ШЛЯХОМ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ СПАДЩИНИ
Нерідко трапляються випадки пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини, і коли він намагається оформити належне майно, виясняється, що у цього майна вже є власники.
У зв’язку із цим у законодавстві існує такий механізм як перерозподіл спадщини, а яким чином можливе його застосування на практиці для поновлення порушених прав законного спадкоємця можливо розглянути з урахуванням правової позиції судів при розгляді справ даної категорії.
Перш за все слід зазначити, що за своєю правовою природою перерозподіл спадщини-це фактичний повторний її розподіл між спадкоємцями, у разі коли спадщина була в натурі прийнята іншими спадкоємцями при первісному розподілі і вони отримали відповідні свідоцтва, тобто коли спадкові відносини вже припинились.
У статті 1280 ЦКУ визначено лише одну підставу перерозподілу спадщини – прийняття її іншими спадкоємцями.
З цього випливає, що механізм перерозподілу спадщини не застосовується у тому випадку, коли інші спадкоємці не отримали свідоцтва про право на спадщину.
В силу ст. 1280 ЦК України у разі перерозподілу спадщини особа, яка пропустила строк на її прийняття має право захистити своє право двома способами: вимагати передання їм в натурі частини майна або грошової компенсації, якщо таке майно відсутнє (відчужене).
При цьому механізм перерозподілу спадщини можливо застосовувати у таких випадках: визначення спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦКУ); визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (ст. 1301 ЦК); визнання заповіту недійсним (ст. 1257 ЦКУ); визнання договору про зміну черговості одержання права на спадкування недійсним (ч. 1 ст. 1259 ЦК).
Так, дочка померлого звернулася до суду з позовом до іншої спадкоємиці (його дружини) про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину квартири в порядку перерозподілу спадщини.
Позивачка пропустила строк на прийняття спадщини, який відновлено на підставі судового рішення. Разом з тим, нотаріусом було відмовлено у видачі їй свідоцтва про право власності на частину спадкової квартири, оскільки таке свідоцтво на всю квартиру вже видано дружині померлого.
Верховний Суд 30.04.2020, залишаючи в силі судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову, зазначив наступне.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Встановлено, що єдиним майном, яке збереглося в натурі та підлягає перерозподілу, є квартира, яка була набута спадкодавцем на підставі договору дарування, а його спадкоємцями першої черги є 2 особи – дочка (позивач) та дружина.
З огляду на те, що позивачка відмовилась від іншого спадкового майна, розмір частки спірної квартири, яка належить їй в порядку перерозподілу спадщини становить 50/100, у зв’язку із чим суди визнали право власності позивачки на цю частку майна та визнали частково недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане відповідачці.
Перерозподіл спадщини можливий не лише у випадку, пропущення спадкоємцем строку на прийняття спадщини.
Так, особа звернулась до суду із позовом до іншого спадкоємця про перерозподіл спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті батька, позивач та відповідач, як спадкоємці звернулись до нотаріуса і за угодою про розподіл спадкового майна позивач отримав у спадок земельну ділянку, а відповідач –грошові кошти.
До розподіленого між сторонами спадкового майна не ввійшов належний батькові житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на земельній ділянці, успадкованій позивачем, так як були відсутні правовстановлюючі документи на будинок.
Позивачка відновила правовстановлюючі документи на домоволодіння, однак вона позбавлена можливості оформити спадкове майно у нотаріальному порядку, так як розподіл спадкового майна за угодою між нею та відповідачем вже здійснено.
Суд 26.07.2021 задовольнив позовні вимоги та перерозподілив між спадкоємцями майно, визнавши за позивачем право власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці, раніше успадкованій позивачкою.
У іншій справі, до суду звернулася особа з позовом до іншого спадкоємця про перерозподіл спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що у зв’язку із смертю батька вона та її брат звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а в подальшому із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину: 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд та на автомобіль. Враховуючи те, що вона з відповідачем не дійшли згоди про розподіл спадкового майна, просила суд його перерозподілити шляхом визнання за нею право власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а за відповідачем залишити право власності на автомобіль.
Оскільки сторони позбавлені можливості оформити спадкове майно у нотаріальному порядку, так як розподіл спадкового майна за угодою між позивачем та відповідачем вже здійснено, суд 12.08.2021 суд прийняв рішення про перерозподіл спадкового майна, визнавши право власності за позивачкою на частину житлового будинку із господарськими спорудами, а за відповідачем- на автомобіль.
Важливо зазначити про такий спосіб захисту порушених прав спадкоємця, як внесення змін до свідоцтва про праву на спадщину, передбачений ст. 1300 ЦК України.
Так, особа звернувся до суду з позовом про перерозподіл спадщини, мотивуючи його тим, що після смерті батька, він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Однак, нотаріусом винесено постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, з якої позивачу стало відомо, що таке свідоцтво видано на ім’я дружини спадкодавця щодо спадкового майна – 1/2 частини квартири.
Верховний Суд 26.07.2021 залишив без змін судові рішення, якими частково задоволено позов та вирішено внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого дружині спадкоємця, зазначивши, що спадкоємцями ½ частки у праві власності на квартиру є позивач та дружина по ¼ її частки.
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що застосування положень статті 1300 ЦК України (внесення змін до свідоцтва про право на спадщину) є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину стає відомо про існування інших спадкоємців.
ЦК України не встановлює переліку підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та не пов`язує можливість внесення таких змін виключно з фактом прийняття спадкоємцем спадщини після спливу шестимісячного строку для її прийняття в межах встановленого судом додаткового строку.
При цьому, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців та у разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.
Такі висновки узгоджують з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13.11.2019.
Слід звернути увагу, що непоодинокими на практиці є ситуації, коли у первісному розподілі не брали участі малолітні, неповнолітні, недієздатні або обмежені в цивільній дієздатності спадкоємці, які в силу ст. 1268 ЦКУ (презумпція прийняття спадщини) вважаються такими, що прийняли спадщину без спеціального волевиявлення, але свідоцтва про право на спадщину отримали інші спадкоємці.
У цих випадках спадкоємці, незважаючи на факт прийняття ними спадщини, також можуть захистити свої права через механізм перерозподілу спадщини, оскільки застосування іншого способу захисту прав таких спадкоємців буде неефективним.