами, звертайтесь до досвідчених та професійних адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які захистять права клієнта –платника податку у судовому порядку.