ДОКАЗОМ ТОГО, ЩО ОДНА СТОРОНА СПОВІСТИЛА ІНШУ СТОРОНУ ПРО ЩОСЬ Є СПОВІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ ТОЙ КАНАЛ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТИМ СПОСОБОМ, ЯКІ БУЛО ВКАЗАНО В УКЛАДЕНІЙ МІЖ НИМИ УГОДІ, А ПРИ ПОРУШЕННІ ОДНІЄЮ СТОРОНОЮ УМОВ ДОГОВОРУ, ІНША СТОРОНА МАЄ ПРАВО СТЯГНУТИ КОМПЕНСАЦІЮ
Порушення умов договору є поширеним явищем, а доведення цих порушень та відстоювання своїх інтересів – складним процесом. У зв’язку із чим допомога юриста стає вкрай необхідною.
Так, підприємство-виробник продукції звернулося до суду із позовом до підприємства-постачальника сировини та проханням стягнути з останнього 816 013 грн., з яких 719 013 грн. становили пеню, а 97000 грн. – штраф.
Позовні вимоги були аргументовані тим, що між позивачем і відповідачем було укладено договір постачання, за яким відповідач мав поставити позивачу продукцію, ціна та найменування якої вказувалися у специфікації до договору, проте відповідач поставив товар несвоєчасно, на підтвердження чого було надано накладні поставки. Відповідно, позивач нарахував відповідачу пеню та штраф, оскільки це було передбачено умовами укладеного договору.
Проте відповідач заперечував проти цього, а основними його аргументами було те, що немає доказу того, що позивач надсилав відповідачу заявку на поставку продукції (немає опису відправленого листа) і заявка не відповідає чинній специфікації, підписаній між відповідачем та позивачем (у заявці було зазначено 7 найменувань продукції, а в специфікації – 4).
Дослідивши заявку, суд дійшов висновку, що зазначена заявка відповідає умовам укладеного договору та специфікації до нього.
Також суд дослідив і докази надсилання заявки, враховуючи те, що відповідач спростовував факт надсилання йому заявки за допомогою поштового рекомендованого листа з повідомленням, посилаючись на те, що цей лист був надісланий без опису вкладення, а відповідно, відсутня інформація, що саме було всередині листа.
Проте суд зазначив таке: умови укладеного договору передбачали, що позивач може направити відповідачу заявку на поставку товару одним із таких способів: поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача або на електронну адресу (е-mail) відповідача.
У цьому договорі не було прописано, яким саме поштовим відправленням, а відповідно, не було зазначено, що це має бути – рекомендований лист чи лист із оголошеної цінністю (з описом вкладення).
Позивачем же, на підтвердження того, що він надіслав зазначену заявку, було надано повідомлення про вручення поштового відправлення та копію фіскального чека про надсилання листа.
Крім цього, відповідач посилався і на те, що сума пені та штрафу, що підлягає стягненню з нього, дорівнює 100% усієї суми поставки та дуже велика, а її стягнення призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам та заподіянню збитків відповідачу. Проте, ознайомившись із умовами договору поставки, суд дійшов висновку, що штрафи та пеня нараховані позивачем у розмірі, який зазначений в укладеному між відповідачем та позивачем договорі.
Таким чином, правильно розроблені стратегія та тактика допомогли адвокату позивача домогтися задоволення позову.