Майже кожний громадянин нашої країни має страховку- життя, здоров’я, медичне страхування, автострахування та інші. Не виключенням є і юридичні особи, які страхують рухоме та нерухоме майно, товар тощо.
Однак, у разі виникнення страхового випадку нерідко фізичні та юридичні особи стикаються із тим, що страхові компанії неправомірно відмовляють у страховому відшкодуванню, чіпляючись за будь-яку незначну помилку страхувальника, яка не впливає на обов’язок страхової компанії відшкодувати виплати. Окрім того, намагаючись якнайменше виплатити страхувальнику, страховики занижують оцінку нанесених страховим випадком збитків.
Вирішити зазначені конфліктні ситуації можливо шляхом подання в суд позову до страхової компанії про відшкодування страхових виплат.
Оскільки справи у спорах із страховими компаніями мають свої законодавчі нюанси, при подачі такої категорії позовів і наступному доведенні в суді своєї правової позиція для постановлення позитивного для страхувальника рішення, необхідно залучати кваліфікованого та досвідченого у таких справах юриста.
Професійні та досвідчені адвокати АБ «Ткачук і партнери» проконсультують з усіх питань, пов’язаних із відшкодуванням страховою компанією страхових виплат, подадуть в суд позов про страхове відшкодування та доведуть в суді справу до постановлення позитивного для клієнта рішення.
ОСОБЛИВОСТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ СТРАХОВИХ ВИПЛАТ ТА ДОПОМОГА АДВОКАТА
У разі відмови страхової компанії у виплаті або виплаті у меншому розміри страхувальник має право звернутися до суду із відповідною позовною заявою. При цьому страхувальник також може заявити позовні вимоги про стягнення із страхової компанії моральної шкоди.
Загальний строк позовної давності для пред’явлення такого виду позову становить 3 роки.
Такі справи підвідомчі як судам цивільної юрисдикції так і господарської, в залежності від того позивачем є фізична або юридична особа.
Загальна форма позовної заяви передбачена відповідно Цивільним процесуальним кодексом України та Господарським процесуальним кодексом України.
В той же час підстави для пред’явлення такої категорії позовів, що обов’язково зазначається у основній частині, залежать від виду страхування, умов договору і, звичайно, конкретних обставин справи.
Аналогічно в залежно від зазначених чинників залежить і доказова база неправомірних дій страхових компаній по виплаті страхового відшкодування.
ДОПОМОГА АДВОКАТА У ЗІБРАННІ ДОКАЗІВ
НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У справах даної категорії головними доказами є документальне підтвердження настання страхового випадку та розміру нанесених збитків.
Підтверджуючими документами про настання страхового випадку можуть бути:
Для медичного або туристичного страхування- висновки лікарів, виписані рецепти, квитанції про оплату лікування, чеки, що підтверджують покупку ліків тощо.
Для автомобільного страхування (ОСЦПВ)- європротокол, складений самостійно, підписаний двома сторонами, фотографії з місця події. Якщо була викликана поліція, то довідка, протокол про адміністративне порушення тощо.
Для страхування житла-довідка з компетентних органів (ЖЕК, аварійна служба) про те, що трапилось. Можуть знадобиться документи, що підтверджують право власності.
Для КАСКО- якщо машина перебуває в угоні – необхідний документ про реєстрацію скоєного злочину в правоохоронних органах. Якщо машина пошкоджена- висновок із сервісного центру про поломку і вартість відшкодування збитків.
Підтвердження розміру нанесених збитків, які підлягають страховому відшкодуванню.
Найчастіше виникають спори щодо розміру страхового відшкодування за шкоду, завдану автомобілю внаслідок ДТП.
Розрахунок виплати явлає собою експертну оцінку, яка проводиться аварійними комісарами страхової компанії. Якщо протягом 10-робочих днів після отримання повідомлення про ДТП страховик не направить свого експерта для визначення причин настання страхового випадку і розмірів збитків, постраждала особа має право викликати свого експерта для визначення розміру збитків.
Сума, що покриває шкоду залежить від кількості постраждалих автомобілів; ступеня зносу транпсорту; риночної вартості авто; ступеня шкоди; затрат на евакуацію транспорта з місця аварії; вартості відновлення.
Визначення вартості збитків, спричинених автомобілю внаслідок ДТП відбувається у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.
Стосовно страхового відшкодування потерпілому в ДТП, то згідно зі ст. 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілому внаслідок ДТП є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілого; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий –фізична особа зазнав у зв’язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; шкода, пов’язана із смертю потерпілого.
У випадку нанесення шкоди життю та здоров’ю третіх осіб страхове відшкодування буде розраховуватись таким чином:
-компенсуються витрати на лікування-сюди входять транспортування, знаходження на стаціонарі, обстеження спеціалістів, терапія, реабілітація;
– виплачується компенсація з причин тимчасової непрацездатності- розмір недоотриманих доходів;
– якщо працездатність втрачається на тривалий строк, то виплачувати будуть від 12 до 36 мінімальних заробітних плат (сума визначається згідно із встановленою групою інвалідності);
– при відсутності документів, що підтверджує оплату, страхувальник платить 1/30 мінімальної заробітної плати;
– у випадку смерті розмір складає 12 мінімальних заробітних плат.
