Верховний Суд 26.04.2023 розглянувши справу № 569/20334/21 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння, досліджував питання щодо моменту набуття (переходу) право власності при купівлі автомобіля.
Позов мотивовано тим, що між позивачем та ТОВ «Кордіал» було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, який позивачка передала в користування своєму сину, а у останнього його викрадено. В подальшому було з’ясовано, що даний транспортний засіб було ТОВ «Кордіал» продано відповідачу.
Апеляційний суд у задоволенні позову відмовив у зв’язку із тим, що спірний автомобіль не було зареєстровано у передбаченому законодавством порядку протягом десяти днів з дня його придбання, тобто у позивача відповідно до вимог закону не виникло право властності на спірний транспортний засіб, а тому ТОВ «Кордіал» мало право продати його відповідачу.
Верховний Суд не погоджуючись із позицією апеляційного суду та скасовуючи його рішення зазначив наступне.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України).
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
- критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі;
- автомобіль є рухомою річчю;
- за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна;
- винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору;
- за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ;
- правила ч. 4 ст. 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі № 911/1278/20 вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».
Так, правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що застосовуючи положення статей 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», слід вважати, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.
Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» викладено Верховним Судом також у постанові від 01.11.2022 у справі №911/1278/20.
Отже, враховуючи той факт, що автомобіль є рухомою річчю, а за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, то договір купівлі-продажу вчинений у письмовій формі юристом з транспорту, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу породжує правові наслідки у виді переходу права власності від продавця до покупця, якщо інше не передбачено самим договором.