Згідно з визначеннями, що закріпленні у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк – це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.
Відповідно до пункту 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни ДТЗ, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 істотний недолік – це такий недолік, що робить неможливим або недопустимим використання дорожнього транспортного засобу відповідно до його призначення, або такий, що може представляти загрозу для життя споживача чи інших людей, або такий, для усунення якого необхідно великі витрати праці й часу та який проявляється неодноразово після усунення.
Ці положення кореспондуються із із п. 12 ч.2 ст. 1 Закону, згідно якого істотний недолік повинен містити одну із таких ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Статтею 7 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті, який обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.
Положеннями статті 709 ЦК України передбачено, що продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
При пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару (ч.9 ст.8 Закону).
Так, постановою Верховного Суду від 22.09.2021 скасовано рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову та залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову фізичної особи про стягнення з Підприємства (дилера) 534 303 грн. неустойки за кожен день затримки усунення недоліків понад граничний термін виконання гарантійного ремонту автомобілю (зменшивши розмір до 26 531 грн.); стягнення солідарно із Підприємства та ПрАТ «Завод» (виробника, продавця) моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (по 2 500 з кожного); зобов’язання Заводу продовжити гарантію на вказаний автомобіль строком на 12 місяців, починаючи з моменту набрання рішення законної сили.
Позов мотивовано тим, що позивач придбав у Заводу автомобіль «Hyundai іх 35». У період гарантійного строку, позивачем було виявлено суттєві недоліки автомобіля, що призводило до численних звернень до дилерської мережі Hyundai. На письмову вимогу позивача до відповідача, Підприємством повідомлено про відсутність жодних несправностей та дефектів двигуна та, а також зазначено про відмову головної компанії дилера- ТОВ в проведенні гарантійної заміни двигуна його автомобіля з причини втрати права гарантії на автомобіль.
З огляду на заборону дилером використовувати автомобіль до моменту здійснення ремонту, він знаходився на відкритій стоянці відповідача та не використовувався. Позивач вказував, що ремонт його автомобіля тривав набагато довше, аніж 14 днів, а тому просив стягнути з відповідача неустойку за ненадання товару аналогічної марки та несвоєчасне проведення ремонту належного йому автомобіля, а Завод (виробник) продовжити гарантію на автомобіль строком на 12 місяців, а також стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач не звертався до Підприємства із заявою про проведення робіт з ремонту автомобіля, а звернувся лише для проведення діагностики, а тому у останнього не виникло обов`язку із усунення недоліків товару.
Водночас апеляційний суд не врахував наявні в матеріалах справи листи позивача на адресу Підприємства, які свідчать, що позивач звертався саме для усунення недоліків автомобіля, пов`язаних з неналежною роботою двигуна.
Крім того, згідно пункту 24 Порядку № 721 під час приймання ДТЗ на гарантійний ремонт виконавець у присутності споживача перевіряє споживчі властивості ДТЗ, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні ДТЗ, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб виробника або виконавця (за дорученням Виробника), свідоцтво про реєстрацію автомобіля або тимчасовий реєстраційний талон та сервісну книжку та встановлює наявність заявленого недоліку.За результатами огляду виконавець оформлює наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків. Однак незважаючи на неодноразові звернення позивача з вимогами здійснення гарантійного ремонту автомобіля та скаргами на дефекти у роботі двигуна, відповідачем складено лише наряд-замовлення на технічне обслуговування.
Безпідставно також суд апеляційної інстанції погодився із аргументами Підприємства про втрату позивачем гарантії на автомобіль, оскільки використовував неоригінальні запасні частини при проходження планового ТО. Відповідно до наряду-замовлення, складеного Заводом, дійсно було здійснено заміну фільтру масляного, однак у цьому документі відсутні будь-які дані щодо походження фільтру та не вказано про неоригінальність цієї запчастини, а це свідчить, що висновок апеляційного суду про обґрунтовану відмову Підприємством в проведенні гарантійних робіт з усунення недоліків автомобіля, унаслідок втрати позивачем права на гарантійне обслуговування є нічим не підтвердженим.
Таким чином, автомобіль був наданий позивачем для усунення недоліків Підприємству, однак у 14 денний строк, встановлений ст. 8 Закону, недоліки товару усунуті не були, автомобіль повернуто позивачу без виконання ремонтних робіт, а отже Верховний Суд погодився івз висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на Підприємство відповідальності, у вигляді сплати позивачу неустойки у зв`язку із затримкою усунення, а в даному випадку неусунення недоліків, понад установлений строк.
Зменшуючи суму неустойки Верховний Суд виходив із положення ч.3 ст. 551 ЦКУ та загальних засад цивільного судочинства, що дає право суду з метою дотримання балансу між інтересами боржника й кредитора зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Окрім того, установивши, що автомобіль був наданий позивачем для усунення недоліків і перебував на гарантійному обслуговуванні, в силу ст. 7 Закону Верховний Суд погодився із судом першої інстанції про наявність підстав для збільшення гарантійного строку експлуатації транспортного засобу на час перебування у гарантійному ремонті, тобто на 12 місяців.