Збитки компенсуються не раніше чим через 15 діб и не пізніше ніж через 90 днів після того, як буде подано заяву про страховий випадок.
Усі витрати на медикаменти та медичні послуги мають бути підтверджені касовими і товарними чеками, а необхідність придбання саме таких медикаментів і отримання медичних послуг-рецептами лікаря. Якщо мало місце проведення операції, придбання медичних препаратів-усі витрати мають бути підтверджені договорами, рахунками-фактурами або накладними, виписаними на ім’я потерпілого. Для пред’явлення вимог про відшкодування втраченого заробітку треба отримати за місцем роботи завірені копії закритого лікарняного листа і розрахунок середнього заробітку за період непрацездатності.
Аналогічні докази розміру суми, яка підлягає страховому відшкодуванню можуть бути і при медичному або туристичному страхуванні.
Слід звернути увагу, що беззаперечним доказом розміру суми, що підлягає відшкодуванню страховою компанією буде відповідна експертиза, яку допоможе провести адвокат нашого Бюро або заявить у суді клопотання про проведення відповідної судової експертизи.
Отже, адвокати нашого Бюро допоможуть зібрати доказову базу, підготують позовну заяву до суду та захистять права клієнта в суді, довівши справу до постановлення судом рішення про стягнення страхового відшкодування у повному обсязі на користь страхувальника.
При цьому, при пред’явленні такої категорії позовів юристи нашого Бюро ураховують законодавчі нюанси та судову практику у кожній конкретній ситуації.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ІЗ ПОЗОВОМ ПРО СТРАХОВЕ ВІДШКОДУВАННЯ ТА ПРАВОВІ ВИСНОВКИ СУДІВ
У СПРАВАХ ДАНОЇ КАТЕГОРІЇ
Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо навести правові висновки судів у справах даної категорії в залежності від підстав, з яких особа звертається до суду.
1. Законодавством не передбачено обов’язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика чи звернутися безпосередньо до суду.
Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019.
Страховик відмовив особі у виплаті страхового відшкодування через те, що останній звернувся за відшкодуванням одразу до суду. Страховик наполягав на тому, що необхідно було дотримуватися обов’язкового досудового порядку врегулювання питання.
Позиція Верховного Суду полягала в тому, що відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961 -ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
– навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров’я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
– неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений строк є присічним і поновленню не підлягає.
Можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у ст. 37 Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
У контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі не передбачено обов’язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст. 36 Закону N 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Так, Велика Палата не погодилась з висновками апеляційного суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування з тих підстав, що особа не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції 26.03.2020 задовольнив позовні вимоги та стягнув із страхової компанії страхове відшкодування у розмірі 33 254 грн.
2. З урахуванням ст. 1194 ЦКУ винна у ДТП особа повинна сплатити потерпілому лише різницю суми, що перевищує розмір страхового відшкодування. Виконання страховою компанією своїх зобов’язань по виплаті відшкодування у повному обсязі звільняє винуватця ДТП від обов’язку відшкодування шкоди. Отже основний тягар відшкодування шкоди покладається на страхову компанію.
Постановою Верховного Суду від 07.02.2022 залишено в силі постанову апеляційного суду яким стягнуто з винної особи в ДТП на користь постраждалого моральної шкоди в розмірі 74 750 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що ДТП сталася з вини відповідача , внаслідок чого потерпілому позивачу завдано шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ, то це товариство мало б виплатити потерпілому страхове відшкодування у межах страхової суми – не більше ніж 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у вчиненні ДТП.
При цьому, Верховний Суд у постанові зазначив, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем не є абсолютним у разі якщо цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, а тому він (винний у ДТП) повинен відшкодувати шкоду потерпілому у відповідності до вимог ст. 1194 ЦКУ.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суди врахували характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілого, стан здоров`я потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також виходили із засад розумності, виваженості та справедливості. За таких підстав, на думку судів, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому слід визначити у сумі 75 000 грн за вирахуванням 250 грн (5 % страхової виплати), яка підлягає стягненню з винної у ДТП особи.
3. Законодавство України не передбачає солідарного обов’язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП потерпілому.
Великою Палатою Верховного Суду 20.06.2018 задоволено частково позовні вимоги ТОВ та стягнуто з страхової компанії завдані ДТП майнові збитки (пошкодження автомобіля, належного товариству).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення зазначених збитків солідарно з страхової компанії та винної у ДТП особи, Верховний Суд зазначив, що страхова компанія уклавши з винною у ДТП особою договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяла на себе обов’язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання, але законодавство України не передбачає солідарного обов’язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.
В то же час стаття 1194 ЦК України установила межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність, у розмірі, що перевищує страхове відшкодування.
Верховний Суд у цій справі стягнув зі страхової компанії на користь позивача три відсотки річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
Судове рішення в цій частині мотивовано тим, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов’язанням.
Позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов’язаний здійснити страхове відшкодування, а отже на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦКУ.
4. Не надання страхувальником документів, які підтверджують обставини, наявність яких не перешкоджає страховику переконатися, що подія є страховим випадком, не є підставою для відмови у страховому відшкодуванні.
Особа звернувся в суд із позовом до страхової компанії про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що його застрахований автомобіль було викрадено невідомою особою. Він негайно зателефонував до поліції, а також повідомив страхову компанію про настання страхового випадку. Через декілька днів позивач надав страховику документи, передбачені пунктом 12 договору страхування, необхідних для виплати і отримав копію заяви про страховий випадок, а пізніше надав талон-повідомлення з правоохоронного органу про прийняття та реєстрації його заяви про викрадення автомобіля. Незважаючи на належне виконання позивачем умов договору, відповідач не виплатив йому страхове відшкодування.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.06.2021 скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та постановлено нове про стягнення із страхової компанії на користь позивача 807 715 грн. невиплаченого страхового відшкодування.
Верховний Суд 29.06.2022 залишив постанову апеляційної інстанції без змін з огляду на наступне.
Так, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з ненаданням позивачем документів передбачених розділом 12 договору добровільного страхування а саме: письмової заяви про настання події та на виплату страхового відшкодування за формою встановленою страховиком; довідки про те, що застрахований транспортний засіб поставлений на облік в базах СНД, Інтерпол «Угон»; копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене правопорушення; договір про передачу права власності на автомобіль (абандон).
Однак жодна із вищезазначених обставин, що вказані відповідачем як підстава для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування не перешкодила страховику переконатись, що ця подія (викрадення автомобіля) є страховим випадком.
Таким чином, у відповідача не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
5. Страховик при визначенні наявності страхового випадку, повинен чітко керуватися умовами договору.
Так, у справі № 214/9014/19 судом розглядалось питання стягнення страхових виплат зі страхової компанії, яка відмовила у компенсації з мотивів ненастання страхового випадку.
Зокрема, особа отримала інвалідність, що являлось страховим випадком відповідно до умов укладеного нею договору із страховою компанією, однак остання відмовила у виплаті, вважаючи, що інвалідність – це результат тривалої хвороби, яка виникла у позивача до укладення ним страхового договору.
Суди не погодились із даною позицією страхової компанії, частково задовольнивши позовні вимоги на суму 50 000 грн. зазначивши наступне.
Аналіз норм Закону України «Про страхування» свідчить про те, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
По даній справі в договорі чітко визначено, що страховим випадком по добровільному страхуванню здоров`я на випадок хвороби є: встановлення інвалідності (в тому числі, зміна групи інвалідності на вищу) застрахованої особи внаслідок хвороби, що мала місце в період дії договору страхування, а не, що виникла під час дії цього договору, як помилково вважає відповідач.
6. В деяких випадках для визначення наявності підстав для відшкодування страхових виплат слід застосовувати законодавство інших країн.
У справі № 302/722/21 особа звернулася до суду із позовом до страхової компанії про відшкодування витрат за надання поховальною компанією ритуальних послуг, у тому числі по перевезенню її загиблого за кордоном чоловіка.
Відмова у виплаті фактично зводилась до того, що поховальне бюро не є перевізником, а також позивачкою не надано платіжних документів на підтвердження надання послуг та їх оплати (квитанції, фіскальні чеки, тощо).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивачки зі страхової компанії 77 000 грн. суди вказали на безпідставність відмови відповідача у відшкодуванні, оскільки позивачкою надано всі необхідні, у тому числі на вимогу страхової компанії, документи, які передбачені чинним законодавством (у тому числі країни, на території якої надавались послуги) та договором страхування.
Так, згідно інформаційної довідки поховальна компанія, яка надавала послуги позивачці, має право на господарську діяльність, що включає похорони та пов`язану з ними діяльність, окрім: утримання зелених насаджень на кладовищах і службову діяльність, пов`язану з релігійними обрядами і поховальними церемоніями. Тобто, в коло послуг, які має право надавати компанія, включається перевезення тіла померлої особи.
Окрім того, на підтвердження надання послуг поховальною компанією, у тому числі по перевезенню, позивачкою відповідачу надано рахунок-фактуру та довідку компанії про їх оплату, що є підтверджуючими документами, оскільки видача фіскального чеку не передбачена законодавством Польщі.
Отже можливо зробити висновок, що грамотне підготування позовної заяви про відшкодування страхових виплат та підтвердження її переконливими, беззаперечними та належними доказами –це основа для подальшого швидкого розгляду даної справи у суді та постановлення рішення на користь позивача.
Тому, краще відразу, коли страхова компанія відмовила у виплаті або виплатила значно меншу суму, звернутись до адвокатів АБ «Ткачук і партнери» та отримати професійні юридичні послуги щодо підготовки відповідної позовної заяви до суду та підтримання правової позиції у подальшому. Адже адвокати нашого Бюро забезпечать компетентну та професійну підтримку, що допоможе клієнтові захистити свої права в судовому порядку та збільшити ймовірність успішного вирішення справи на його користь.