Вказаний висновок зазначено в постанові Київського апеляційного суду від 17.04.2024, яким після неодноразового розгляду справи судами усіх інстанцій, відмовлено у задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитного боргу.
Постанова обґрунтована тим, що регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, – також Закон України «Про захист прав споживачів».
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше – на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (правовий висновок у постанові ВП ВС від 26.05.2020).
У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов`язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що 18.03.2015 Банк надіслав на адресу позичальника вимогу, в якій заначено про необхідність погашення боргу протягом 30 днів з дня її отримання.
Суд дійшов висновку,що позивачем при направленні боржнику вимоги про дострокове повернення кредиту були порушені вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої боржник мала право повернути кредит протягом 60 днів з дня отримання відповідної вимоги.
Отже, внаслідок того, що боржниця отримала вимогу 24 березня 2015 року, строк дострокового повернення кредиту закінчувався 25 травня 2015 року.
Разом із тим, Банк пред`явив в суд даний позов 18 травня 2015 року, тобто не дочекавшись закінчення строку на повернення кредиту, а тому у нього не виникло права на дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.
Таким чином, строк повернення суми заборгованості за договором про іпотечний кредит не настав з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів» та умов іпотечного договору, укладеного між Банком та позичальником, а тому у суда відсутні підстави для задоволення позову.