Податок на додану вартість є не тільки потужною складовою надходжень до державного бюджету, але й виступає інструментом стимулювання експорту. Зокрема, експорт обліковується за ставкою 0% і експортери за підсумками своєї діяльності мають право на відшкодування ПДВ державою.
Разом з тим, як правило, податківці трактують законодавство, що регулює сплату ПДВ на свій розсуд, намагаючись стягнути ПДВ з особи, яка не є платником цього податку, або за об’єкт (послуги), який звільнений від оподаткування.
Окрім того, трапляються непоодинокі випадки неправомірного донарахування ПДВ у розмірі, що сягає сотні тисяч гривень!!!, і несплата таких донарахувань тягне за собою накладення штрафів в неменших розмірах.
Не менше проблем виникає у платників податків і з бюджетним відшкодування ПДВ, коли податківці намагаючись уникнути такого відшкодування вживають будь-які заходи для доведення фіктивності господарських операцій, або затягують з таким відшкодуванням, наслідком чого є утворення бюджетної заборгованості, яку платники податку вимушені стягувати у судовому порядку.
У суб’єктів господарювання виникають спірні питання і з митними органами, які не приймають митні декларації, у разі заниження або несплати, на їх думку, ПДВ.
Для урегулювання вказаних конфліктних ситуацій суб’єкти господарювання змушені звертатися до суду, однак перемогти контролюючі органи у таких судових спорах без кваліфікованого юриста фактично неможливо.
Отже, вказані неправомірні рішення (дії, бездіяльність) контролюючих органів оскаржуються в судовому порядку і для досягнення позитивного результату вам не обійтись від професійного та досвідченого адвоката, який розбирається в тонкощах законодавства, що регулює сплату податку на додану вартість.
Досвідчені та професійні у вирішенні таких судових спорів адвокати АБ «Ткачук і партнери» допоможуть оскаржити податкові повідомлення-рішення стосовно податку на додану вартість, штрафи, накладені за результатами перевірки, а також інші незаконні рішення (дії, бездіяльність) контролюючих органів, надавши наступні правові послуги:
Консультація з усіх питань стосовно сплати податку на додану вартість, аналіз склавшоїся ситуації та визначення перспектив майбутніх судових процесів;
Правовий супровід при проведенні контролюючими органами перевірки щодо правильності сплати платником податку на додану вартість;
Допомога у зібранні доказів та складання процесуальних документів-адвокатського запиту, позову, відзиву, заперечень, пояснень, клопотань тощо;
Оскарження податкових повідомлень-рішень щодо порушення –платником податків законодавства, що регулює сплату податку на додану вартість;
Оскарження штрафів, накладених податковими органами за порушення законодавства, що регулює сплату податку на додану вартість;
Стягнення в судовому порядку заборгованості по відшкодуванню ПДВ;
Захист інтересів клієнтів у справах про визнання угод недійсними (фіктивними);
Оскарження неправомірних дій (рішень, бездіяльності) контролюючих органів;
Ознайомлення з матеріалами справи зі спору по сплаті податку на додану вартість, якщо справа вже перебуває в суді;
Участь у всіх судових інстанціях у справах зі спору по сплаті податку на додану вартість, у тому числі за позовами контролюючих органів;
Оскарження незаконних судових рішень в апеляційному та касаційному порядку зі спорів щодо сплати податку на додану варість;
Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо визначити правові питання з, якими найчастіше звертаються клієнти до нашого Бюро:
Хто є платником податку на додану вартість;
Хто не являється платником податку на додану вартість;
Що є об’єктом оподаткування ПДВ;
Які операції та послуги звільняються від оподаткування ПДВ;
Який розмір податку на додану вартість для окремого об’єкта оподаткування та його розрахунок індивідуально для клієнта;
Порядок сплати ПДВ та правильність звітності (подачі декларації) до податкових органів;
Законність проведення податковими органами перевірки щодо правильності сплати (несплати) ПДВ, тому числі перевірка обґрунтованості акту про виявлені порушення;
Оскарження податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату донарахованого ПДВ та штрафів, накладених податковими органами за порушення законодавства по сплаті ПДВ;
Оскарження рішень митних органів щодо відмови у прийнятті митних декларацій у зв’язку із заниженням або несплатою податку на додану вартість;
Бюджетне відшкодування ПДВ та стягнення заборгованості;
Неправомірні дії (рішення, бездіяльність) працівників контролюючих органів тощо.
