Ринкові відносини
спрямовані на підняття ефективності роботи бізнесу, однак також можуть
потягнути стійку фінансову неспроможність і в такому випадку питання отримання
боргу потрібно вирішувати із застосуванням процедур банкрутства. Чинний Кодекс
з процедур Банкрутства також зобов’язує звернутися до суду Боржника у місячний
термін, у випадку якщо виконання грошових зобов’язань із одним кредитором
призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань перед другими кредиторами.
Провадження в справах
про банкрутство здійснюється в господарських судах.
До юридичних осіб
-боржників застосовуються такі судові процедури:
● Розпорядження
майном;
● Санація Боржника;
● Ліквідаційна
процедура Боржника.
До фізичних осіб
-боржників застосовується такі судові процедури:
● Реструктуризація
боргів Боржника;
● Погашення боргів
Боржника.
Після відкриття
провадження у справі з метою виявлення кредиторів а також бажаючих взяти участь
в санації Боржника, на офіційному сайті судової влади оприлюднюється оголошення
про відкриття провадження справи про банкрутство.
В оголошенні
зазначається найменування Боржника, господарський суд який відкрив провадження,
відомості про арбітражного керуючого, строк подання заяв кридиторами до
Боржника.
ПОСЛУГИ
АДВОКАТІВ АБ «ТКАЧУК І ПАРТНЕРИ» ПО СУПРОВОДЖЕННЮ СПРАВ ПРО БАНКРУТСТВО:
● Надання
консультацій по справам про банкрутство;
● Складання заяви
про визнання Банкрутом;
● Складання заяв
про визнання Банкрутом юридичної особи;
● Складання заяв про
визнання Банкрутом фізичної особи;
● Складання заяви про
визнання кредиторських вимог;
● Оскарження ухвал про
визнання або невизнання кредиторських вимог;
● Представництво в господарському суді під час ухвалення виконання плану
санації та затвердження виконання плану санації;
● Складання заяв про визнання кредиторських вимог при визнанні Боржника
банкрутом;
● Оскарження судових
рішень в процедурі банкрутства;
● Підготування позовів
в процедурі банкрутства.
УМОВИ
ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ
ПРО БАНКРУТСТВО
ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою
платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити
встановлені у порядку, визначеному КУзПБ грошові вимоги кредиторів інакше,
ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів
боржника.
Неплатоспроможність
–
неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові
зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур,
передбачених Кодексом України з процедур Банкрутства.
Умови для
відкриття провадження про неплатоспроможність.
– заборгованість не менше 30 мінімальних розмірів
заробітної плати;
– боржник припинив погашати кредити або робити інші
планові платежі у розмірі понад 50% місячних платежів;
– винесено постанову у виконавчому провадженні про
відсутність у фізичної особи майна, на яку можна звернути стягнення;
–інші обставини, що підтверджують
неможливість виконувати грошові зобов’язання або здійснювати стандартні поточні
платежі.
Боржник
зобов’язаний у місячний строк звернутися до
господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо
задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості
виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими
кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених КУзПБ.
Варто зауважити, що боржник подає заяву до господарського суду за
наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов’язаних з провадженням у
справі.
Якщо керівник
боржника допустив порушення цих вимог, він несе субсидіарну відповідальність за
незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника
зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення
провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в
ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів
своїх вимог до зазначеної особи.
Крім того, у разі якщо буде встановлено, що керівник
підприємства своїми діми довів останнього до банкрутсва, він (керівник) буде
нести перед кредиторами субсидіарну відповідальность разом з юридичною
особою-банкрутом.
У постанові ВС
від 30.01.2018 у справі № 923/862/15 вказано, що протиправне виведення з обігу
підприємства-боржника коштів, що призвело до неспроможності виконання ним своїх
грошових зобов’язань, є підставою для покладення на керівника цього
підприємства субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника. Оскільки
судами попередніх інстанцій встановлено, що під час ліквідаційної процедури
виявлено відсутність коштів на рахунках боржника та активів банкрута, а майнові
активи підприємства були відчужені в результаті рішень та дій керівника цього
підприємства і господарська діяльність підприємства припинена у незаконний
спосіб, Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної
інстанцій про задоволення заяви ліквідатора і покладення субсидіарної
відповідальності на керівника підприємства у зв’язку з доведенням до
банкрутства підприємства.
При цьому суд
зазначив, що чинне законодавство України не пов’язує можливості покладення
субсидіарної відповідальності на відповідних осіб з обов’язковою наявністю вироку (вироків) щодо
таких осіб.
У постанові ВС від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14 вказано, що у разі доведення обставин того, що
стан неплатоспроможності боржника – комунального підприємства настав унаслідок
передачі його активів іншій юридичній особі, на власника боржника (орган
місцевого самоврядування) та орган управління майном (виконавчий комітет) може
бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями такого боржника
Рішенням
міської ради, як власником майна
вирішено передати з балансу КП (боржника)
на баланс іншого КП комунальне майно, яке належало банкрутуна праві
повного господарського віддання. Вилучивши з господарського відання та
передавши усе майно від боржника до іншої юридичної особи, власник не вирішив
питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника.
Отже, кредиторська заборгованість боржника залишилася
без майнового забезпечення. Міська рада як
власник і засновник боржника та виконавчий комітет міськради,
як орган управління майном боржника, приймали рішення,
що мали на меті передати майнові активи боржника іншій юридичній особі для
того, аби після порушення справи про банкрутство на такі майнові активи не було
звернуто стягнення для задоволення вимог кредиторів. При цьому вони створили
умови, за яких боржник став неплатоспроможним та був визнаний банкрутом.
