СУДОВІ СПОРИ ПРО СТЯГНЕННЯ ІЗ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ

 

      Спори  про стягнення із страхової компанії страхового відшкодування є одними із самих розповсюджених судових спорів, за результатами вирішення яких формується відповідна позиція з певних питань у сфері страхування. 

      У зв’язку із цим можливо навести деякі правові позиції судів при розгляді справ із категорії у сфері страхування.

 

 

      Особа звернулась до суду із позовом до страхової компанії про стягнення 1 353 799 грн., що включає: страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО без виключень) в сумі 1 259 670 грн; пеню за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування – 30 106 грн; інфляційне збільшення суми боргу – 39 278 грн; 3% річних від простроченої суми – 24 744 грн, а також 50 000 грн. – моральної шкода.

      Позов мотивовано тим, що нею із відповідачем укладено договір  добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є її майнові інтереси, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням належним їй автомобілем марки MERCEDES – BENZ.

       Через деякий час внаслідок пожежі,  належний позивачці транспортний засіб був знищений, про що вона  в той же день повідомила страхову компанію та подала всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, однак відповідачем було їй відмовлено у виплаті.

      Постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2019 у справі №44/3259/18 рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16.04.2019 про задоволення позову  скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

      Відмовляючи у  позові, апеляційний суд виходив з того, що  позивачка у порушення пункту 20.2.2. договору страхування повідомила неправдиві відомості страховику про всі відомі їй обставини, що мають істотне значення для оцінки ризику, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

      Верховний Суд 25.11.2020 постанову апеляційної інстанції скасував та залишив в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

      Частиною першою статті 21 Закону України «Про страхування» встановлені обов`язки страхувальника, зокрема у пп. 2, 4 вказано, що  при укладанні договору страхування страхувальник повинен надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку.

      Згідно підпункту 20.2.2. договору страхування передбачено, що  неповідомлення страхувальником страховику про зміну ступеня страхового ризику є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; підпункту 25.1.3.: підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку; підпункту 25.2.2.:  страховим випадком за договором не визнаються події, які настали внаслідок або під час конфіскації, реквізиції, націоналізації, арешту в тому числі за розпорядженням органів державної влади.

      Відмова відповідача у виплаті мотивована тим, що позивачка при заповненні Заяви на страхування (Додатку 1 до Договору) не зазначила про факти втрати свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу, а також про те, що автомобіль є предметом судового спору і на нього ухвалою суду накладено арешт.

      Разом з тим, підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати встановлені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» .

Із зазначених норм права вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.

      Судами встановлено, що втрата технічного паспорту на автомобіль мала місце до укладення договору і оригінал нового з відміткою про втрату попереднього було надано страховику при укладенні договору. Також на час відмови страховика у виплаті, судового спору щодо застрахованого автомобіля не існувало і арешт був відсутній.

      Отже вказані обставини свідчать про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності можливості для об`єктивної первісної оцінки страхового ризику та подальшої зміни ступеня страхового ризику. При цьому, докази того, що вказані обставини перешкодили страховику переконатись, що подія, яка сталася (пожежа), є страховим випадком, відсутні.

За таких підстав, Верховний Суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

 

 

      Особа звернувся в суд із позовом до страхової компанії про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що його застрахований автомобіль було викрадено невідомою особою. Він негайно зателефонував до поліції, а також повідомив страхову компанію про настання страхового випадку. Через декілька днів позивач надав страховику документи, передбачені пунктом 12 договору страхування, необхідних для виплати і отримав копію заяви про страховий випадок, а пізніше  надав талон-повідомлення з правоохоронного органу про прийняття та реєстрації його заяви про викрадення автомобіля. Незважаючи на належне виконання позивачем умов договору, відповідач не виплатив йому страхове відшкодування.

     Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2021 у справі   №216/1806/20 скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та постановлено нове про стягнення із страхової компанії на користь позивача 807 715 грн. невиплаченого страхового відшкодування. 

     Верховний Суд 29.06.2022 залишив постанову апеляційної інстанції без змін з огляду на наступне.

