ВІДСУТНІСТЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ НЕ Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ДЛЯ СУДУ І ПОЗБАВЛЯЄ ЇЇ ПРАВА НА АПЕЛЯЦІЮ У ВИПАДКУ НЕУПЛАТИ СУДОВОГО ЗБОРУ
Податкова служба, яка неупереджено ставиться до проблем платників податків і, як правило, не враховує жодну з них при ухваленні свого рішення, а відсутність коштів абсолютно не є поважною причиною для податкової служби, іноді раптово може опинитися і на місці одного із тих, хто відчуває матеріальні труднощі. І той орган, який бореться з недисциплінованістю, недотриманням строків та законодавчих вимог, раптово може бути визначений як учасник відносин, який не дотримується строків та вимог.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду із позовом до Державної податкової служби та проханням визнати неправомірними податкові повідомлення-рішення про порушення у веденні касових операцій та заниження зобов’язання щодо сплати ПДВ на загальну суму 523 639 грн. Позивач також стверджував, що дані податкові рішення не відповідають даним, які були надані податковій службі під час перевірки, а також базуються виключно на припущеннях та допущених під час перевірки помилок податкової служби.
У ході розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що податкові рішення-повідомлення були прийняті на підставі висновків, а не на підставі первинних облікових звітних та податкових документів, на яких має базуватись перевірка та її результати. І таким чином задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю.
Не погодившись із цим рішенням, податкова служба подавала апеляційну скаргу 3 рази, проте 3 рази апеляційний суд повертав цю скаргу назад, залишаючи її без руху через несплату судового збору. У свою чергу, тільки після третього відхилення апеляційної скарги податковий орган направив заяву, в якій вказав, що судовий збір не був сплачений через відсутність державного фінансування, а також просив суд врахувати матеріальне становище податкового органу, відсутність можливості на даний момент сплатити судовий збір не зі своєї вини, а також надати відстрочку для сплати судового збору.
Відповідно до ст. 296 КАС України, однією з вимог для прийняття апеляційної скарги є надання документа про сплату судового збору. А згідно із Законом України «Про судовий збір», органам податкової служби не надаються пільги щодо сплати судового збору.
Суд зазначив, що всі учасники судового процесу мають рівні права та обов’язки, а державний орган не може мати переваг перед іншими учасниками. Суд також зазначив, що як орган із державним фінансуванням податкова служба має можливість розподіляти отримані кошти самостійно, і правильний розподіл цих коштів є відповідальністю податкової служби. А як учасник судового процесу податкова служба зобов’язана демонструвати готовність брати участь на всіх стадіях судового процесу та максимально використати всі можливості для якнайшвидшого розгляду справи.
Поважними причинами для пропуску терміну апеляційного оскарження можуть бути непереборні та об’єктивні перешкоди, труднощі, що не залежать від волі особи та виключають своєчасне виконання нею свого зобов’язання
Суд дійшов до висновку, що податкова служба не довела поважності своїх причин для несплати судового збору, і як результат, ухвалив рішення про відмову податковій службі у поданні апеляційної скарги у зв’язку із пропуском строків на подання апеляційної скарги.
Отже, ключовими чинниками у судовому процесі можуть бути як правильно сформовані лінія захисту і доказова база, так і правильно розроблена тактика поведінки у судовому процесі. А відсутність правильної тактики, що може виражатися у несплаті судового збору, несвоєчасному виконанні судових запитів, постанов та рішень, затягуванні строків судового процесу, неявка на судові засідання може сприяти прийняттю рішення не на користь цієї особи.