Отже у разі встановлення
зазначених фактів, юристи нашого Бюро допоможуть стягнути борг субсидіарно з
юридичної особи-боржника та керівника (органу управління) останнього.
ХТО ТАКИЙ АРБІТРАЖНИЙ
КЕРУЮЧИЙ ТА ЙОГО ПОВНОВАЖЕННЯ
Арбітражний
керуючий- це фізична особа, яка призначається господарським
судом для здійснення (проведення) процедур банкрутства. В залежності від процедури банкрутства арбітражний керуючий
може виконувати функції розпорядника майна, керуючого реалізацією, керуючого
реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора. КУзПБ встановив
спеціальні вимоги до кандидатури арбітражного керуючого, а саме, це має
бути фізична особа, яка отримала відповідне
свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих
України.
Отже, арбітражний керуючий – це громадянин України, який
має вищу юридичну або економічну освіту другого (магістерського) рівня,
загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або не менше одного року
після отримання відповідної вищої освіти на керівних посадах , пройшов навчання
та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом
з питань банкрутства, володіє державною мовою і склав кваліфікаційний іспит.
Не може
бути арбітражним керуючим особа: недієздатна (обмежено дієздатна); має не зняту або непогашену судимість; не здатна
виконувати обов’язки за станом здоров’я; заборонено займати керівні посади.
Арбітражний
керуючий має посвідчення і печатку, опис і порядок використання яких встановлює
державний орган з питань банкрутства.
ВИПАДКИ УСУНЕННЯ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО
Пунктом 4 ст. 28 КУзПБ передбачено право учасника
процедури банкрутства звернутися із заявою до суду про відсторонення
арбітражного керуючого від виконання обовязків з підстав, перелік яких наведено
у даній нормі права, зокрема у разі неналежого виконання своїх функцій.
На сьогодні судами сформовано кілька позицій, суть яких зводиться
до того, що в кожному випадку заявник має окремо обґрунтовувати твердження про
неефективну роботу арбітражного керуючого та те, як це вплинуло на ліквідаційну
масу. У свою чергу, суд розглядає правове обґрунтування, викладене заявником,
і, ґрунтуючись на своєму внутрішньому переконанні, дає оцінку
діям/бездіяльності арбітражного керуючого.
Таким чином, якщо учасник процедури банкрутства
викладе у своїй заяві реальні факти неналежної роботи арбітражного керуючого, зловживання
своїми правами тощо та
підтвердить це відповідною доказовою базою, то ймовірність досягнення
позитивного результату буде досить високою.
Іноді комітет кредиторів незадоволений роботою арбітражного керуючого та
виступає з ініціативою його заміни.
Вказаною статтею Кодексу передбачено,
що Комітет
кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з
клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень
незалежно від наявності таких підстав.
Отже у разі
звернення до суду комітету кредиторів із вимогою про відсторонення арбітражного
керуючого чинне законодавство не вимагає чіткого обгрунтування підстав такого
усунення (заміни).
Вказане
підтверджується рядом судових постанов апеляційних судів (оскільки рішення в
цього питанння не оскаржуються в касаційному порядку), якими залишені без змін
ухвали судів першої інстанції про задоволення клопотання комітету кредиторів
про відсторонення арбітражних керуючих.
У постанові
апеляційного суду господарського суду від 06.04.2020 у справі № 922/3369/19
зазначено, що за змістом ст. 28 КУзПБ
усунення арбітражного керуючого за клопотанням комітету кредиторів не
вимагає доведення заявником наявності підстав для такого відсторонення,
дослідженню підлягає лише дійсність волевиявлення кредиторів та його належне
оформлення.
Інший
апеляційний суд 01.07.2020 у справі № 916/1105/16 зазначив, що законодавець не
визначає обовязку комітету кредиторів мотивувати своє рішення щордо
відсторонення арбітражного керуючого та наведаення підстав, які передували
прийняттю такого рішення. Суд апеляційної інстанції зауважив, що за ступенем
визначеності варіантів поведінки комітету кредиторів при вирішенні питання про
відсторонення арбітражного керуючого абз. 3 ч. 4 ст. 28 Кодесу є абсолютно
визначеною нормою права, тобто нормою, яка є вичерпною конкретикою і повнотою
встановлює умови своєї дії, права та обов‘язків адресатів.
Зміст цієї норми не потербує іншого тлумачення.
У постанові
суду апеляційної інстанції від 12.06.2020 у справі № 902/1156/15 вказано, що
лише у випадку подання клопотання учасником провадження або за власною
ініціативою суду законодавець передбачає встановлення та дослідження
відповідних підстав для відсторонення арбітражного керуючого. Натомість у
випадках подання заяви самим арбітражним керуючим або за клопотанням комвтету
кредиторів дослідження підстав для відсторонення арбітражного керючого не
вимагаєттся, оскільки за умовами п.7 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керючий має
право подавати суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень, а
відповідно до п.4 ч.8 ст.48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів належить
прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням
про припинення повноважень арбітражного керуючого. При цьому, законодавець не
визначає обовязку комітету кредиторів мотивувати своє рішення щодо
відсторонення арбітражного керуючого та наведлення підстав, які передували
прийняттю такого рішення. Разом з тим, абз.3 ст. 28 КУзПБ прямо визначає право
комітету кредиторів звернутися з відповідним клопотанням незалежно від навності
підстав. Подібна позиція викладена також у постанові апедяційного суду від
06.07.2020 у справі № 908/1874/19.
