З часу ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року по справі визнання неконституційним ряд положень Закону «Про пенсійне забезпечення» та інших законів щодо пенсійного забезпечення, в державі почала існувати ситуація, коли питання пільгового пенсійного забезпечення почало регулюватися двома Законами – Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та Про пенсійне забезпечення, який передбачає з часу прийняття рішення Конституційного Суду більш пільгове пенсійне забезпечення, ніж це передбачає перший закон.
6 листопада 2023 року Верховним судом була прийнята постанова, якою було задоволено касаційну скаргу та позов громадянина А до Пенсійного фонду Б про зобов’язання призначення пенсії на пільгових умовах та скасовані рішення Місцевого та Апеляційного адміністративних суді, від 26.04.2021 року та 05.08.2021 року відповідно.
Скасовуючи попередні судові рішення, Верховний суд зазначив, що у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року сформовано правовий висновок, що в разі існування множинного та не зрозумілого тлумачення правовідносин в національному законодавстві, органи державної влади мають застосувати підхід, найбільш вигідний для особи, а тому застосуванню підлягають норми Закону Про пенсійне забезпечення, з врахуванням рішення Конституційного Суду від 4 червня 2019 року по справі визнання неконституційним ряд положень Закону «Про пенсійне забезпечення» та інших законів, а не норми Закону Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Недотримання юридичної визначеності порушує застосування права у прогнозований та послідовний спосіб та означає, що держава повинна дотримуватись взятих на себе обіцянок.