Машина, як річ неподільна, під час розлучення та поділу майна не може бути одночасно розподілена між обома подружжями без втрати її властивостей.
Враховуючи цю особливість найоптимальнішим варіантом буде дійти згоди подружжям в кого залишиться транспортний засіб, скласти нотаріально посвідчений договір, в якому буде визначено нового власника авто.
Якщо згоди дійти не вдалося, то спір необхідно переносити в площину судового розгляду.
З метою уникнення відчуження автомобіля на користь третіх осіб до вирішення судового спору (хоча може мати місце на будь-якій стадії судового процесу) необхідно звернутися із заявою про забезпечення позову.
Непоодинокими є судові рішення про передачу при розлученні транспортного засобу тому, хто його використовує. Але в судовій практиці про поділ майна між подружжям нерідко трапляються ситуації, коли суд передаває автомобіль у володіння матері з дітьми, з огляду на інтереси та можливості сторін.
У тому випадку, якщо один з подружжя взяв кредит на автомобіль, і не встиг зробити повністю виплатити кредит на момент розірвання шлюбу, то машина залишається позичальнику, який надалі повинен повернути половину витрачених на виплату коштів другій стороні. Якщо автомобіль переходить до особистої власності, то другий з подружжя має право отримати грошову компенсацію або майно, що є рівне за своєю вартістю з автомобілем.
В Постанові Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року зазначено, що суд при вирішенні питання про розподіл майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, конкретно неподільні речі, повинен застосувати положення ч.4,5 ст.71 СК України в частині обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Розмір грошової компенсації визначається за згодою сторін, а за відсутності такої угоди – судом по реальній вартості майна на момент розгляду справи. Під дійсною вартістю рухомого майна мається на увазі грошова сума, за яку воно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності може бути призначена судова експертиза.
Аналогічний правовий висновок у тотожних правовідносинах викладено у постанові ВС від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19: «Правовідносини, в яких позивачка у цій справі просила припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.