ВЕРХОВНИЙ СУД ПРИЙНЯВ РІШЕННЯ, ЩО ЖІНКА НЕ ПОВИННА ПОВЕРТАТИ 115 000 ГРН., ЯКІ ВОНА ОТРИМАЛА ЗА ПРОГРАМОЮ СУРОГАТНОГО МАТЕРИНСТВА, ЯКЩО ВАГІТНІСТЬ НЕ НАСТАЛА І ТАКИЙ ВИПАДОК НЕ БУЛО ПЕРЕДБАЧЕНО УМОВАМИ ДОГОВОРУ
Договірні відносини нерідко породжують спірні ситуації, переважні рішення яких містятся у самих договорах.
Так, подружня пара звернулася до суду з позовом до жінки, з якою вони укладали Договір про виношування вагітності (сурогатне материнство) та проханням стягнути з неї 175 000 грн. матеріальної та моральної шкоди.
Суть справи полягала в тому, що після укладання цього Договору подружня пара оплатила відповідачу харчування, медикаменти, проїзд, медичні послуги на суму 115 000 грн., проте відповідач не приймала необхідні документи, не відвідувала лікарів, покидала межі міста (що було заборонено умовами Договору) та інше, у зв’язку з чим подружня пара розірвала з відповідачем укладений Договір, що було також передбачено однією з умов цього Договору.
Крім цього, згідно з одним із пунктів Договору, відповідач повинна була сплатити подружній парі неустойку у розмірі 1 500 грн. за кожен випадок порушення без поважної причини візитів лікаря, обстеження та інше, а оскільки відповідач шість разів порушила ці умови, то сума неустойки склала 9 000 грн.
Крім цього, подружня пара вважала, що отримала моральну шкоду внаслідок таких дій відповідача, оскільки вони дуже довго чекали дитину і дуже довго шукали можливість її народити, а внаслідок невиконання відповідачем умов Договору перенесли дуже сильні душевні хвилювання і отримали погіршення стану здоров’я, у зв’язку з чим дружина навіть пройшла курс лікування та надала довідку про це. На підставі всього цього, подружня пара просила стягнути з відповідача також компенсацію за моральну шкоду разом із лікуванням, що склало 47 000 грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, апеляційний суд задовольнив позов, а Верховний Суд виклав наступне:
1. Умовою укладеного Договору дійсно було передбачено, що відповідач мала повернути позивачам всі кошти, які були ними сплачені під час виконання договору та витрати на проведення програми «Сурогатне материнство», а також сплатити штраф у розмірі 200% від компенсації, визначеної у Договорі, якщо відповідач вчинила дії (бездіяльність), які не були погоджені із позивачами та/або лікарем, які стали причиною переривання вагітності або перервала вагітність навмисне.
Проте Суд зазначив, що всі умови Договору та обов’язки відповідача пов’язані з наявністю стану вагітності у відповідача. Проте вагітність так і не настала.
2. Як один із фактів порушення відповідачем умов Договору подружня пара називала від’їзд відповідача з міста, що було заборонено умовами Договору. Проте Суд зазначив, що, згідно з умовами Договору, обов’язок не залишати межі міста виникав у відповідача тільки з моменту підтвердження настання вагітності, чого не сталося.
3. Подружня пара також посилалася на невідвідування відповідачем лікарів, неприйняття необхідних медикаментів, проте матеріали справи не містили доказів цього, а також не містили складений графік відвідування лікарів та прийому медикаментів, підписаного відповідачем.
4. Щодо компенсації моральної шкоди та витрат на лікування у зв’язку із цим, Суд зазначив, що ні цивільне законодавство, ні умови Договору не містять положень, які вказують, що замовники за цим Договором мають право на компенсацію моральної шкоди за невиконання умов Договору. А довідка про лікування, надана позивачем, не підтверджує того, що дане лікування знадобилося саме внаслідок дій відповідача, а крім того, у довідці було зазначено, що причиною лікування стали наслідки операції, яку перенесла позивач до цього.
Таким чином, подружній парі було відмовлено в задоволенні позову, а ця справа ще раз наголосила на необхідності професійного складання договору з прописанням у ньому всіх можливих ситуацій та деталей, а також необхідність сильної, переконливої доказової бази.