Забезпечення виконання кредитного договору нерухомим майном Позичальника – Іпотекою є найбільш застосованим забезпеченням Банків та інших фінансових установ.
Однак, як показує практика, належне виконання Позичальником умов кредитного договору не завжди є гарантією залишення його власником предмету Іпотеки. Та якщо ще при цьому починається ліквідація Банку чи іншої фінансової установи, кредит разом із Іпотекою опиняється в круговерті Фонду Гарантування вкладів з наступним перепродажем таких іпотечних кредитів колекторським компаніям.
Незаконний продаж вашого іпотечного майна може стати реальністю, так як Колекторські компанії особливо не перебирають методами досягнення своїх результатів.
Так як такі вимоги Фонд Гарантування може продавати на аукціонах, інформація про повне виконання кредитного договору при цьому може бути втрачена.
Також зустрічаються наступні незаконні дії:
Здійснення Колекторськими компаніями незаконних Виконавчих написів нотаріусів про стягнення коштів;
Вимоги про оплату кредиту, забезпеченого Іпотекою, який вже фактично був сплачений;
Відчуження предмета Іпотеки без попередження;
Незаконні дії Державної Виконавчої Служби та Приватних Виконавців по договорам Іпотеки;
Продаж предмета Іпотеки після відмови суду в позові про стягнення боргу;
Інші способи незаконного переоформлення предмета Іпотеки колекторськими компаніями;
Послуги адвоката при незаконному продажу колекторами предмета Іпотеки:
Надання Клієнту актуальної консультації з огляду на позитивну судову практику з питань незаконного відчуження предмету Іпотеки колекторськими компаніями;
Оскарження виконавчих написів нотаріусів по договорам Іпотеки;
Оскарження незаконних дій Державної Виконавчої Служби та Приватних Виконавців по договорам Іпотеки;
Оскарження публічних торгів по договорам Іпотеки;
Підготування позову про незаконність відчуження предмета Іпотеки колекторськими компаніями та підтримка в суді;
Супроводження справи в суді Апеляційної інстанції;
Супроводження справи у Верховному Суді;
Представництво інтересів в органах Державної виконавчої служби та приватних виконавців з питань незаконного відчуження предмету Іпотеки.
ДОПОМОГА АДВОКАТА ПРИ ПРОДАЖІ БАНКОМ ПРАВА ВИМОГИ ПО ІПОТЕЧНОМУ КРЕДИТУ КОЛЕКТОРСЬКІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ
Перш за все, слід звернути увагу, що законодавством не заборонено продаж банківською установою іпотечного боргу іншій фінансовій організації, в тому числі колекторській. При цьому, співробітники банківської організації можуть продати іпотечний борг не тільки, коли він є «проблемним», але й коли позичальник справно його виплачує. Більше того, згода позичальника на такий продаж не потрібна.
Звертаємо увагу, що потрібно дивитися по документам, іпотеку перепродавали колекторам чи ні. Якщо питання іпотеки не стояло, то вона залишається за банком. Якщо було внесено зміни до договору іпотеки та остання була переписана на колекторів, то новою особою, яка має право на іпотеку, будуть колектори.
По-друге, як часто це трапляється, новий кредитор може неправомірно самостійно змінити умови кредитування, що може призвести до непомірного зростання боргу і загроза в продажі іпотечного майна.
Звичайно, краще попередити таку ситуацію і при оформленні іпотеки вказувати у договорі пункт, що за будь-яких змін кредитування потрібно буде складати додаткову угоду. У цьому випадку можливо бути спокійним, оскільки ніхто без позичальника не змінить умови користування позиковими коштами. Новий кредитор може змінити умови кредитування, але зі згоди позичальника, іпотекодавця. Для громадянина зміниться лише номер кредитного рахунку та найменування фінансової компанії. Решта все має при продажу залишитися незмінним- термін кредитування, ставка та розмір щомісячних платежів.
Отже, якщо новий кредитор забажає змінити кредитний договір, то йому потрібно цей пункт узгоджувати з дебітором. Без його згоди не можна. Якщо це станеться, то не уникнути фінансовій компанії штрафних санкцій з боку Національного Банку України або взагалі можна позбутися дозвільної документації (ліцензії) на свою діяльність.
При цьому, така змінені умови кредитування можливо визнати недійсними у судовому порядку, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро.
