Суди розглядають безліч справ, пов’язаних із відшкодуванням потерпілій особі в ДТП матеріальних збитків за пошкоджений транспортний засіб.
Зокрема, статтею 1194 ЦКУ передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (подібні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати ВС від 09.11.2021).
У постановах Верховного Суду від 25.11.2021, 02.12.2021 зазначено, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу регламентовано ЗУ №1961-ІV, який згідно зі статтею 8 ЦКУ (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Головним у такий категорії справ становить доказова база розміру таких матеріальних збитків.
Верховний Суд, розглянувши справу із даної категорії спорів не взяв до уваги, як належний доказ висновок експерта, наданий позивачем на підтвердження розміру заданої внаслідок ДТП шкоди.
Рішенням суду задоволено позов Особи 1 до Особи 2 про стягнення майнової шкоди, завданої автомобілю позивача в наслідок ДТП з вини відповідача в розмірі 252 364 грн. та 15 000 грн. моральної шкоди.
Постановою апеляційного суду розмір майнової шкоди зменшено до 153 829 грн. з мотивів неналежності у якості завданої шкоди експортного висновку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки він складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та ФДМУ 24.11.2003 № 142/5/2092.
Постановою Верховного Суду від 16.10.2023 вказане рішення суду апеляційної інстанції залишені без змін з огляду на наступне.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, здійсненого оцінювачем на замовлення страхової компанії вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, заподіяного автомобілю позивача перевищує його ринкову вартість і становить 509 329 грн. Страхове відшкодування виплачено в розмірі 230 000 грн.
Водночас, згідно з експертним висновком зробленим на замовленння позивача вартість матеріального збитку становить 596 364 грн., а відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним, в той час, як вартість його утилізації становить 130 000 грн.
Разом з тим, за договором купівлі-продажу автомобіль позивача продано за 133 000 грн. Відповідно до висновку науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС з фототаблицею, зробленого на запит апеляційного суду, на момент продажу автомобіль позивача відновлено.
Згідно зі статтею 30 ЗУ транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що автомобіль позивачки 2010 року випуску, тому висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи (наданий позивачем) складено з порушенням Методики, так як експертом при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивачки, безпідставно не враховано коефіцієнт його фізичного зносу. Крім того, експерт мав визначити вартість завданого збитку потерпілій особі на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, чого не було зроблено.
Верховний Суд також погодився з висновком апеляційного суду про те, що автомобіль позивачки було відчужено на підставі договору купівлі-продажу, як такий, що не є фізично знищеним, а тому експертний висновок, зроблений на замовлення позивача, яким визначено утилізаційну вартість пошкодженого автомобіля, не є належним доказом.
Ураховуючи викладене, ВС дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за рахунок відповідача в розмірі 153 829 грн. у відшкодування шкоди, пов`язаної з економічною недоцільністю ремонту автомобіля (509 329 грн. (ринкова вартість автомобіля до ДТП) – 133 000 грн (вартість автомобіля під час продажу) – 230 000 грн. (сума страхового відшкодування + 7 500 грн (витрати на евакуацію з місця ДТП)).
При цьому, судом апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, вірно враховано звіт про оцінку вартості матеріального збитку зробленого на замовлення страхової компанії на суму 509 329 грн, а не висновок експерта, наданого позивачем на 596 364 грн.