На противагу крадіжці (ст. 185 КК України), яка характеризується таємним
викраденням майна, грабіж (ст. 186 КК України) – це відкрите заволодіння чужим
майном, тобто вилученням
майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення
викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії
помічені іншими і оцінюються ними як викрадення, але вона ігнорує це.
В практичній діяльності адвоката непоодинокими є випадки безпідставного
звинувачення винної особи в іншому обсязі протиправних дій, у зв’язку з чим
кримінальна відповідальність посилюється, наприклад, необхідно відрізняти
крадіжку та грабіж, насильницькій грабіж необхідно відмежовувати від розбою.
Тільки досвідчений адвокат допоможе обвинуваченому уникнути безпідставного
обвинувачення або пом’якшити покарання.
Кваліфікуючими ознаками грабежу є: поєднання з насильством; вчинення
повторно; за попередньою змовою групою осіб;
поєднання з проникненням у житло,
інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому; вчинення
у великих/особливо великих розмірах; вчинений в умовах воєнного або
надзвичайного стану; вчинення організованою групою.
Покарання за
грабіж залежить від кваліфікуючих ознак та варіюється від штрафу від двох тисяч
неоподаткованих мінімумів доходів громадян до позбавлення волі до тринадцяти років
з конфіскацією майна.
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі
спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий
характер вчинюваних винною особою дій. У зв’язку з цим викрадення належить
кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності
потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту
викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі,
малолітні).
Дії, розпочаті як крадіжка,
але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною
особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі
застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування – залежно
від характеру насильства чи погрози – як грабіж чи розбій.
Коли винна особа вже отримала реальну можливість
розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує
насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися
грабежем, поєднаним з насильством.
Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись
як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює
окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості
наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.
Насильницький грабіж необхідно
відмежовувати від розбою. Основні ознаки, за якими
розрізняються ці злочини:
·
спосіб посягання
(грабіж – це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито,
так і таємно);
·
характер фізичного і
психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує
насильство, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або погрозу
такого насильства, при розбої – насильство, небезпечне для життя чи здоров’я
особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);
·
момент закінчення
(грабіж вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має
реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того,
чи заволоділа винна особа чужим майном).
Своєчасний вступ адвоката у кримінальне провадження допоможе сформувати
докази у справі, сприяє формуванню первинних показань підозрюваного, вихначення
правильної кваліфікації вчиненого діяння та убезпечить його від будь-якого
тиску з боку правоохоронних органів.