Крім того, слід навести варіанти як, за допомогою адвокатів нашого Бюро, уникнути в майбутньому продажу колекторами нерухомого майна, що перебуває в іпотеці:
-Пропущено колекторами трирічний строк пред’явлення в суд вимоги по кредитному боргу (1 рік для стягнення штрафних санкцій). Якщо цей термін пройшов на момент звернення колекторів до суду про стягнення кредитного боргу адвокат порушить питання щодо неможливості поновлення пропущеного строку, так як він, наприклад, пропущений з неповажних причин. Якщо суд відмовить у стягненні кредитного боргу за спливом строку давності, то, відповідно, колектори не зможуть його погасити за рахунок іпотечного майна.
-Якщо колектор звернувся до суду із позовом про стягнення з позичальника боргу, адвокат при підготовці заперечень ретельно перевірить відповідності чинному законодавству договору факторингу (переходу права кредиторської вимоги) до колектора і, у разі виявлення порушень, пред’явить зустрічний позов про визнання такої угоди недійсною. Підставою для такого визнання може бути багато. Наприклад, перевіркою відповідних бухгалтерських документів юристом, у тому числі із залученням спеціалістів, може бути установлено, що борг фактично до колектора не перейшов або його взагалі не існувало на час укладення договору факторингу.
-За наявності підстав, адвокат може підготувати позов про визнання кредитного договору припиненим або розірваним або визнати його недійсним. Це виключить можливість переходу іпотечного кредиту до колектора.
-Адвокат може подати позов про поділ майна подружжя (в тому числі іпотечного) за рахунок якого може бути надалі погашений борг перед колекторами. Звертати стягнення на розділене майно значно складніше, а іноді неможливо.
-Якщо борг перейшов на підставі судового рішення адвокат може оскаржити його апеляційному та касаційному порядку.
-Коли банк продав іпотечний борг колектору, а останній звертається до суду щодо заміни з банку на себе (у тому числі у виконавчому провадженні) адвокат у запереченнях на заяву поставить питання про відмову у її задоволенні. У разі коли суд відмовить у такій заміні сторони, то і банк від боржника нічого не буде вимагати, оскільки він отримав від колекторів гроші, але і колектори з боржника нічого стягнути не зможуть, оскільки суд відмовив їм у заміні сторони.
Вказані запропоновані варіанти не є вичерпними і в залежності від ситуації юристи нашого Бюро знайдуть шляхи вирішення виниклої проблеми, що допоможе попередити можливість колекторами продати іпотечне майно.
ДОПОМОГА АДВОКАТА У РАЗІ ВІДЧУЖЕННЯ
КОЛЕКТОРАМИ ІПОТЕЧНОГО МАЙНА
Якщо все ж такі трапилось, що колекторські організації продали іпотечне майно, то тут слід звернутися до існуючих законодавчих обмежень для того, щоб за допомогою адвокатів нашого Бюро «зламати» схему відчуження та повернути іпотечне майно власнику.
Зокрема, існує схема, коли фінансова (колекторська) організація після викупу у банку іпотечного кредиту переуступає права вимоги за кредитом та іпотекою на користь фізичної особи, яка продає іпотечне майно іншій особи.
Із зазначеного приводу Велика Палата Верховного Суду 08.11.2023 вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор – банк або інша фінансова установа.
Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.
Так, громадяни звернулись в суд із позовом до Банку, ТОВ, фізичних осіб про визнання недійсним відступлення права вимоги за договором іпотеки та кредитним договором, укладеними за оплату між ТОВ (якому ці права переуступило Банк) та фізичною особою, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири останньою іншій особі, та витребування у останнього набувача у власність позивачів цю квартиру.
Постановою Великої Палати Верховного Суду 08.11.2023 скасовані судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що договір між ТОВ та фізичною особою-є договором факторингу.
У ЦКУ встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
В той же час, відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч.1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої цієї норми фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги (іпотеки) до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави (іпотеки) грошової вимоги.
За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідні послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
Отже, ТОВ не мало право відступати право вимоги по кредиту, забезпеченого нерухомим майном (іпотека) фізичній особі і відповідно сотання не мала право його продавати іншим особам.
Крім того, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). Згідно з п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним.