     Так, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з ненаданням позивачем документів передбачених розділом 12 договору добровільного страхування а саме: письмової заяви про настання події та на виплату страхового відшкодування за формою встановленою страховиком; довідки про те, що застрахований транспортний засіб поставлений на облік в базах СНД, Інтерпол «Угон»; копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене правопорушення; договір про передачу права власності на автомобіль (абандон).

     Однак жодна із вищезазначених обставин, що вказані відповідачем як підстава для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування не перешкодила страховику переконатись, що ця подія (викрадення автомобіля) є страховим випадком.

Таким чином, у відповідача не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

 

 

Особа звернувся в суд до страхової компанії про стягнення страхового відшкодування вартості ремонту пошкодженого в ДТП застрахованого автомобіля. 

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20.12.2017 у справі № 766/870/16 позов задоволено, стягнуто зі страхової компанії на користь позивача 199 549 грн. страхового відшкодування.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 05.06.2018  рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір визначеного до стягнення страхового відшкодування з 199 539 грн до 154 541 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов`язання, зазначивши при цьому, що відповідач не приймав рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а заперечення щодо того, що розрахунок страхового відшкодування та його виплата здійснюються лише на рахунок гарантійної станції технічного обслуговування не ґрунтуються на умовах договору, згідно якого страхове відшкодування виплачується у будь-якому випадку на розсуд страховика.

Проте суд апеляційної інстанції не погодився із розміром страхового відшкодування, зазначивши, що автомобіль відремонтовано позивачем без підтвердження витрат, пов`язаних зі сплатою ПДВ, а тому на цю суму зменшується виплата. 

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що  відповідно до вимог Закону України «Про страхування», договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу визначена безумовна франшиза в розмірі 1 % від страхової суми в розмірі 530 тис. грн, що становить суму 5 300 грн, на яку також зменшується сума страхового відшкодування.

Верховний Суд 21.05.2020 погодився із висновками суду апеляційної інстанції та залишив  постанову без змін.

 

4. НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВІДМОВИ У ВИПЛАТІ СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ НЕВИКОНАННЯ СТРАХУВАЛЬНИКОМ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ, НЕ ПЕРЕДБАЧЕНИХ УМОВАМИ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ 

 

     Особа звернувся в суд із позовом до страхової компанії про стягнення  страхового відшкодування у розмірі 331 200 грн. 

     Позов мотивовано тим, що в період дії договору страхування автомобіля, останній було викрадено з двору біля дому, в якому проживає позивач.

     Оскільки викрадення автомобіля є страховим випадком, на вимогу п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про страхування» позивач повідомив відповідача про страховий випадок та виконав всі обов`язки, передбачені вказаним законом та умовами договору. Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за даним випадком у зв`язку з ненаданням повного комплекту ключів від транспортного засобу, а також порушенням відповідачем умов зберігання автомобіля.

      Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.09.2018 у справі № 500/1286/17 в задоволенні позову  відмовлено, зазначаючи про правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування у зв’язку із порушенням позивачем умов договору страхування.

      Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове про задоволення позову про стягнення на користь позивача із відповідача 331 200 грн. страхового відшкодування.

      Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами договору страхування не визначено поняття «повний комплект ключів» та не передбачено, що повинно бути саме два комплекти оригіналів ключів у страхувальника,   а тому відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

     Також апеляційний суд виходив із того, що положення договору страхування щодо зберігання транспортного засобу в період з 23:00 до 06:00 годин не розповсюджуються на спірну ситуацію, а тому не можуть бути застосовані      в контексті юридичної кваліфікації спірної ситуації, оскільки  автомобіль був викрадений з двору  в період часу  з 20 години до 21 години, що підтверджується показаннями свідків. Доказів того, що зазначений автомобіль зберігався позивачем в нічний час (23:00-06:00) не на стоянці чи гаражі, як це передбачено умовами договору, матеріали справи не містять

     Верховний Суд 20.07.2022 погодився з висновками апеляційного суду, що в період дії договору добровільного страхування транспортного засобу, який укладений між сторонами, сталось незаконне заволодіння застрахованим автомобілем, позивач у строк, передбачений договором, повідомив відповідача про настання страхового випадку,  а у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.