Отже
цілком можливо усунути арбітражного керуючого від виконання обовязків та замінити
його на іншого, в чому Вам нададуть допомогу юристи нашого Бюро.
ПРОЦЕДУРА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ
Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та
контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження,
ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його
фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи
ліквідації).
Господарський суд постановляє
ухвалу про призначення розпорядника
майна, як правило це арбітражний керуючий. Процедура розпорядження майном боржника
вводиться строком до 170
календарних днів.
КУзПБ
передбачено повноваження розпорядника майна, зокрема, розглядати заяви
кредиторів з грошовими вимогами до боржника, вести реєстр кредиторів, вживати
заходи щодо захисту майна боржника, скликати збори комітету кредиторів,
надавати суду та комітету кредиторів звіт та інше.
Розпорядник майна несе відповідальність
за свої дії та бездіяльність відповідно до закону. Він не має права
втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків,
передбачених КУзПБ.
Призначення розпорядника майна не є
підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Водочас припинення їх повноважень може бути
в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна
боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші
порушення законодавства.
РІШЕННЯ, ЯКІ САМОСТІЙНО
НЕ МАЮТЬ ПРАВО ПРИЙМАТИ ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ БОРЖНИКА ПРОТЯГОМ ПРОЦЕДУРИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ:
-реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення,
перетворення) і ліквідацію боржника;створення господарських
товариств або участь в інших господарських товариствах;створення філій та
представництв;
-вихід зі складу учасників боржника юридичної особи,
придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника;
–виплата
дивідендів;
–проведення
боржником емісії цінних паперів;
–відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі
його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу
іншого підприємства;
–надання позик (кредитів), поруки, гарантій, передача в довірче
управління майна боржника.
Вказані рішення органів управління боржника та правочини,
укладені на їх виконання можуть бути оскаржені в межах провадження справи про
банкрутство, в чому допоможуть адвокати АБ «Ткачук і партнери».
ЗАКІНЧЕННЯ ПРОЦЕДУРИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
До закінчення процедури розпорядження
майном боржника збори кредиторів приймають рішення або схвалити план санації
та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і
затвердження плану санації; або подати до суду клопотання про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
У разі наявності обставин, що не дають зборам
кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори
кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з
клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах
граничних строків.
Відповідно у
підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про
продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків,
визначених КУзПБ; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану
санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та
погодження його забезпеченими кредиторами;постанову про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;ухвалу про закриття провадження у
справі про банкрутство.
Звертаємо увагу, що у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії
процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених рішень,
господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п’яти днів після закінчення
процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.Затверджуючи план санації,
господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення.
З дня визнання господарським судом
боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури
санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна
припиняються.
Тут також слід навести позицію судів у справі №
924/1277/20, який закрив провадження у справі про банкрутство після закінчення
процедури розпорядлження майном. При цьому суди зазначили, що закриття провадження у справі
про банкрутство на підставі абз.4 ч.3 ст. 49 КУзПБ є однією із форм правомірної процесуальної поведінки, але надання судом
переваги саме такій процесуальній формі закінчення процедури розпорядження
майном боржника, як закриття провадження у справі про банкрутство (порівняно з
переходом до процедур санації чи ліквідації), допускається в разі неможливості
введення процедури санації чи відкриття ліквідаційної процедури (крім наявності
підстав, передбачених КУзПБ або іншим
законом, норми якого впливають на подальший перебіг у процедурі банкрутства або
встановлюють мораторій на провадження у справі про банкрутство) і не може бути
обґрунтоване виключно спливом встановленого 170-денного строку процедури
розпорядження майном боржника.
Якщо ухвала про
закінчення процедури розпорядження майном прийнята із порушенням чинного
законодавства, юристи нашого Бюро допоможуть її оскаржити.
КРЕДИТОРИ, ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯД ЇХ ВИМОГ
Одним із важливих зобов’язань
арбітражного керуючого у процедурі розпорядження майном є виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації
боржника.
Кредитор – юридична або фізична особа, а
також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати
заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах
своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових
зобов’язань до боржника.
Види кредиторів:
– забезпечені кредитори – кредитори, вимоги
яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
– конкурсні кредитори – кредитори за
вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі
про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
–поточні кредитори – кредитори за
вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі
про банкрутство.
ЗВЕРНЕННЯ
КРЕДИТОРІВ З ВИМОГАМИ
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття
провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського
суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30
днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у
справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими
вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині
вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Слід навести правові висновки
Верховного Суду щодо вимог забезпеченого кредитора у справі № 904/1360/19. Зокрема, тлумачення абзацу 3 ч.2 статті 45 КУзПБ у взаємозв’язку з положеннями статей
572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України “Про
іпотеку” та статей 12, 19, 28 Закону України “Про заставу”
свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором
застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову
від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному
зобов’язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки
заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави
(іпотеки). Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення
розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються
погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної
плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування
шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на
загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право
протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після
завершення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження
у справі про банкрутство є конкурсними, однак не мають права вирішального
голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення
розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
РОЗГЛЯД ВИМОГ КРЕДИТОРІВ
Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого строку з урахуванням результатів розгляду
вимог кредиторів боржником повністю або частково
визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і
господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім
кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх
отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового
відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів,
що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Розгляд вимог судом.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або
забезпечених кредиторів, подані в межах встановленого строку розглядаються
господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у
порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться
після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв
господарський суд постановляє
ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог
таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення
відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Тут слід навести
позицію Верховного Суду, викладену по справі № 910/26972/14. Верховний Суд у постанові зазначив, що на відміну від Закону України «Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що
передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство з
наслідками прощення (списання) заборгованості кредиторів, які не давали згоди
на таке прощення (списання) своїх боргів, та відповідну процедуру укладення
такої угоди від імені кредиторів комітетом кредиторів боржника (статті 77–82
цього Закону в останній редакції до моменту втрати ним чинності 20 жовтня 2019
року), у КУзПБ, введеному в дію на момент розгляду 2 грудня 2019 року спільної
заяви (кредитор з боржником) про затвердження
мирової угоди, такої судової процедури банкрутства, як мирова угода, та порядку
її укладення не встановлено.