Ураховуючи те, що у фізичної особи (якій переуступили право вимоги) не виникло права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), він не мав законних підстав відчужувати цю квартиру . Відтак, позовна вимога щодо витребування цього майна з володіння кінцевого набувача на користь усіх співвласників квартири є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, для витребування майна закон не вимагає визнавати недійсними договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, визнавати незаконним та скасовувати рішення нотаріуса щодо реєстрації права власності за договором іпотеки, а також визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири кінцевому набувачеві. Тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні зазначених вимог є правильними, але з інших мотивів, ніж ті, що навела ВП ВС.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховний Суд скасувала судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у витребуванні квартири з чужого незаконного володіння та ухвалила нове рішення про витребування у останнього набувача на користь позивачів спірної квартири.
Отже, якщо колекторне товариство переуступили право вимоги по кредитному договору та договору іпотеки фізичній особі, то такий договір можливо визнати недійсним у судовому порядку.
У разі, якщо фізична особа встигла продати предмет іпотеки іншим особам, то вирішити це питання можливо шляхом пред’явлення до суду позову з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Існує спрощена, (позасудова) процедура позбутися іпотечного майна-це перереєстрація його за колекторами. У цій процедурі не треба судів та тривалих процесів. Необхідно лише прийти до державного реєстратора (нотаріуса) з договором, підтвердити закладеність у боржника і майно переходить до колектора шляхом його перереєстрації.
При такому сценарії найчастіше колишні власники дізнаються про це, коли майно вже кілька разів перепродано і їх приходять виселяти.
Разом з тим, існують чіткі приписи законодавства, які як колектори так і реєстратори (нотаріуси) повинні виконувати при перереєстрації на себе іпотечного майна в ході позасудового врегулювання.
1. 07.06. 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Підпунктом 1 пункту 1 цього Закону України передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону Українии «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
– таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
– загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Слід навести з цього приводу правові висновки Великої Палати Верховного Суду зі спору щодо відчуження іпотечного майна банком, яке може бути і прикладом у разі відчуження майна колекторськими організаціями.
Так, особа звернувся в суд із позовом до Банку та приватного нотаріуса про витребування майна із чужого незаконного володіння нерухомого майна, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за Банком, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності.
Позов мотивовано тим, що між ним та Банком було укладено договір споживчого кредиту в іноземній валюті на придбання квартири, а на забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки, предметом якого була ця придбана спірна квартира. У позивача виникла заборгованість по сплаті щомісячних платежів, і згодом він дізнався, що приватним нотаріусом було зареєстровано за Банком на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» спірну квартиру.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18.11.2019 позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за Банком та поновлено право власності на квартиру за позивачем із відповідною реєстрацією, про витребування спірної квартири з володіння Банку відмовлено.
Вказана справа була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка 19.05.2020 постанову апеляційної інстанції залишила без змін з наступних мотивів.
Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
Разом з тим, пунктом 4 Закону України № 1304-VІІ передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
При цьому до прийняття Закону України № 1304-VІІ право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон України № 1304-VІІ ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження, чого не було у цьому випадку.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України № 1304-VІІ, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за Банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Тобто, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Банком.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від аналогічних висновків щодо застосування положень Закону України № 1304-VІІ, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019.
2. Перед перереєстрацією майна за колектором необхідно, щоб боржник був повідомлений про порушення договору (наявність заборгованості) і отримати вимогу іпотекодержателя (кредитора) про погашення боргу. На усунення порушень у іпотекодавця (боржника) має бути не меньше 30 днів.
Розуміючи, що боржник може, використовуючи законні інструменти, не дати можливості забрати у нього іпотечне майно, колектори просто не відправляють такі листи або посилають їх по помилковим адресами і т.д. Коли пошта надсилає їм повідомлення «лист повернуто після закінчення строку зберігання» іпотечне майно реєструється за колектором.
Такі дії явно незаконні, їх дуже важко відстежити, але за допомогою адвокатів нашого Бюро з підстав не здійснення колектором належного досудового врегулювання спору можливо в судовому порядку скасувати незаконну реєстрацію права власності на іпотечне майно за колектором.
З цього приводу можливо навести висновки Верховного Суду від 04.10.2023 у справі за позовом Особа 1 до Особа 2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позов мотивований тим, що позивач є спадкоємцем дочки (Особа 3), яка померла і після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру. За життя Особа 4 (позичальник), Особа 3 (майновий поручитель, іпотекодавець) та Банк (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, відповідно до умов якого предметом іпотеки є спірна квартира. Після відкриття спадщини позивачка дізналась, що державним реєстратором дану квартиру зареєстровано на праві власності за Особою 2 (по договору про відступлення прав за договором іпотеки від ТОВ, яке в сою чергу отримало таке право від Банку). Вважаючи таку реєстрацію незаконною позивачка просила її скасувати.
