У спорах про відшкодування завданої шкоди автомобілю внаслідок ДТП завжди головним питанням стає належне доказування вартості нанесених ушкоджень авто.
Верховний Суд 26.01.2023 визнав належним доказ вартості завданої автомобілю шкоди внаслідок ДТП –висновок експертизи, проведений експертом без безпосереднього огляду пошкодженого транспортного засобу.
Особа звернувся в суд до винної в ДТП особи про стягнення вартості завданої шкоди його автомобілю в розмірі 506 581 грн.
Позов мотивовано тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у страховій компанії, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становив 130 000 грн., франшиза – 2 600 грн, що було сплачено позивачу.
Водночас, згідно висновку експерта вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження та становить 696 460 грн. Вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди становить 59 878 грн. Вартість відновлювального ремонту – 1 320 038 грн., що перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, транспортний засіб вважається фізично знищеним. Тому позивач просив стягнути з винної в ДТП особи матеріальні збитки в розмірі 506 581 грн.
Верховний Суд 26.01.2023 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦКУ).
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ч.1 ст. 1194 ЦК України).
Отже, в силу зазначених норм права, відповідач зобов’язаний сплатити суму вартості завданої шкоди автомобілю позивача, залишеної після відшкодування завданої шкоди страховою компанією.
При цьому, Верховний Суд відхилив доводи відповідача, що в основу судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій покладено висновок автотоварознавчої експертизи , складений на замовлення представника позивача, проте такий висновок є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Зокрема, огляд транспортного засобу експертом не проводився, акта огляду автомобіля немає, замовник експертизи надав тільки фото пошкоджень, зроблених ним самим, тому експерт не володів достатніми вихідними даними щодо характеру та обсягу пошкоджень.
Так, за змістом пункту 5.1 Методики за рішенням особи, яка залучила експерта, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе у разі надання нею даних, необхідних для проведення дослідження.
Як вбачається з висновку експерта, останньому були надані копії матеріалів даної цивільної справи на електронному носії та фотознімки пошкодженого автомобіля.
При цьому, в матеріалах цієї справи містяться: відповіді на запит суду Територіального сервісного центру МВС про вартість придбаного автомобіля, долучені страхової компанією копії протоколу огляду, звіту про оцінку вартості (розміру)-збитків, експертного висновку, складеного на замовлення компанії, на підставі яких страхова компанія відшкодовувала позивачу збитки. Таким чином, враховуючи те, що відповідач в силу ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого позивачем висновку автотоварознавчої експертизи, не спростував визначений розмір матеріального збитку та вартість транспортного засобу після ДТП, а отже не довів, що вони визначені експертним дослідженням неправильно.