Ухвали суду як
про визнання кредиторських вимог, так і невизнання (зменьшення кредиторських
вимог) оскаржуються у межах провадження справи про банкрутство, в чому
допоможуть адвокати нашого Бюро.
Так, у справі №
914/2404/19 ухвалою суду відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ
«Яблуневий Дар» із визнанням вимог ініціюючого кредитора- ТОВ 1 на суму 2 244 975 115
грн. заборгованості, а також кредитора-ТОВ 2 на суму 606 017 472 грн, які забезпечені заставою
майна боржника.
Постановою апеляційного суду
задоволено апеляційну скаргу ТОВ 2 та зменшено суду кредиторських вимог ТОВ 1
до суми 1 514
626 314 грн.
Водночас Верховний Суд 07.10.2020 не
погодився із висновками судів ні першої, якою задоволено вимоги кредитора ТОВ
1, ні апеляційної інстанції, якою не визнано частину його кредиторських вимог, скасувавши
їх зробивши наступні висновки.
Так, у постанові суду апеляційної інстанції суд частково
погодився з доводами ТОВ 2 і зазначив, що суд першої інстанції не перевірив
відповідності усіх наданих кредитором ТОВ 1 видаткових накладних, які є
первинними документами бухгалтерського обліку господарських операцій, вимогам статті 9
Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і тому помилився у
визначенні розміру вимог кредитора ТОВ 1
до боржника ТОВ «Яблуневий Дар».
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими
вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій
заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів
до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих
грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство
фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі
такої заборгованості провадження у справі про банкрутство.Наведене порушує права кредиторів у справі
про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права
боржника у справі про банкрутство.
Для
унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної
кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з
кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про
банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових
вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У
разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо
обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог
покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення
перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх
характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог
(аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 28.01.2021 у справі №
910/4510/20).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції в свою чергу також
не перевірив достовірність та належність доказів розміру заборгованості
боржника перед ТОВ 1.
Подібний висновок викладено у постанові ВС від 13.06.2023
у справі №904/6032/21, який зазначив, що
наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших
кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом
судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині
першої статті 45 КУзПБ обов`язку кредитора довести
підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю
належних та допустимих доказів.
ЩО СОБОЮ ПРЕДСТАВЛЯЄ САНАЦІЯ БОРЖНИКА
Санація- система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство
з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих
на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також
задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом
реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни
організаційно-правової та виробничої структури боржника.
З моменту постановлення ухвали про введення процедури санації:
–члени виконавчого органу (керівник) боржника
звільняються з посади;
–управління боржником
переходить до керуючого санацією;
–зупиняються
повноваження органів управління боржника – юридичної особи щодо управління та
розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються
керуючому санацією, крім повноважень, передбачених планом санації.
ПЛАН САНАЦІЇ ТА ЙОГО ЗМІСТ
Ключовим моментом процедури санації є формування, затвердження та
реалізація плану санації.
У плані санації обов’язково зазначається
розмір вимог кожного класу кредиторів, які були б задоволені у разі введення
процедури ліквідації боржника. Також план санації
має містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачати
строк відновлення платоспроможності боржника та забезпечення погашення
заборгованості боржника з виплати заробітної плати.
Заходами щодо відновлення платоспроможності
боржника, які містить план санації, можуть бути:реструктуризація підприємства;перепрофілювання виробництва;закриття
нерентабельних виробництв;відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його
частини;виконання зобов’язання боржника третіми особами;задоволення вимог
кредиторів в інший спосіб, що не суперечить КУзПБ;ліквідація дебіторської заборгованості;реструктуризація активів боржника
відповідно до вимог КУзПБ;продаж частини майна
боржника;виконання зобов’язань боржника власником боржника та його
відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;відчуження майна та
погашення вимог кредиторів шляхом заміщення активів;звільнення працівників
боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану
санації;одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника,
які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується відповідно до
вимог КУзПБ позачергово за рахунок продажу майна боржника;одержання позик та кредитів,
придбання товарів у кредит;інші заходи з відновлення платоспроможності
боржника.
З метою прийняття рішення про схвалення або відхилення плану санації усі конкурсні кредитори поділяються на класи.Кредитори, включені до кожної
черги, формують окремий клас кредиторів.Кредитор, вимоги якого підлягають
включенню до двох і більше черг, підлягає включенню відповідно до двох і більше
класів кредиторів.Вимоги забезпечених кредиторів утворюють окремий клас, до
якого включаються вимоги у тій їх частині, яка забезпечена заставою майна. У частині вимог, не
забезпечених заставою, вимоги таких кредиторів підлягають включенню до класу
незабезпечених кредиторів.
Якщо планом санації передбачається зміна
пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений
кожним таким кредитором.
Звертаємо увагу, шо план
санації не може передбачати різний порядок задоволення вимог кредиторів,
включених до одного класу.
