У судовій практиці існує стала позиція при розгляді справ щодо односторонньої відмови від договору.
Так, у разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від нього, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору.
Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом.
У кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.
Так, Верховним Судом 30.05.2023 залишено без змін судові рішення про задоволення позову Приватного підприємства до Компанії про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду, вчинений відповідачем відповідно до повідомлення про розірвання договору.
Позивач посилався на те, що він як підрядник вчиняв усідії, спрямовані на належне виконання робіт за укладеним між сторонами у справі договором підряду, натомість відповідач як замовник жодним чином не сприяв підрядникові у виконанні ним робіт; підстави, які стали підґрунтям для одностороннього розірвання договору підряду не є належними і допустимими.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦКУ якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Судами встановлено, що підставою для розірвання договору зазначено порушення позивачем його умов; порушення будівельних норм і правил, вимог проєктної документації; порушення календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником.
У частині 4 статті 849 ЦК України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Судові інстанції, надавши оцінку змісту договору, зважаючи на зазначені норми законодавства, констатували, що сторони врахували встановлену законом свободу договору та на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення його дії, що, у свою чергу, не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦКУ та ст. 188 ГКУ.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 зазначив, що судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити із встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 дійшов висновку, що недоведеність наявності порушень зі сторони підрядника може бути підставою для визнання недійсною відмови замовника від договору підряду, здійсненої саме на підставі частини 2 статті 849 ЦКУ, а не частини 4 цієї норми.
Оскільки положення частин 2 та 4 статті 849 ЦК України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 цієї статті ЦКУ у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може виправдовуватись безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини 4.
Надавши оцінку оспорюваному правочину щодо односторонньої відмови замовника від спірного договору підряду, дослідивши обрану ним підставу для відмови від договору, суди визнали недоведеною наявність визначних у такій підставі обставин для одностороннього розірвання договору. Наявні у справі докази свідчать про дотримання позивачем договірних зобов`язань, непорушення термінів виконання робіт, встановлених календарним графіком робіт, що підтверджується також висновками судових будівельно-технічних експертиз.
Аргументи відповідача щодо наявності порушень підрядником істотних умов договору суд визнав такими, що не підтвердилися, оскільки відповідач належними та допустимими доказами не довів факту несвоєчасного початку виконання робіт чи виконання їх із недотриманням термінів, визначених календарним графіком робіт. Водночас суди констатували, що зазначений календарний графік не містить чіткої, поетапної конкретизації строків виконання робіт та надіслання підрядником замовнику акта приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, що, спростовує доводи відповідача у цій частині.
За встановлених обставин справи відсутності порушень підрядником умов спірного договору, які були визначені замовником як підстава для його одностороннього розірвання, судові інстанції, з якими погодився Верховний Суд, дійшли висновку про задоволення позовних вимог.