Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦКУ.
Згідно зі ст. 1282 ЦКУ спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Виходячи із вказаних вимог закону Верховний Суд 06.03.2024 вирішив справу зі спору про визнання кредитних та іпотечних зобов’язань після смерті позичальника припиненими.
У липні 2020 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до ТОВ (правонаступник Банку) про визнання зобов`язання за кредитними договорами припиненими, визнання припиненими іпотечних договорів та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Позов обґрунтований тим, що між Банком та Особою 2 було укладено договора споживчого кредиту, які були забезпечені квартирою на підставі укладених із Особа 3 іпотечними договорами. Рішенням суду в іншій справі стягнуто солідарно з Особи 2 та Особи 3 на користь ТОВ заборгованість за споживчим кредитом, однак, зобов’язання не виконані.
Позичальник (Особа 2) помер, а за заявою позивачки, як єдиної спадкоємиці, нотаріусом відкрито спадкову справу. ТОВ стало відомо про смерть позичальника та факт подання заяви позивачкою про прийняття спадщини, однак ТОВ ні до позивачки, ні до нотаріуса з вимогою щодо погашення заборгованості за кредитними договорам не звертався. Отже, позивачка вважала, що в силу ст. 1281 ЦКУ зобов’язання за кредитними та іпотечними договорами є припиненими.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Постановою апеляційного суду це рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Верховним Судом 06.03.2024 постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні зобов`язання позивача, яка є правонаступником померлої особи, за кредитними договорами припиненими скасовано, в цій частині залишено в силі рішення першої інстанції про задоволення позову. В частині припинення зобов’язання за іпотечними договорами та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна постанову апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову залишено без змін.
Постанова Верховного Суду обґрунтована тим, що згідно зі ст. 1282 ЦКУ спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника.
Відповідно до ст. 1281 ЦКУ (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Встановлені статтею 1281 ЦКУ строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців, тобто має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).
Установивши, що ТОВ, як кредитор, дізналося про факт відкриття спадщини після смерті позичальника 08.12.2016 і саме з цього часу почався відлік строку для пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, проте кредитор не звертався у визначені законом строки до спадкоємців з такою вимогою, а тому ВС дійшов висновку про те, що ТОВ пропустило шестимісячний преклюзивний строк на звернення з кредиторською вимогою до спадкоємиці, що має наслідком припинення кредитних зобов`язань та зобов`язань, укладених з метою забезпечення основного зобов`язання.
Разом з тим, ВС погодився із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання припиненими зобов’язання позивачки за іпотечними договорами з огляду на наступне.
Порушення права особи пов`язане з позбавленням її можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у позові в частині припинення договорів іпотеки виходив з того, що у справі немає доказів того, що квартира (предмет іпотеки) входить до спадкового майна після смерті Особа 2, тому позивачка не є спадкоємцем останнього за іпотечними зобов`язаннями.
Погоджуючись із даним висновком ВС зазначив, що, як установлено, Особа 3 є одноосібним власником квартири, яка перебуває у її приватній власності.
Отже, для набуття спадкоємцями померлого права власності на частку вказаної квартири в порядку спадкування необхідно встановлення в судовому порядку того, що квартира належала Особа 2 і Особа 3 на праві спільної сумісної власності.
Без встановлення правового статусу нерухомого майна суд не може вважати, що таке майно входить до спадкової маси, з огляду на що сам по собі факт подання Особа 1 заяви про прийняття спадщини після померлого батька (Особа 2) ще не вказує на те, що квартира, яка зареєстрована на праві власності за Особа 3 та передана нею в іпотеку (як забезпечення взятих кредитів Особою 2) як належне особисто їй нерухоме майно, безспірно входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті Особа 2.
Верховний Суд зазначив, що самостійними підставами відмови у позові є відсутність порушення прав та законних інтересів позивача.
Враховуючи викладене, права Особи 1, як спадкоємця померлого Особи 2, в частині вимог про припинення іпотеки та відповідно скасування внесених записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не порушені, а тому ВС погодився, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові в цій частині.