Прийняття рішення про схвалення або
відхилення плану санації приймається кожним класом окремо шляхом голосування.
У голосуванні щодо схвалення плану санації не
бере участі клас кредиторів, розмір та порядок задоволення вимог якого за
планом санації не відрізнятиметься від того, який був би застосований у разі
введення процедури ліквідації.
План санації вважається схваленим класом незабезпечених кредиторів, якщо за
схвалення плану санації віддано більше половини голосів кредиторів, включених
до відповідного класу, а також якщо за схвалення плану санації проголосувало не
менше половини кредиторів, які мають право голосу у відповідному класі.
План санації вважається схваленим класом забезпечених кредиторів, якщо за схвалення плану санації віддано дві третини
голосів кредиторів, включених до класу забезпечених кредиторів, а також якщо за
схвалення плану санації проголосувало не менше половини кредиторів, які мають
право голосу в цьому класі.
В іншому випадку вважається, що план санації відхилений відповідним
класом кредиторів.
Далі, протягом одного робочого дня після
проведення голосування, план санації та протоколи голосування кожного класу
кредиторів подаються розпорядником майна до господарського суду.
Господарський суд постановляє ухвалу про затвердження плану санації
боржника, якщо:
–план санації схвалений всіма класами
конкурсних кредиторів, розмір та/або порядок задоволення вимог яких змінені планом
санації порівняно з умовами, які були б застосовані у разі введення процедури
ліквідації;
–план санації
схвалений класом забезпечених кредиторів;
–розмір задоволених
вимог кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, не буде
меншим у процедурі санації, ніж розмір вимог, який був би задоволений у разі
введення процедури ліквідації.
У разі, якщо план санації не відповідає вказаним вимогам законодавства господарський суд постановляє ухвалу про відмову
у затвердженні плану санації. При цьому, постановлення судом такої ухвали
не перешкоджає повторному поданню до суду схваленого зборами кредиторів плану
санації для його затвердження.
Важливо! У разі, якщо план санації не затверджений судом у межах строку,
встановленого Кодексом України з процедур банкрутства господарський суд ухвалює
постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За 15 днів до закінчення строку проведення
процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для
припинення процедури санації керуючий санацією зобов’язаний подати зборам
кредиторів письмовий звіт і повідомити кредиторів про час і місце проведення
зборів кредиторів. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення
вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.
Звіт керуючого санацією має бути розглянутий зборами кредиторів не
пізніше 10 днів з дня його надходження та не пізніше закінчення строку
процедури санації, визначеного в плані санації. За результатами чого збори
кредиторів приймають рішення про звернення до господарського суду з клопотанням
про:закриття провадження у справі у зв’язку з виконанням плану санації і
відновленням платоспроможності боржника;припинення процедури санації, визнання
боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; схвалення змін до плану санації та
продовження строку процедури санації.
Далі, звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і
протокол зборів кредиторів не пізніше п’яти днів з дня проведення таких зборів
надсилаються до господарського суду. Про затвердження звіту керуючого
санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту постановляється
ухвала.
У разі закінчення строків процедури санації, передбачених планом
санації, та за умови відсутності клопотання зборів кредиторів про продовження
строків процедури санації у зв’язку із схваленням відповідних змін до плану
санації господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну
процедуру.
Звертаю увагу, що продовження строку процедури санації здійснюється
господарським судом після внесення відповідних змін (доповнень) до плану
санації боржника. Зміни до плана санації схвалюються зборами кредиторів та
затверджуються господарським судом відповідно до вимог Кодексу України з
процедур банкрутства.
З огляду на викладене, у разі
порушення прав боржника або кредитора введенням судом процедури санації або
затвердженням плану санації чи відмовою у його затвердженні юристи нашого Бюро
допоможуть оскаржити незаконні ухвали суду.
УЧАСТЬ ІНВЕСТОРІВ
У САНАЦІЇ БОРЖНИКА ТА ЗАХИСТ ЙОГО ПРАВ
Процедурою
санації може бути передбачена участь інвестора у відновленні платоспроможності
юридичної особи.
Інвестор – особа, яка приймає рішення щодо внесення власних,
запозичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти
інвестування та несе відповідальність за невиконання своїх зобов’язань.
Водночас інвесторами в
процедурі банкрутства є суб’єкти
інвестиційної діяльності, які приймають рішення і надають господарському суду
письмове зобов’язання про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та
інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування, здійснюють контроль за
господарським використанням вкладених інвестицій та несуть відповідальність за
невиконання своїх зобов’язань.
Інвестор має право:брати участь в обговоренні плану санації;брати
участь у судових засіданнях під час процедури санації;знайомитися з матеріалами
справи про банкрутство, бухгалтерськими, статистичними документами
боржника;оскаржувати судові рішення, прийняті під час процедури санації.
Умови
такого інвестування та порядок розрахунків і цільове призначення коштів, що
інвестуються, мають бути чітко прописані в плані санації, який затверджується
ухвалою господарського суду.
Однією
з умов, яка може привабити потенційного інвестора, є набуття інвестором права
власності на нерухоме майно боржника в обмін на інвестиції. Така умова, порядок
надання інвестицій, цільове призначення грошових коштів, черга та категорія
кредиторів, на погашення вимог яких такі кошти мають бути спрямовані, а також
інші умови інвестування передбачаються в плані санації, який розробляється за
участю інвесторів та підписується інвесторами.
