Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти її ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29.05.2024, залишивши без змін постанову суду апеляційної інстанції про визнання недійсним кредитний договір, укладений в електронному вигляді.
Так, Особа звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ТОВ 1), ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ТОВ 2) про визнання кредитного договору нікчемним, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що він має картковий рахунок та банківську картку в АТ КБ «ПриватБанк». На підставі виконавчого напису нотаріуса та заяви ТОВ 2 виконавець відкрив виконавче провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ТОВ 1 та накладено арешт на рахунки позивача.
Однак, позивач кредитний договір з ТОВ 1 не укладав, у виконавчому написі нотаріуса та в документах виконавчого провадження зазначено адресу проживання боржника, яка є відмінною від його адреси реєстрації та проживання, зазначено інше прізвище, а також інші дані паспорта.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково та визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, зобов’язав відповідача повернути стягнуте. У решті позову відмовив.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання кредитного договору нікчемним, ухвалив нове судове рішення в цій частині й визнав кредитний договір недійсним.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів незаконність кредитного договору. Разом з тим, обраний позивачем спосіб судового захисту про визнання кредитного договору нікчемним не є ефективним.
Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції та звернув увагу на таке.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у застосунку «Приват24», що виключає підписання позивачем спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки на отримання кредитних коштів.
Отже, виходячи із вказаних висновків ВС можливо зазначити, що підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором – це:
отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника, прив’язаний до банківської картки;
реєстрація в особистому кабінеті з допомогою логіна та пароля на сайті продавця товарів/надавача послуг;
отримання електронного листа на електронну пошту позичальника, за допомогою якого підтверджується реєстрація в особистому кабінеті шляхом здійснення входу на вебсайт продавця/надавача.
Лише вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, фінансовим номером телефону, прив’язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.