Вказаний перелік не є вичерпним, водночас, багаторічний досвід судової практики адвокатів АБ «Ткачук та партнери» дає можливість вирішити багато спірних питань, пов’язаних із сплатою податку на додану варість на користь клієнта та досягти бажаного результату.
ЩО СОБОЮ ПРЕДСТАВЛЯЄ ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Податок на додану вартість – це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається з обліку таких компонентів:
Податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).
Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.
ХТО Є ПЛАТНИКОМ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
У п. 180.1 ст. 180 ПКУ наведено перелік осіб, які є платниками податку на додану вартість, зокрема:
будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку на додану вартість;
будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість
будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ПКУ, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Звертаємо увагу, що норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у п. 197.7 ст. 197 ПКУ.
-інші особи, перелік яких наведено у п. 180.1 ст. 180 ПКУ.
Якщо особа не підпадає під цей перелік, то податкові органи не можуть пред’являти до неї претензії щодо сплати ПДВ.
ЩО Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ ПДВ
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
Постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Ввезення товарів на митну територію України.
Вивезення товарів за межі митної території України.
5. Постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
РОЗМІР СТАВОК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Відповідно д ст. 193 ПКУ ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
-20 відсотків;
-0 відсотків;
-7 відсотків, по операціях, перелік яких наведено у вказаній нормі права, зокрема, постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів; постачання послуг із показу (проведення) театральних, оперних, балетних, музичних, концертних, хореографічних тощо ; постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються готелями і подібними засобами тимчасового розміщування та інші.
ОПЕРАЦІЇ, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
У ст. 197 ПКУ наведено перелік операцій та постачання послуг і товарів, які звільняються від оподаткування, наприклад, це операції з:
постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках.
Постачання послуг та товарів:
технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки;
легкових автомобілів для осіб з інвалідністю; постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;
постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, а також постачання послуг реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, крім таких послуг: надання косметологічної допомоги; масаж для зміцнення здоров’я дорослого населення, корекції осанки, проведення профілактичних медичних оглядів із підготовкою висновку про стан здоров’я на прохання громадян;надання консультаційної допомоги з питань проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи та інші.
Також звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту товарів, що входять до складу національної кінематографічної спадщини. Повний перелік міститься у ст. 197 ПКУ.
СПОРИ, ЯКІ НАЙЧАСТІШЕ ВИНИКАЮТЬ ІЗ КОНТРОЛЮЮЧИМИ ОРГАНАМИ У СФЕРІ ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО РЕГУЛЮЄ СПЛАТУ ПДВ ТА ДОПОМОГА АДВОКАТА З УРАХУВАННЯМ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
Із досвіду адвокатів нашого Бюро можливо навести спори, які найчастіше виникають по податку на додану вартість.
1. Одним із найпоширеніших аргументів податкового органу за результатами перевірки залишається наявність ознак фіктивності господарських операцій. Саме тому, у ході оскарження податкових повідомлень-рішень, в більшості випадків адвокати нашого Бюро будуть зосереджувати свою позицію саме на доведенні реальності операцій та формуванні відповідної доказової бази
З цього приводу слід навести позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.09.2021, якою залишено в силі судові рішення про визнання недійсними подакових повідомлень-рішень, у тому числі про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 908 315 грн. з мотивів фіктивності операції.
У вказаній постанові ВС звернув увагу податкової на перелік обставин, які у разі належного підтвердження доказами, можуть свідчити про нереальний характер господарських операцій, а саме:
неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг;
нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
При цьому, ВС зазначив, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ.
Отже, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
За таких обставин, слід зазначити, що контролюючим органом під час судового розгляду справи не наведено суду доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача та його контрагента.
Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами. Водночас, відрповідачем не доведено фіктивності операції, а тому висновок податкових органів в оспорюваних повідомленнях –рішеннях про завищення позивачем витрат на суму 11 822 699 грн та податкового кредиту на суму 908 315 грн. є безпідставним.