За
таких обставин та з метою послідовного і неухильного виконання затвердженого
плану санації керуючий санацією та інвестор можуть звернутись до нотаріуса за
посвідченням не звичайного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме
договору, в якому мають бути відображені умови інвестування, порядок його
виконання, порядок розрахунків, а також момент та підстави набуття інвестором
права власності на нерухоме майно.
Відповідно
до ст. 328 ЦКУ право власності набувається на
підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Подібний
інвестиційний договір прямо не передбачений законодавством, проте з урахуванням
положень цивільного законодавства України, зокрема закріплених у статтях 3, 6,
626 ЦК, щодо свободи договору, а також щодо права сторін укласти договір, який
не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним
засадам цивільного законодавства; а також щодо права сторін урегулювати у
договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини,
які не врегульовані цими актами, має право на існування.
Отже за
своєю конструкцією такий інвестиційний договір найбільш схожий на договір
купівлі-продажу нерухомого майна.
За таким договором інвестор набуватиме право
власності на нерухоме майно, яке реєструється у Державному реєстрі.
Відповідно
такий договір може бути визнаний судом недійсним, а також є основним
доказом, якщо право власності інвестора
на майно боржника оскаржується у судовому порядку, захисти яке Вам
допоможуть досвідчені адвокати.
Зокрема, у разі виконання інвестором своїх
інвестиційних зобовязань відповідно до плану санації юристи доведуть
безпідставність вимог про визнання договору про відчуження майна боржника недійсним та належність його на праві
власності інвестору.
Так, ухвалою суду від 11.06.2018 відмовлено у задоволенні позову керуючого
санацією Санаторію про визнання договору відчуження нерухомого майна боржника
ТОВ-інвестору.
Заявник
обґрунтовує свої вимоги тим, що предметом оспорюваного договору є реалізація
сторонами своїх прав та обов’язків, закріплених планом санації Санаторію щодо
набуття інвестором права власності на нерухоме майно, належне боржнику. На думку заявника, відповідно до умов
Плану санації державна реєстрація права власності на нерухоме майно повинна
проводитись на підставі рішення суду – ухвали господарського суду про припинення
справи про банкрутство, якою затверджується звіт керуючого санацією та
визнається за інвестором право власності на майно згідно з Планом
санації. Однак, така ухвала судом не виносилась, а отже оспорювана угода не
відповідає плану санації і у інвестора не виникло право власнос і на майно, що
підлягає реєстрації.
Відмовялючи
у задоволенні позову суд зазначив, що як передбачено умовами плану санації,
після виконання взятих на себе зобов’язань, а саме: перерахування на рахунок
Санаторію грошових коштів у розмірі
3660211грн. (Різниця між вартістю отриманого нерухомого майна (2739108 грн.) та
перерахованими інвестором грошовими коштами (3660211 грн.) в розмірі 921103
грн., надавались боржнику в якості безповоротної фінансової допомоги і
використання для проведення розрахунків з поточними кредиторами) інвестором
разом з боржником складено акт звірки взаєморозрахунків.
В
подальшому, враховуючи виконання інвестором своїх зобовязань, а саме:
перерахування на рахунок КС «Ворзель» НАН України грошових коштів у розмірі
3660211 грн., у відповідності до умов
Плану санації між інвестором та керуючим санацією укладено договір, яким
оформлено перехід права власності на частину нерухомого майна Санаторію до
інвестора, в розмірі, передбаченому Планом санації та підписано акт
приймання-передачі нерухомого майна.
Отже посилання заявника на те, що перехід права
власності до інвестора на майно, що є
предметом оспорюваного договору, має здійснюватись на підставі рішення суду про
затвердження звіту керуючого санацією, у звязку з його виконанням та,
відповідно, припинення провадження у справі є необґрунтованими, оскільки
перехід права власності відбувся відповідно до умов плану санації,
затвердженого судом.
ЛІКВІДАЦІЙНА
ПРОЦЕДУРА
У випадках,
передбачених КУзПБ, господарський
суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання
боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор
зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника, який не може перевищувати 12
місяців.
Зокрема суд може ухвалою відмовити у
затвердженні плану санації та припинити її, визнати боржника банкрутом та
відкрити процедуру ліквідації. Наприклад, у справі № 5004/407/12 таку ухвалу
від 18.11.2020 суд мотивував, що у поданому на затвердження до господарського суду плану санації відсутні
дієві заходи, які в подальшому призведуть до відновлення платоспроможності ТОВ
(боржника) шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів внаслідок реалізації
плану санації.
Ухвалу про відмову у затверджені плану санації та
визнання боржника банкрутом і введення процедури ліквідації може бути
оскаржено.
З дня ухвали
господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури:
–господарська діяльність банкрута завершується
закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її
продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна
банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані,
договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його
продажу у процедурі ліквідації тощо;
–строк
виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;
–у
банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати
податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо
пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
–припиняється
нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за
всіма видами заборгованості банкрута;
–відомості
про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити
комерційну таємницю;
–продаж
майна банкрута допускається в порядку, передбаченому Кодексом України з
процедур банкрутства;
–скасовуються
арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження
щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших
обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
–припиняються
повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та
розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени
виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв’язку з
банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу,
уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
У
ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії
(бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені КУзПБ.Також
розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського
суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника
банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються
господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами
розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє
(повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в
порядку черговості, визначеної статтею 64 КУзПБ.
Після завершення всіх розрахунків з кредиторами
ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. після заслуховування звіту ліквідатора та думки
кредиторів господарський суд постановляє ухвалу про затвердження звіту
ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Якщо
за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог
кредиторів не залишилося майна,
господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута.
Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної
реєстрації припинення юридичної особи – банкрута, а також власнику майна.
У
випадку, якщо ліквідатор не виявив
майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси,
він зобов’язаний подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який
засвідчує відсутність у банкрута майна.
Якщо
майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він
вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку
діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п’яти днів з дня прийняття
господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову
особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів
управління) боржника, та за потреби скликає загальні збори чи засідання
відповідного органу і продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління)
боржника до їх призначення в установленому порядку.
Звертаю увагу, що господарський
суд може постановити ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від
боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів є меншим, ніж вимагається
для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.
ОСОБЛИВОСТІ
БАНКРУТСТВА
ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ
Банкрутом може бути фізична особа – підприємець.
Підстави банкрутства ФОП:
1. Подання заяви
особисто від боржника до суду.
2. Прострочених
боргів понад 30 мінімальних зарплат
3. Боржником
припинено здійснення платежів із заборгованості протягом 2-х місяців понад 50%
місячних платежів за кожним зобов’язанням.
4. Відсутність майна,
яке можна стягнути.
5. Інші обставини
неплатоспроможності.
Особливістю задоволення вимог кредиторів при визнанні фізичної особа-підприємця банкрутом є те, що ФОП
відповідає за боргами своїм майном, тоді як засновники ТОВ такої
відповідальності не несуть, окрім вказаних вище випадків субсідіарної відповідальності.
ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ
ПРОЦЕДУРА БАНКРУТСТВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ:
1.Боржник подає заяву разом з докуменгтами до господарського
суду за місцем проживання у разі:
–боржник
припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі
більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших
зобов’язань упродовж двох місяців
–у
боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені
виконавцем відповідно до Закону України “Про
виконавче провадження” заходи щодо розшуку такого майна виявилися
безрезультатними;
–
існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник
не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі
(загроза неплатоспроможності).
Тут слід навести висновки Верхового Суду від 29.07.2021 у справі №
909/1028/20, який вказав, що перелік підстав зазначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ
для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не є
вичерпним.
Для відкриття провадження у справі про
неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї
підстави у будь-яких
комбінаціях наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем
імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх чотирьо ( в
даний час –трьох) підстав як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
фізичної особи
При цьому, наявність
у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених
зобов`язань перед його кредиторами як однієї із підстав
для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
(подібні висновки викладені у постановах ВС від 18.01.2024 у справі №
911/2308/23, від 11.01.2024 у справі № 924/622/23, від 28.09.2022 у справі №
916/106/22).
2.Суд розглядає подані документи та
виносить ухвалу про відкриття справи
за наявності підстав.
3. Суд призначає керуючого
реструктуризацією шляхом випадкового
автоматичного відбору. Боржник
отримує мораторій на сплату боргів – 120 днів.
4.Кредитори подають протягом 30 днів вимоги до боржника.
Суд
розглядає їх протягом 60 днів з моменту відкриття
справи.
5. Управитель реструктуризацією готує план
реструктуризації
заборгованості на 5 років (якщо йдеться про іпотечний
кредит на житло — на 10 років).
6. Цей план погоджується на зборах кредиторів та
подається до суду.
7. Якщо план реструктуризації не приймається
кредиторами/судом або
якщо він не виконується, боржник визнається банкрутом.
8.У разі визнання особи банкрутом її майно продається
(крім квартири до 60 м² або вдома не більше 120 м²). Кошти від продажу йдуть на
погашення боргів.
Можливо навести висновки Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №
902/221/22, який погодився із висновками попередніх інстанцій щодо відмови
кредитору-фізичній особі у визнанні її вимог до боржника через ознаки
фіктивності договору позики.
При цьому, суд зазначив, що задля унеможливлення загрози визнання
господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу,
як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається
обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих
сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної
особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з
відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто
враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як
взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про
існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів
щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування
грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою
розпискою у справі про
неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Навпаки, Верховний Суд 04.05.2023 у справі № 925/636/22 не погодився з висновками судів попередніх
інстанцій щодо відмови кредитору в задоволенні його кредиторських вимог. Суд
першої та апеляційної інстанції відмовив у визнанні заявлених банком грошових
вимог до боржника з мотивів ненадання ним доказів на підтвердження: виконання
рішення суду, факту, дати та ціни продажу предмета застави та недостатності
вартості майна для задоволення усіх грошових вимог заявника. Судами також були
залишені без уваги розрахунок заборгованості, копії кредитного договору,
рішення суду про звернення стягнення на заставне майно боржника та банківські
виписки по особовому рахунку боржника.
Відправляючи справу на новий розгляд, ВС акцентував
увагу на принципі підвищеного стандарту доказування та перевірці судами вимог
кредиторів та поданих на їх підтвердження доказів. Важливими в межах даної справи є вказівки ВС щодо того, що
(які докази) судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки або ж
залишено без належної уваги:
– заяву кредитора щодо
виконання ухвали у справі про витребування в банку документів на підтвердження
реалізації предмета застави, в якій повідомлено, що в місці
знаходження банку (кредитор) велися та ведуться активні бойові дії, через що
представники банку були змушені евакуюватися до інших населених пунктів,
доступу до офісу товариства та документів немає;
–виписки з особового
рахунку позичальника, зокрема щодо відображення у них операції, адже
виписки можна вважати належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту;
–відомостям щодо
заявлених грошових вимог банку наведеним керуючим реструктуризацією у
повідомленні про результати розгляду грошових вимог у їх взаємовідповідності
(співвідношенні) з відомостями висвітленими ним згодом у долученому під час
розгляду справи звіті про результати перевірки декларації боржника щодо
наявної суми заборгованості боржника перед банком згідно з даними зведеного
виконавчого провадження.
