На сьогоднішній день в Україні існує два варіанти поділу майна подружжя: позасудовий, який можливо реалізувати двома способами: шляхом укладення договору про поділ майна подружжя або шлюбного контракту, та, у разі не досягнення згоди, судовий, про який буде йти мова.
Згідно зі статтею 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт. Перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка наведено в ст. 57 СК України, зокрема : майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на кошти, які належали їй, йому особисто та інше.
Зазначений висновок про презумпцію спільності права власності подружжя, як основи, з якої повинні виходити суди розглядаючи дану категорію справ, викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 (справа № 362/1506/20), постанові від 12.02.2020 (справа № 725/1776/18).
Однак не завжди просто визначити, в шлюбі нажито майно чи все ж таки ні. Визначити межі між приватною власністю та тією, яка підлягає поділу при розгляді спорів про поділ майна подружжя допомагає судова практика, яка визначає критерії розмежування та основні обставини справи, які суд бере до уваги під час судового розгляду. З огляду на судову практику пропонується розглянути ряд таких критеріїв (основ), якими керуються суди розглядаючи це питання.
- Важливо не те, коли зареєстровано (оформлено) право на майно-
не дата в документах про покупку, а те, коли та з яких коштів була оплачена ця покупка.
Наприклад, квартира куплена до реєстрації шлюбу (начебто не підпадає під спільне майно подружжя), але в іпотеку, і більшість платежів здійснено під час перебування у шлюбі і значить та сума, яка була витрачена на оплату квартири під час шлюбу – спільна частина майна.
Навпаки, земельна ділянка була придбана в шлюбі (начебто-спільне майно), але за кошти від продажу дачі, яка набута одним із подружжя у спадок, а значить, не спільно нажите.
У якості прикладів, як варіантів, вирішення судами спорів у справах даної категорії виходячи із дотримання зазначеного критерію можливо навести також наступні справи.
Так, постановою Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 522/3586/21 залишено в силі рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову чоловіка про визнання права власності на ½ частину квартири, визнавши за ним права власності лише на 1/50 її частини. Судове рішення мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири був укладений в період шлюб. Разом з тим, до шлюбу дружина (відповідач) уклала попередній договір із будівельною компанію на пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку із наміром у подальшому придбати спірну квартиру та внесла попередню оплату. Остаточний розрахунок та придбання квартири здійснювався вже під час шлюбу, і розмір останнього внеску становив 2/50 її вартості, яка і визнана судом спільною власністю подружжя, поділеною між ними.
Постановою Верховного Суду від 12.12.2022 у справі № 369/9429/18 залишено в силі рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову в частині визнання спільною власністю подружжя критий тік. Судові рішення мотивовані тим, що незважаючи на оформлення (реєстрацію) права власності на критий тік за чоловіком у період шлюбу, останній набув на приміщення право власності до шлюбу на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна та свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).
Також по справі № 711/1550/18 постановою від 02.06.2021 Верховний Суд залишив в силі судові рішення, якими відмовлено у визнанні спільною сумісною власністю подружжя павільйон, оскільки чоловік (не зважаючи на те, що право власності на нього оформлено в період шлюбу) придбав його (сплатив кошти, оформив договір купівлі-продажу недобудови) до шлюбу. При цьому Верховний Суд у постанові зазначив, що дружина не надала доказів того, що вона працювала над створенням торгівельного павільйону і вносила кошти на його розвиток, їй невідомо яка була вартість цих покращень, а також не надала належних доказів розміру вкладень кожного з подружжя в його добудову.
- Значення має не те, на кого із подружжя оформлено право
власності, а те, коли було придбано майно і на які кошти.
Зокрема, автомобіль взагалі можливо оформити лише на одну особу, але це не означає, що він не буде вважатися спільною власністю.
Або в свідоцтві про право власності вказаний лише один з подружжя, але це не значить, що другий позбавляється частини спільної власності при оформленні майна.
Даний критерій стосується також грошових вкладень, які перебувають на рахунку одного з подружжя.
Так, постановою Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 607/14103/19, якою залишені в силі судові рішення в частині визнання спільною подружньою власністю кошти, які знаходяться на депозиті у одного з подружжя в розмірі 24 000 доларів США з нарахованими відсотками. Судами було установлено, що дані кошти перебували на «дитячих» депозитних рахунках внесених подружжям під час шлюбу, а після закінчення депозиту перераховані на рахунок одного із подружжя. За таких підстав, суди визнали за подружжям право власності по ½ цих коштів.
Також Верховний Суд 20.10.2021 у справі № 565/1362/19 залишив в силі судові рішення про визнання спільною сумісною власністю кошти, що перебували на рахунку у чоловіка з нарахованими та невиплаченими відсотками. При цьому суди зазначили, шо оспорюючи презумпцію спільності майна подружжя позивач (чоловік) не довів зворотне, а саме те, що кошти, які перебували у нього на рахунку були особистою позикою йому від третьої особи.
3.Якщо майно перебувало на праві приватної власності у одного з подружжя, але під час шлюбу в нього відбулися вкладення, які значно збільшили вартість цього майна, то тут вже мова може йти про спільну власність.
В постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 444/372/18 було зазначено, що після отримання у власність одним із подружжя за договором дарування (до шлюбу) незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 45 %, за час шлюбу подружжям його добудовано до 100 % готовності, здано в експлуатацію і зареєстровано на праві власності за одним із подружжя. Тобто мало місце збільшення вартості вказаного майна за рахунок коштів подружжя шляхом його перетворення (добудови), а отже він є спільною власністю подружжя і підлягає поділу між останніми.
Слід звернути увагу на те, що квартира, куплена під час шлюбу за кошти подружжя, але оформлена на іншу особу, наприклад, на батьків, брата, сестру одного з подружжя, ніякого відношення до поділу майна не має (навіть якщо саме подружжя в ній зареєстровані, завжди там проживали та робили ремонт).
4. Суд може відступити від принципу рівності частин спільно нажитого майна при наявності обставин, що мають істотне значення для справи.
Відповідно до частин першої, п’ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2,3 ст. 70 цього кодексу може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і інші обставини.
Так, Верховний Суд 16.12.2019 у справі № 308/4390/18 погодився із судовими рішеннями, які відступили від рівності спільно нажитого майна подружжя та присудили батьку дітей більшу частину, оскільки останні залишилися проживати із батьком на повному його матеріальному забезпеченні, в якому мати дітей участі взагалі не приймає.
Слід звернути увагу, що майно дітей (частини, оформлені на дітей) ніякого відношення до поділу майна подружжя не мають (незалежно від того з ким залишилися діти), а діти ніяк не можуть претендувати на частину майна подружжя при його поділі.
5. Спільними є не тільки майно або грошові кошти, але і борги (зобов`язання).
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 № 11 зазначено, що при поділі майна ураховуються правовідносини за зобов`язаннями, які виникли в інтересах сім`ї, а також борги подружжя.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2019 у справі № 522/17048/15-ц (спір по поділ квартири, яка перебуває в іпотеці) зазначив, що у подружжя виникає зобов’язання повернення кредитних коштів в наслідок укладення кредитних договорів, що відбувається солідарно для них. В ситуації, коли доведено, що квартира визнана спільною власністю подружжя і кредитний договір укладений за їх спільною згодою, суд ділить іпотеку шляхом визначення спочатку частину кожного подружжя, після чого кожен з них продовжує платити зобов’язання за іпотекою самостійно пропорційно їх частини.
У постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 686/23104/17 (спір про квартиру взяту в кредит) зазначено, що якщо подружжя під час шлюбу придбали в кредит квартиру, то окрім права спільної сумісної власності на неї, виникають також і зобов’язання в інтересах сім’ї у вигляді повернення боргу, незалежно від того, на кого оформлений кредит.
Велика Палата Верховного Суду розглянувши 30.06.2020 справу № 568/471/19 дійшла висновку, що боргові зобов’язання, які утворилися внаслідок використання кредитних коштів в інтересах сім’ї, стягуються з подружжя солідарно ( у тому числі за рахунок спільно нажитого майна), навіть після розірвання шлюбу та відсутності при поділі майна вказівки на наявність такого боргового зобов’язання.
Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 658/471/19, який залишив в силі судові рішення про відмову у задоволенні позову про визнання права власності на ½ частину майна (яке перебувало у спільній власності подружжя), на яке банк звернув стягнення в рахунок погашення боргу за кредитним договором.
В той же час у випадку погашення боргу одним із подружжя за власні кошти, останній може вимагати компенсації у іншого з подружжя як під час розгляду справи про поділ майна так і в окремому порядку (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 1601/6226/12).
Слід звернути увагу, що зобов’язання (борги), як і майно, можуть бути не тільки спільними, але і особистими, які не підлягають поділу і відповідальність за них накладається на того із подружжя, на кого вони зареєстровані чи на того, в інтересах кого було укладено боргове зобов’язання. Доказами особистості боргу є доведення витрачення коштів не на сім’ю і в останньої не було ніякої необхідності у позиці.
Наприклад, до особистих боргів відносяться кредити, отримані без відома чи згоди іншого із подружжя; кредити, отримані до реєстрації шлюбу або після його розірвання; заборгованість, яка виникла під час припинення стосунків між подружжям, але без офіційного розірвання шлюбу. Отже справи про поділ майна подружжя є однією із складних категорій справ, які розглядають суди, а тому виникає необхідність в участі в таких справах адвоката по сімейних спорах, який кваліфіковано допоможе розібратися яке майно підлягає поділу, а яке є особистою власністю, зібрати докази та захисти в суді права клієнта.