2.Окрім того, Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція, що сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій
Велика Палата 07.07.2022 розтлумачила в тому числі і вказану правову проблему.
ВП 07.07.2022 залишила в силі постанову апеляційної інстанції про задоволення позову ТОВ про визнання протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ збільшено суми грошового зобов`язання зі сплати ПДВ у розмірі 2 604 918 грн та накладено штрафні санкції в розмірі 651 229,50 грн. та другим- збільшено суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 2 813 311 грн.
Прийняття податковим органом оспорюваних повідомлень –рішень стало те, що контрагенти позивача є фіктивними підприємствами, а отже є підстави вважати про нереальність господарських операцій, які позивачем враховано при включенні сум в спірний податковий кредит.
В постанові ВС відступив від висновку, викладеному у постанові ВС від 01.12.2015 згідно якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому ВС надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27. ч.1,2 ст. 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва – створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.
Відступаючи від вказаного висновку ВС зазначив, що на час прийняття ВС вказаної вище правової позиції Особлива частина КК України містила склад злочину у сфері господарської діяльності – фіктивне підприємництво (стаття 205), що передбачав створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Отже, стаття 205 ККУ охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності – прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб – тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.
Формулювання ВС – «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» – не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні – це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.
Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта.
Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.
Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам ВС про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».
З огляду на викладене ВП дійшла висновку про реальність господарських операцій між позивачем та товариствами (контрагентами), за наслідками яких сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи, свідчать про поставку товарів, оплату їх вартості, використання позивачем у власній господарській діяльності. Товари, отримані від цих підприємств, не можуть вважатись безоплатно отриманими, а відповідач не може визнавати суми, витрачені на їх придбання, як доходи позивача. Водночас відповідач обов`язку, визначеного ч.2 ст. 77 КАСУ не виконав, безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не довів.
3. Трапляються випадки, коли собівартість виготовлення товарів є більшою за вартість продажу відповідних товарів, особливо, якщо процес виготовлення затягнувся чи ринкові ціни не стабільні.
В таких випадках податківці через надуману відсутність ділової мети (не зважаючи на те, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик) не вбачають в такому продажі господарської діяльності та знімають сформований при придбанні сировини податковий кредит.
В результаті, платнику податків необхідно буде або доплатити ПДВ в бюджет, або він втратить право на бюджетне відшкодування.
З цього приводу слід навести правову позицію ВС, яка свідчить про хибність вказаної позиції податкових органів, викладену у постанові від 04.04.2023, якою задоволено позов ТОВ про скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення ПДВ та застосування штрафних санкцій.
Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що застосування підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 ПКУ (платник сформував податковий кредит, однак придбані товари/послуги/необоротні активи використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю) до операцій з продажу самостійно виготовленої продукції за цінами, нижче собівартості, суперечить правовому регулюванню і призначенню цієї норми, згідно з якою здійснюється вилучення податкового кредиту на всі суми податку на додану вартість, сплачені під час придбання товару, попередньо включені до нього.
4. Випадки коли податковий кредит з ПДВ сформовано з порушеннями в реєстрації податкових накладних постачальником, тобто за відсутності вини особи, яка формувала податковий кредит.
Позиція податківців в таких випадках зводиться до донарахування ПДВ та застовування фінансвоих санкцій до платників податківЮ що формували подаковий кредит з мотивів порушення пп. 69.1-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ.
Разом з тим, постановою ВС від 28.02.2024 залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 971 863 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 777 491 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 194 372 грн.
Судами встановлено, що ТОВ сформувало податковий кредит з ПДВ за період з лютого по травень 2022 року на підставі первинних документів (відповідно до пп.69.1-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ). Постачальники не зареєстрували / зареєстрували з запізненням відповідні податкові накладні з ПДВ після відновлення ЄРПН, серед іншого, через неможливість виконання податкових обов’язків.
Однак, податкові органи наполягали на необхідності подання уточнюючих декларацій з ПДВ з виключенням сум податкового кредиту, щодо якого податкові накладні не були зареєстровані до 15 липня 2022 року.
Разом з тим,Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність позиції податкових органівї з огляду на наступне.
