ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НЕДООТРИМАНУ ПЕНСІЮ ПОМЕРЛИМ У ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ НАБУЛИ, А ГРОШЕЙ НЕ ОТРИМАЛИ
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV однією з підстав для припинення виплати пенсії є смерть пенсіонера.
Здавалося б, що може бути легше для пенсійних органів саме з цієї причини не виплачувати пенсію.
Однак, ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991, ст. 1227 Цивільного кодексу України, ст. 52 Закону України № 1058-IV надають право членам сім’ї померлого, які проживали разом з ним на день його смерті, а також непрацездатним членам сім’ї (ч.2 ст. 36 цього Закону), які знаходились на його утриманні (незалежно від місця проживання) на отримання нарахованої померлому пенсії, але не отриманої ним за життя, які повинні звернутися за її виплатою протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Отримана сума коштів ділиться між членами сім’ї порівну, а у разі незвернення цих осіб в установлені строки або відсутності таких осіб ці кошти входять до складу спадщини.
Але і тут пенсійні органи знаходять безліч відмовок для невиплати спадкоємцям померлого недоотриманої пенсії нарахованої ще за життя пенсіонера¸ але неотриманої ним у зв’язку із смертю.
Пропонується розглянути ряд таких найпопулярніших незаконних відмов пенсійними органами у виплаті недоотриманої пенсії спадкоємцям померлого з урахуванням судової практики по справах даної категорії.
Перш за все слід навести декілька, пов’язаних між собою справ, які свідчать про «стійкість» пенсійних органів у намірі не виплачувати спадкоємиці недоотриманої пенсії померлих пенсіонерів у загальному розмірі близько 150 тис. грн. Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2017 (справа № 242/2149/17) задоволено позов про визнання права власності на спадщину за заповітом після смерті подружжя пенсіонерів, у тому числі на недоотримані суми пенсійних виплат та надбавки як «дитині війни».
Позивачка звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату зазначених коштів, як спадкоємиці, додавши рішення суду у справі № 242/2149/17. Однак, територіальним управлінням відмовлено їй у виплаті цих коштів, у зв’язку із тим, що у наданому рішенні суду не зобов’язано пенсійні органи вчиняти будь-які дії, а заявницею не надано правовстановлюючих документів на успадковане майно.
Заявниця вимушена була оскаржити вказану відмову територіального управління в судовому порядку (справа № 805/516/18-а).
Верховний Суд 12.02.2019 задовольняючи позов, у постанові зазначив, що пенсійні органи неправомірно відмовили позивачці у виплаті недоотриманих коштів з підстав ненадання нею правовстановлюючих документів, зокрема свідоцтво на право на спадщину, яке є, на думку відповідача, єдиним правовстановлюючим документом, офіційно і безперечно підтверджуючим наявність права власності на майно, що переходить у спадок. В даному випадку правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивачки на успадковане майно є судове рішення у справі № 242/2149/17.
Викладена історія має продовження, оскільки територіальне управління повторно відмовило заявниці у виплаті успадкованих коштів на виконання постанови Верховного Суду у справі № 805/516/18-а з підстав відсутності у ній (постанові) зобов’язання пенсійних органів сплатити ці кошти спадкоємиці, що змусило останню втретє звернутися до суду, на цей раз з позовом із вимогою зобов’язати територіальне управління виплатити належні їй кошти, який 08.11.2019 було задоволено (справа № 200/7352/19-а).
Вказані неправомірні дії пенсійних органів призвели до тривалого (більше 2-х років) доказування спадкоємицею через судові органи різних інстанцій своє законне право на отримання недоотриманих пенсій померлих пенсіонерів.
Слід звернути увагу, що часто трапляються випадки, коли спадкоємець не може надати в пенсійні органи правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на недоотриману померлим спадкодавцем пенсію, зокрема свідоцтво про право на спадщину, у зв’язку із неправомірною відмовою нотаріуса його видати.
При цьому, особливі труднощі в отриманні свідоцтва про право на спадщину виникають у внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій України. Як правило, нотаріуси, ретельно не розбираючись у наданих документах, відмовляють таким особам у зв’язку з тим, що документи (необхідні для отримання свідоцтва) були видані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а отже вони видані незаконними органами, є недійсними і не створюють правові наслідки.
Дане питання «замкнутого кола» можливо вирішити у судовому порядку, пред’явивши позовні вимоги про визнання права на спадщину та зобов’язання пенсійних органів виплатити недоотриману пенсію, успадковану за померлим пенсіонером.
Так, суди у справах № 201/13996/18, № 185/5605/18 дійшли висновку про безпідставну відмову нотаріусами видати спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину після смерті померлих пенсіонерів, до якої входили недоотримані ними за життя пенсійні виплати та визнали за позивачами право власності на спадщину.
Окрім того, розповсюдженою підставою для виплати спадкоємцю успадкованої недоотриманої пенсії померлим пенсіонером не в повному розмірі, є посилання пенсійних органів на ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV, згідно якої суми недоотриманої пенсії виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням цих коштів.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги спадкоємців про зобов’язання пенсійних органів виплатити успадковані після померлих пенсіонерів недоотримані пенсії у повному розмірі без обмеження трирічним строком, суди зазначають, що положення ст. 52 Закону № 1058-IV, ЦК України які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Тому ці кошти передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень і норми ч. 1 ст. 46 цього Закону, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії. Окрім того, суди звертають увагу на те, що сума несплачених територіальними управліннями пенсійного фонду коштів встановлена свідоцтвом про право на спадщину, яке недійсним не визнавалось, а пенсійні органи не мають право переглядати суму, установлену у свідоцтві.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19, а також до зазначених висновків дійшли суди у справах №415/9193/19, № 227/3566/19, № 201/4059/21, № 219/14663/19, №219/7757/19, № 219/4707/19.
З огляду на викладене, у разі відмови пенсійними органами у виплаті недоотриманої померлим пенсіонером пенсії, право власності на яку набуто у порядку спадкування або отримання цих коштів не в повному обсязі, з метою уникнення тривалих та негативних судових процесів, а також втрати належних згідно законодавством коштів (як правило, у значних розмірах) свої порушені права краще захищати у судовому порядку за допомогою пенсійного адвоката.