Є загально відомим фактом, що пенсійні органи усіма «правдами» та «неправдами» намагаються якнайменше виплачувати із державного бюджету пенсійні виплати.
Однак такі дії по «зберіганню бюджетних коштів» призводять не тільки до стягнення судами з бюджету належних пенсійних виплат, але і «зверху» стягуються кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями пенсійних органів.
Із визначенням та доказуванням матеріальної шкоди, зазвичай, проблем не виникає. Адже вона являє собою збитки чи втрати, яких уже зазнала особа або неминуче мусить зазнати задля відновлення свого первісного стану, що існував до заподіяння шкоди.
А ось моральна шкода є не такою очевидною, бо, як правило, вона є нематеріальною, а тому і являє собою поняття оціночне. Саме оціночність цього поняття, яке в кожному конкретному випадку трактується по-своєму, з урахуванням не лише правових знань, але й набутого життєвого досвіду, зумовлює складність у визначенні розміру заподіяної моральної шкоди і її доказуванні.
Це якраз і пояснює те, що особи мало коли звертаються до суду з вимогами про стягнення з пенсійних органів моральної шкоди, завданої їх неправомірними діями, і рідко суди задовольняють такі вимоги у разі коли особа наважилась на такі грошові «претензії».
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «моральна шкода», що пов’язано із неможливістю вичерпного опису цього оціночного поняття. В статті 23 ЦК України визначено лише найбільш часті та вірогідні способи прояву такої шкоди. Зокрема, серед іншого моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Не варто забувати і про обставини, які підлягають доказуванню, серед яких вагомими є факт вчинення протиправних дії чи бездіяльності, факт наявності її наслідків у вигляді шкоди, що завдається немайновим правам, свободам, законним інтересам особи, наявність причинного зв’язку між діянням та його наслідками і наявність вини.
Так, Великою Палатою Верховного Суду 03.07.2019 залишено в силі судові рішення у справі № 750/1591/18 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з територіального управління пенсійного фонду 20 тис. грн. моральної шкоди, завданої пенсіонеру протиправними діями відповідача щодо тривалого (з 2011 року) невиконання у повному обсязі судового рішення про переведення на інший вид пенсії, здійснення перерахунку та відповідних виплат. Верховний Суд у постанові зазначив, що внаслідок порушення відповідачем пенсійних прав позивача, підтверджених судовими рішеннями, якими визнано такі дії протиправними, йому завдано значних душевних страждань, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Також, Верховний Суд, розглянувши 09.02.2021 справу № 425/793/19, залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції про відшкодування позивачу завданої неправомірними діями пенсійних органів моральної шкоди у розмірі 45 500 грн. У постанові зазначено, що територіальним органом пенсійного фонду тривалий час порушувались пенсійні права позивача: неправомірно зменшено розмір належної йому пенсії та в подальшому взагалі на 7 місяців припинено пенсійні виплати, безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії та виплати відповідної компенсації. Навіть після розгляду судами різних інстанцій протягом 2016-2019 років 4 справ, рішеннями по яких визнано ці дії протиправними та зобов’язано територіальне управління поновити порушені права пенсіонера, останні їх тривалий час не виконували в повному обсязі. Вказані неправомірні дії пенсійних органів призвели до того, що у позивача відбувалися нервово-емоційні зриви, його неодноразово госпіталізовували із загостренням хвороби серця, наслідком чого йому призначено інваліднысть і він не може більше працювати, а також його родина перебувала у скрутному матеріальному становищі, що підтверджено належними доказами.
Також, судовими рішенням у справі №295/1965/21 частково задоволено позов пенсіонера та стягнуто з пенсійних органів завдану йому моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Зокрема, суди погодились із тим, що тривале невиконанням територіальним управлінням пенсійного фонду судового рішення про перерахунок пенсії (у зв’язку із чим виникла заборгованість у розмірі більше 372 тис. грн.) потягло суттєве погіршення матеріального становища для позивача та членів його сім’ї, що в свою чергу вплинуло на його моральний і психологічний стан
З огляду на зазначену судову практику стягнення з пенсійних органів, завданої неправомірними діями особі моральної шкоди, при належному обґрунтуванні причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями та моральними стражданнями, а також належною доказовою базою, не є «нездійсненною мрією».
Для здобуття позитивного результату у ході судового розгляду необхідно, щоб усі ці обставини були підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які необхідно збирати із урахуванням конкретних обставин справи та особливостей процесуального інтересу особи.
Ураховуючи викладене у випадку необхідності захисту власних прав та інтересів, зокрема, стягнення з пенсійних органів завданої їх неправомірними діями моральної шкоди, доречно звернутися за допомогою до фахівців у цій сфері – юристів.