Положення пп. 69.1-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ :
-не встановлюють обов`язку покупця товарів / послуг коригувати податковий кредит з ПДВ у випадку не здійснення платником податків постачальником реєстрації відповідної податкової накладної, а лише покладає на такого платника (покупця) обов`язок звірити раніше задекларований податковий кредит на підставі первинних (розрахункових) документів з даними зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних;
-не містять жодних зобов`язань платника, який задекларував податковий кредит на підставі первинних документів, провести коригування податкового кредиту, виключивши з його складу суму ПДВ на підставі незареєстрованих податкових накладних.
Окрім того, спірні правовідносини виникли в умовах воєнного стану, отже норми підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ ПКУ є спеціальними та пріоритетними.
При цьому суди врахували обставини щодо відображення позивачем у звітності податкового кредиту, первинні документи щодо сплати за товар, транспортування, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей тощо, а також лист контрагента з повідомленням про подання до податкового органу заяви про неможливість виконання податкових обов`язків з реєстрації податкових накладних.
Водночас податкові органи не надали заперечення (доводи) щодо порушень компанією правил бухгалтерського та податкового обліку, не навели заперечень щодо відповідної первинної документації та відомостей стосовно проведення документальної перевірки господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит.
Також, податкові органи не надали жодних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки контрагентів компанії за спірними операціями, яка б безумовно свідчила про наявність правових підстав для позбавлення компанії права на податковий кредит за такими операціями.
За таких підстав, ВС дійшов висновку, що ТОВ виконувало зобов`язання з декларування сум ПДВ на підставі первинних документів та не може впливати на своїх контрагентів або нести відповідальність за реєстрацію своїми контрагентами податкових накладних з незалежних від нього обставин.
5. Відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) є важливим аспектом фінансової діяльності підприємств. Правильне та своєчасне відшкодування ПДВ може значно вплинути на фінансовий стан компанії.
У податкових органів є безліч підстав для відмови платнику податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Можливо навести судову правову позицію щодо хибності доводів податкових органів про відсутність у платника податків права на бюджетне відшкодування ПДВ.
Так, до суду звернулося ТОВ з позовом до ГУ ДПС про визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого відповідачем виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 10 366 687 грн.
Справа розглядалась неодноразово, останнім рішенням суду апеляійної інстанції від 08.02.2022 (після скасування ВС) позов задоволено з огляду на наступне.
Так, відповідач доводив, що перевіркою встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 ПКУ, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2019 року на 10 366 687 грн. Порушення пункту 200.4 статті 200 ПКУ полягає у тому, що ТОВ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2019 року на 5 065 721 грн, так як на момент подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року у ТОВ фактична сума від`ємного значення за лютий 2019 року становить 1 839 774 грн., за березень 2019 року становить 2 121 243 грн. Отже, відповідачем наголошується на невідповідності значень у декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, значенням декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2019 року.
У свою чергу, позивач послався на відповідність значень податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, подану до податкового органу 15.05.2019 року значенням задекларованим ним у податкових деклараціях за січень, лютий, березень 2019 року, при цьому, контролюючим органом під час здійснення розрахунку необґрунтовано не включено значення рядка 16 поточного звітного (податкового кредиту), а саме 17 589 940 грн.
Отже між сторонами виник спір щодо застосування різної методики відображення відємного значення податку на додану вартість.
В той же час суд зауважив, що застосовування саме такого принципу, як застоував відповідач, не є обов`язковим, а має рекомендаційний характер. Платник податку при заповненні Додатка 2 до декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.
При цьому, суд звернув увагу, що доцільність застосування такого способу відображення даних в декларації який застосував позивач була запропонована платникам податків листами ДФС України від 22.07.2016, 11.05.2018, 04.01.2019.
Отже суди дійшли висновку, що існує декілька варіантів ведення обліку від`ємного значення ПДВ і відсутні імперативні норми, які б зобов`язували платників податків вести даний облік в один спосіб, а тому висновки зроблені контролюючим органом за результатами податкової перевірки позивача є помилковими.
Таким чином, якщо у Вас виникли конфліктні ситуації із контролюючими органами у сфері законодавства щодо сплати податку на додану вартість, звертайтесь до досвідчених у вирішенні таких спорів адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які захистять права клієнта у судовому порядку з позитивним для нього результатом.