Перейти до вмісту
Главная страница » Фотофіксація в автоматичному режимі не є беззаперечним доказом перевищення вантажоперевізником встановлених законодавством габаритно-вагових норм (судова практика) 

Фотофіксація в автоматичному режимі не є беззаперечним доказом перевищення вантажоперевізником встановлених законодавством габаритно-вагових норм (судова практика) 

Фотофиксация в автоматическом режиме не является безоговорочным доказательством превышения грузоперевозчиком установленных законодательством габаритно-весовых норм (судебная практика)

Сучасні технології вже давно стали невідʼємною складовою нашого життя, а отже можна проїхати весь маршрут, не зустріти жодного патрульного автомобіля й при тому отримати «лист щастя» з повідомленням, що на вас чекає штраф. Зазвичай це перевищення швидкості, проте у сфері вантажних перевезень поширеним є також перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Кілька базових положень

Рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують такі, що вказані у п. 22.5 ПДР (постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306). 

При порушенні п.22.5 відповідальність настає за ст. 132-1  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) «Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами». Розмір штрафу залежить від того, наскільки у відсотковому відношенні було перевищено габаритно-вагові норми

Дані, що є доказами по таким справам, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У разі виявлення в автоматичному режимі, правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 7 ст. 258 КУпАП). Копії постанови та матеріали фіксації надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідальна особа або вантажоперевізник встановлюється за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності – за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Здавалось би «все зафіксовано» й нема про що сперечатися. Проте факт порушення не завжди знаходить підтвердження в судовому засіданні. На що звертають увагу суди? Розглянемо кілька рішень, у яких позивачі успішно оспорили постанови про те, що допустили  рух транспортного засобу із перевищенням загальної маси транспортного засобу. 

Інформація щодо причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв має суттєве значення при розгляді справи про адміністративне правопорушення

Скасовуючи рішенням суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що в оскаржуваній постанові визначено інформацію щодо транспортного засобу, та його фактичні зафіксовані параметри та номерний знак. Досліджуючи надані відповідачем матеріали, суд встановив, що оскаржуваною постановою зафіксований транспортний засіб – спеціалізований вантажний сідловий тягач, що рухався з напівпричепом. Однак, доказів щодо фіксації та розпізнавання державних номерних знаків причепу, напівпричепу не надано. Таким чином, у даній справі встановлено, що відповідачем взагалі не досліджено питання, який саме причеп, напівпричіп або інший причіпний пристрій використовувався у спірному випадку. Разом з цим, така інформація має суттєве значення при розгляді справи про адміністративне правопорушення за п. 22.5 ПДР та ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза, а отже постанова про порушення ПДРи має містити виміряння  з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, встановлені саме для контейнеровозів.

Позивач не погодився з правомірністю постанови, оскільки вважав, що відповідачем не було врахувано факт приєднання до сідлового тягача спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза, що призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення загальної маси транспортного засобу та нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу він є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.

Із фотозображення транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення убачається, що зафіксовано проїзд транспортного засобу з спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом.

Разом з цим, оскаржувана постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача.

Суд зазначив, що з огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і спеціалізованого напіпричепу-контейнеровозу, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 132-1 КУпАП.

Суд зауважив, що під час прийняття постанови відповідачем у справі безпідставно невраховано факт проїзду транспортного засобу з спеціалізованим напівпричепом контейнером, а недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання товаро-транспортних документів на вантаж при перевезенні його в контейнері а також інших вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 “Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України” не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п. 22.5 Правил дорожнього руху України.

З даних фотофіксації в автоматичному режимі правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом контейнером, з навантаженим вантажем.

Водночас постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, з листа Укртрансбезпеки убачається, що при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів з фактичною масою – до 40 тон, а не для контейнеровозів понад 44 тони.

Однак, указана обставина не була врахована уповноваженим працівником Укртрансбезпеки під час винесення спірної постанови.

Зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення

Колегія суддів апеляційного суду вказала на безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу з причепом та контейнером.

Суд зазначив, що з даних фотофіксації правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з причепом, завантаженим контейнером.

При цьому, постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів

Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, належних позивачу вбачається, що тип причепу – спеціалізований напівпричіп – спеціалізований н/пр-контейнеровоз-E, отже, згідно п. 22.5 ПДР допустима загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 000 кг, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *