Конституцією України (статті
8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу
верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є
принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та
єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї
попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової
практики (п. 4 ч.4 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус
суддів»).
Єдність судової практики відіграє
надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в господарському
судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно
вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
На цьому наголосив Верховний Суд,
переглядаючи судові рішення у справі зі спору про визнання аукціону з продажу
майна банкрута недійсним, зауваживши, що неврахування судом попередніх
інстанцій правового висновку ВС в аналогічній справі призвело до постановлення
незаконних рішень.
Так, Верховним Судом 05.07.2023
скасовано судові рішення у справі про банкрутство Фірми (на стадії
ліквідаційної процедури ), якими відмовлено у задоволенні заяви Банку (в
подальшому правонаступника-ТОВ) та визнано недійсними результати аукціону з
продажу майна банкрута, договору купівлі-продажу укладеного із переможцем.
Постанова Верховного Суду мотивована
тим, що відповідно
до приписів статті 62 Закону про банкрутство (чинного на час
проведення аукціону), організатор аукціону зобов`язаний забезпечити
його фіксацію технічними засобами, тобто ведення його відеозапису, крім проведення
електронних торгів. Організатор
аукціону зобов`язаний зберігати носії із записом аукціону протягом не менш як
семи років з дня його проведення. Організатор аукціону зобов`язаний
негайно надавати копії записів аукціону в поширених форматах медіафайлів усім
бажаючим безоплатно на наданий носій або на власний носій за умови оплати його
вартості.
У оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх
інстанцій вказано про те, що організатор аукціону забезпечив доступ до місця
проведення аукціону учасникам аукціону та замовнику аукціону, а також проводив
відеофіксацію аукціону. Дослідженням судами відеозапису
установлено, що на ньому не зафіксовано дату, час та місце проведення
аукціону, проте суди вирішили, що
їх відсутність не впливають на зміст та наявність самого запису аукціону, а сам
відеозапис свідчить про додержання організатором аукціону приписів статті 62 Закону про банкрутство.
Верховний Суд не погодився із
вказаними висновками суду з огляду на те, що у провадженні касаційної інстанції
на час розгляду цієї справи перебувала справа, в якій об `єктом касаційного
перегляду були судові рішення попередніх судових інстанцій, предметом
дослідження у яких було дотримання організатором аукціону приписів статті 62 Закону про банкрутство. Про дану справу суди попередніх
інстанцій у цій справі були достовірно обізнані, але не врахували, зокрема,
апеляційний суд зроблені висновки по ній при постановлені оспорюваного рішення.
Так, Верховний
Суд 01.12.2022 у аналогічній справі вказав про те, що неповний
відеозапис проведеного аукціону, з якого неможливо встановити дати та місця
проведення, не може слугувати достовірним доказом, у розумінні статей 76, 78 ГПК України, проведення аукціону із
фіксуванням технічного запису, що в свою чергу, свідчить про недотримання
організатором аукціону положень статті 62 Закону
України про банкрутство.
Підстави для відступу від
висновків Верховного Суду про застосування положень статті 62 Закону про банкрутство, які викладені у
постанові ВС від 01.12.2022 відсутні.
Тож ураховуючи відповідні правові
висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.12.2022, та встановлені
судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи щодо того, що на
відеозаписі не зафіксовано дату, час та місце проведення аукціону, колегія
суддів касаційного суду дійшла висновку, що при проведенні оскаржуваного аукціону
з продажу майна банкрута організатором аукціону не було дотримано вимог
приписів статті 62 Закону про банкрутство, а саме вимог про те, що організатор аукціону зобов`язаний забезпечити
його фіксацію технічними засобами.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, при
вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону),
необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства
при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало
місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати
аукціону (аналогічна позиція викладена в постановах ВС
від 13.08.2020, 28.01.2021, 09.02.202,
06.04.2021, 27.04.2021).
Недотримання організатором аукціону приписів
щодо фіксації аукціону технічними засобами є порушенням вимог законодавства при
його проведенні, яке впливає на права та законні інтереси сторін і
забезпеченого кредитора у справі про банкрутство, оскільки без належної
фіксації аукціону технічними засобами неможливо встановити реальність
проведення торгів і чи було продано майно боржника на конкурсній основі, яка
дозволяє здійснити таку реалізацію майна за найвищою ціною.
Наведене свідчить про наявність визначених ч.3 ст.55 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсними
результатів спірного аукціону, проведеного з порушенням вимог закону та, як наслідок визнання недійсним укладеного з переможцем
договору купівлі-продажу реалізованого на такому аукціоні майна банкрута.