Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) є одним зі способів захисту права власності. Водночас цей інструмент має законодавчі обмеження у застосуванні, оскільки без таких обмежень можливість віндикації призведе до дестабілізації економічних відносин, адже жодна особа, набуваючи майно у власність, не зможе бути впевнена в непорушності свого права.
Позивач звернувся до суду з позовом про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права власності із припиненням права власності. Спірне майно було зареєстровано за відповідачем на підставі рішення суду, що було пізніше скасовано. Однак до скасування вказаного судового рішення спірне нежитлове приміщення неодноразово відчужувалось на підставі договорів купівлі-продажу, останнім покупцем за якими є відповідач. Позивач зазначав, що спірне нежитлове приміщення незаконно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому підлягає витребуванню від відповідача з припиненням його права власності на це приміщення.
Рішенням суду першої інстанції від 02.06.2022 позов було задоволено частково – витребувано з незаконного володіння відповідача на користь позивача нежитлові приміщення. У задоволенні вимог щодо скасування державної реєстрації права власності із припиненням права власності відмовлено. Суд мотивував свою позицію тим, що спірне нерухоме майно – нежитлові приміщення вибуло з власності позивача на підставі рішення суду, пізніше скасованого, що свідчить про те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, що є підставою для задоволення позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення. Суд також відхилив посилання представника відповідача на те, що у випадку задоволення позову на відповідача, як на добросовісного власника буде покладений надмірний тягар. У задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності із припинення права власності було відмовлено, оскільки позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.
Водночас оцінка зазначеними судами обставин справи було неповною, на що зрештою і звернув увагу касаційний суд.
Скасовуючи постанову у частині позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення та передаючи справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд України зауважив, що:
– апеляційний суд не звернув уваги на те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;
– апеляційний суд не врахував, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв’язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна необхідно оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна. При цьому апеляційний суд не оцінював добросовісність поведінки відповідача щодо набуття права власності на спірні приміщення і за таких обставин висновок апеляційного суду про витребування у відповідача спірного нерухомого майна є передчасним.
Тому постанова апеляційного суду у частині позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.
Підсумовуючи слід ще раз підкреслити, що можливість витребування майна з чужого незаконного володіння потребує наявності саме сукупності юридичних фактів: вибуття майна з володіння власника поза його волею; відсутність правового звʼязку між власником та набувачем; оплатний характер набуття майна набувачем та добросовісність останнього. При прийнятті рішення про можливість віндикації всі ці складові мають оцінюватись у сукупності, оскільки неврахування будь-якої з них буде свідчити про неповне дослідження обставин справи.