ПЕНСІЙНИЙ ФОНД НЕ НАРАХОВУВАВ ПЕНСІОНЕРУ ПЕНСІЮ

 

Пенсіонеру, як і будь-якій звичайній людині, складно правильно орієнтуватися в законодавстві і, особливо, з урахуванням усіх змін, які до нього вносяться. Чим, на жаль, іноді і користуються деякі державні органи.

 

Так, пенсіонер звернувся до суду із позовом до Пенсійного фонду та проханням відновити йому виплату пенсії за вислугу років з 2009 року та за всі роки, які він не отримував цю пенсію, починаючи з 2009 року, а також, встановивши її не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів (відповідно до норм ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та згідно зі ст. 35 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»)

 

Суть справи полягала в тому, що з 1983 року та по 2001 рік пенсіонер отримував пенсію за вислугу років, проте потім переїхав жити до Ізраїлю, у зв’язку з чим йому припинили виплачувати пенсію, оскільки на той момент законодавство України передбачало, що виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

 

Проте у 7 жовтня 2009 року Конституційний Суд визнав ці умови неконституційними.

 

Таке рішення Конституційний Суд аргументував наступним: є несправедливим те, що громадянин України проживав на території України, працював на її благо, сплачував страхові внески, заслужив своєю працею право на пенсію, проте потім вибрав для постійного проживання іншу країну і лише через це його позбавляють права отримувати заслужену пенсію в Україні. Крім цього, Конституційний Суд зазначив, що Конституцією України встановлено, що людські життя та здоров’я, честь, гідність та безпека вважаються найвищою цінністю в Україні, яка, у свою чергу, гарантує громадянам України соціальний захист та турботу незалежно від місця проживання.

 

У зв’язку із цим у 2017 році пенсіонер і звернувся до Пенсійного фонду з проханням відновити йому виплати пенсії за вислугу років та починаючи з 2009 року – з моменту набуття цим Рішенням Конституційного Суду чинності, проте отримав відмову. Свою відмову Пенсійний фонд аргументував тим, що виплату пенсії позивачу було припинено у 2001 році у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, а оскільки між Україною та Ізраїлем відсутні міжнародні договори, то немає й підстав для відновлення виплати пенсії. Пенсіонер вважав такі дії Пенсійного фонду неправомірними та порушуючими його конституційні права, у зв’язку з чим і звернувся до суду.

 

Суди першої інстанції та апеляційної інстанції вирішили, що позовні вимоги пенсіонера перебувають за межами шестимісячного терміну для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки пенсіонер просив здійснити виплату пенсій за 8 минулих років. Зробивши висновок, що пенсіонер пропустив строки для звернення до суду з адміністративним позовом, суди задовольнили його позов частково, зобов’язавши Пенсійний фонд відновити виплату пенсії позивачу лише з 2017 року.

 

Проте Верховний Суд України не погодився з таким рішенням та наголосив на наступному:

 

Нарахування пенсії у повному обсязі та правильному розмірі є обов’язком Пенсійного фонду. У даній справі Пенсійний фонд мав відновити виплату пенсії позивачу ще з 2009 року, проте не зробив цього, у зв’язку з чим право позивача на виплату пенсії було порушено. Пенсійний фонд також не заявив про будь-яку провину пенсіонера в тому, що виплати не здійснювалися, а відповідно, за таких обставин обмежувати пенсіонера у строках захисту його права на виплату пенсії неприпустимо. А поновлення виплати пенсії має бути здійснене з дати прийняття Рішення Конституційним Судом України від 7 жовтня 2009 року.

 

Таким чином, якщо пенсіонер не отримував пенсію не з власної вини, закон жодним чином не обмежує його в термінах вимагати цю пенсію у будь-який момент і за будь-який період, у який він мав право на цю пенсію