До такого правового висновку дійшов Верховний Суд, розглянувши справу, предметом якої була законність дій державного реєстратора щодо внесення змін (виправлень) до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно –оренди земельної ділянки.
Так, Облспоживспілка товариств (ОССТ) звернулася з позовом до державного реєстратора про визнання протиправним та скасування рішення про внесення змін (виправлень) до запису у Держреєстрі зміни про зменшення дії строку договору оренди земельної ділянки зі строку дії 1 рік до 11.06.2020 на строк дії 1 рік до 27.08.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням державного реєстратора порушено право ОССТ на користування земельною ділянкою та провадження підприємницької діяльності.
Справа розглядалась неодноразово і постановою Верховного Суду від 13.02.2024 залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову з мотивів, викладених у постанові суду касаційної інстанції.
Встановлено, що оспорюване рішення державного реєстратора про внесення виправлення щодо строку дії речового права прийняте за заявою міської ради (орендодавця спірної земельної ділянки). Внаслідок цього рішення строк дії речового права (права оренди земельної ділянки) ОССТ змінено, а саме строк дії “1 рік до 11.06.2020” на строк дії “1 рік до 27.08.2019”. Отже, спірні правовідносини виникли щодо законності рішення державного реєстратора про внесення таких виправлень у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про строк дії речового права позивача (права оренди земельної ділянки).
Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про державну реєтсрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить, зокрема: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Повноваження державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій визначені ч.3 ст. 9 вказаного ЗУ, а саме державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування врегульовано положеннями ст. 26 цього Закону, згідно з ч. 1 якої записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом “в” пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Верховний Суд зазначив, що оспорюване у цій справі рішення державного реєстратора безумовно впливає на права позивача (орендаря) щодо користування земельною ділянкою. Ураховуючи наведене, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції (який відмовив у задоволенні позову) про те, що в цьому випадку державний реєстратор виправляв технічну помилку, яка не впливає на права третіх осіб (в цьому випадку – на права позивача), а її виправлення не потребувало ухвалення рішення суду.
Таким чином, Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОССТ про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення державного реєстратора, з мотивів, викладених у цій постанові.