Верховний Суд 04.10.2023 погодився із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 5.2. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду, а також (або) шляхом передачі іпотекодержателю для реалізації, або у власність; шляхом продажу (відчуження) предметів іпотеки покупцеві, на якого вкаже іпотекодержатель. Спосіб (вид) звернення стягнення визначається іпотекодержателем, з урахуванням того, що можуть застосовуватись як один з них, так і різні.
Аналіз пункту 5.2 договору іпотеки свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто, закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Отже, зазначений пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.
Аналогічні за змістом висновки щодо правової природи поняття «застереження» у договорі іпотеки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 та постанові Об`єднаної Палати ВС від 18.09.2023.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Разом з тим, відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно необхідно, разом з ішими документами, надати копію письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, докази її вручення або відмови від отримання.
Претензія відповідача направлялась листом з описом вкладення боржнику Особі 4 та іпотекодавцю (майновому поручителю) Особі 3, яка померла раніше, ніж датовано лист-повідомлення, а тому з очевидних причин не могла його отримати.
Таким чином, встановивши факт надіслання претензії про усунення порушень за кредитним договору та факт неотримання майновим поручителем цієї вимоги, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки державним реєстратором не було дотримано процедури державної реєстрації прав вимог з огляду на відсутність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень.
Отже, при незаконних продажах предмета Іпотеки Колекторськими компаніями, важливо пам’ятати, направлення Колекторськими компаніями та отримання Боржником вимоги про усунення порушень договору є обов’язковим. Відсутність такої вимоги буде підставою для визнання недійсною продажу предмета Іпотеки.
Відповідний висновок було зроблено Великою Палатою Верховного Суду 23.06.2020 при розгляді справи про незаконний продаж предмета Іпотеки.
3. Якщо кредит погашений-стягнення (перереєстрація іпотечного майна) не допускається.
Дуже часто колекторські компанії не зупиняються навіть, якщо вже кредиту немає.
За загальним правилом, протягом 14 днів після повного погашення кредиту, кредитор (іпотекодержатель) повинен звернутися до державного реєстратора із заявою про припинення іпотеки (прибрати обтяження з реєстру нерухомості).
Однак, колекторські / фінансові компанії не йдуть таким приписами. Подають договір (який вже повинен бути ними припинено) «своєму» нотаріуса і перереєстровують на себе нерухомість.
Це незаконно, але поки все це буде доведено, майно вже піде третім особам і забрати його буде справою часу і значних витрат.
Натомість адвокат при подачі позову про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за колекторською організацією обов’язково заявить клопотання (або до подачі позову підготує заяву) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно і у разі її задоволення судом до розгляду справи по суті спірне нерухоме майно не буде відчужене третім особам.
4. Наявність зареєстрованих в квартирі / будинку неповнолітніх дітей не дає можливості реалізовувати / перереєструвати іпотечне майно.
Ця вимога іноді «не помічається» нотаріусами. З цих підстав, на захист інтересів неповнолітніх дітей, адвокат нашого Бюро підготує позов з вимогами в залежності від виниклої ситуації, але кінцевий результат буде повернення незаконно відчуженої іпотечної нерухомості власнику.
5. Не проведення оцінки іпотечного майна перед його перереєстрацією.
У спробі все зробити швидко і без зайвого шуму, колектори / фінансові/ факторингові компанії просто не замовляють незалежну оцінку.
Разом з тим, відсутність вказаної оцінки – 100% підстава для визнання перереєстрації іпотеки незаконною, в чому допоможуть адвокати нашого Бюро. Зокрема, юрист підготує позов про скасування реєстрації права на нерухоме майно за колекторськими компаніями, а у разі перепродажу нерухомості-про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Звичайно наведені вище приклади допущених порушень при відчуженні колекторами майна (його перереєстрації) є далеко не вичерпними. Існує багато схем, за якими діють колектори при неправомірному заволодіння та відчуження іпотечної нерухомості. При цьому розібратися із такими схемами колекторів, а тим більше «зламати» їх у суді без кваліфікованого юриста дуже складно.
Кваліфіковані та досвідчені у вирішенні вказаних конфліктів адвокати нашого Бюро знайдуть вихід із будь-якої ситуації та подадуть в суд відповідний позов на захист інтересів клієнта, а також доведуть справу до постановлення позитивного для клієнта рішення.