З огляду на викладене, адвокати нашого Бюро захистять
у судовому порядку права клієнта як у випадку визнання його кредиторських вимог
до фізичної особи боржника, так і в разі визнання судом неправомірних
кредиторських вимог до ФОП.
ОСКАРЖЕННЯ ДОГОВОРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ МАЙНА БОРЖНИКА В ПРОЦЕСІ
АУКЦІОНУ
У разі визнання особи
банкрутом та відсутності у неї можливості здійснювати виплати кредиторам,
вдаються до процедури продажу майна банкрута.
При цьому кредитори
не можуть претендувати на об’єкти нерухомості, які є єдиним місцем проживання
боржника (за умови площі квартири не більше 60 кв. м., а приватного будинку –
120 кв. м.). Крім того, майно не повинно бути предметом забезпечення. Українська універсальна біржа
організовує та проводить аукціони з продажу майна боржника у провадженні у справі
про банкрутство у порядку, встановленому
КУзПБ, у тому числі в електронній формі (електронні торги).
Особи, які бажають
зареєструватись як учасники аукціону, подають на біржу Заяву на участь в
аукціоні.
Рішення організатора
аукціону про допуск заявників до участі у торгах приймається за результатами
розгляду поданих заявок на участь в аукціоні.
Рішення про відмову у
допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо:
– заява на участь в
аукціоні не відповідає вимогам, встановленим Законом та зазначеним в оголошенні
про проведення аукціону;
– подані заявником
документи не відповідають встановленим вимогам;
– на дату складання
протоколу щодо визначення учасників аукціону не підтверджено надходження
гарантійного внеску на рахунки, зазначені в оголошенні про проведення аукціону.
Юристи допоможуть оскаржити аукціон
з продажу майна банкрута і, як наслідок договори купівлі-продажу.
Так, Верховний Суд 18.01.2024 у справі № 5015/118/11 переглядаючи судові
рішення у справі за заявою ТОВ в межах справи про банкрутство Компанії про
визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута та договорів
купівлі-продажу його майна, укладених із переможцями висловив базові правові
висновки, які саме необхідно встановлювати судами обставини при розгляді справ цієї категорії.
Так, ТОВ звернулось до
господарського суду в межах справи про банкрутство Управляючої компанії
(перебуває на стадії ліквідаційної процедури) із заявою до арбітражного
керуючого – ліквідатора, банкрута, товарної біржі про визнання недійсним
аукціону з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності
правочину – визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону.
Ухвалою господарського суду заяву ТОВ задоволено, визнано недійсними
результати аукціону з продажу майна банкрута та договори купівлі-продажу цього майна.
Суд першої інстанції виходив з того, що
були встановлені факти порушень порядку підготовки і проведення аукціону (серед
яких недостатній строк представлення заявок на участь в торгах (5 робочих
днів), а також поєднання в одному лоті реалізацію як нерухомості, так і
корпоративних прав), які є підставою для
визнання результатів такого аукціону недійсними, оскільки суперечать меті
проведення аукціону – продажу майна боржника за найвищою ціною, чим порушені
права боржника та кредиторів.
Постановою
апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у
задоволенні заяви ТОВ, оскільки суд дійшов
висновків про неналежність обраного позивачем способу захисту, зазначивши про
необхідність подачі віндикаційного позову (статті 387-388 ЦК України).
Верховний Суд не погодився із
висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, при
вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону)
необхідним є встановлення, чи мало місце порушення вимог законодавства при його
проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце
порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону
(аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у
складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 922/600/17,
від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 09.02.2021 у справі № 5023/5507/12,
від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі №
5023/5836/12).
Стала судова практика також вказує на те, що до
предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення
обставин недотримання арбітражним керуючим та організатором аукціону вимог, які
ставляться Законом про банкрутство (в даний час КУзПБ) до його проведення,
зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна
банкрута, що є предметом забезпечення; щодо особливостей укладення договору на
аукціоні; щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного
змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна,
замовника та інших осіб, визначених замовником; допуску до участі в аукціоні;
допуску до місця проведення аукціону; порядку проведення аукціону.
Верховний Суд зауважує, що у випадку, коли мова йде
про реалізацію на аукціоні у межах справи про банкрутство майна, належного
боржнику, значення такого аукціону має комплексний характер, оскільки він
повинен відповідати загальним принципам проведення аукціону як публічних торгів
та відповідати специфічним умовам, передбаченим законодавством про банкрутство.
У цій справі судова колегія вважає, що
мало місце порушення певних правил при підготовці та проведенні спірного
аукціону. Зокрема, ВС погоджується з аргументами скаржника
щодо існування двох недоліків, які можуть впливати на дійсність спірного
аукціону.
Зокрема, судами встановлено, що організатором аукціону
були встановлені строки для пред`явлення учасниками заявок на участь в
аукціоні, які, на переконання колегії суддів, об`єктивно не можуть бути
розцінені як розумні та спрямовані на досягнення основної мети проведення
аукціону, а саме реалізації майна боржника за найвищою ціною, оскільки вказані
строки складали лише п`ять робочих днів, що за умови реалізації на спірному
аукціоні нерухомості є досить замалим строком, що не дозволяє потенційним
учасникам переконатися у характеристиках, економічній доцільності придбання
цього майна тощо.
Подібна правова позиція щодо
“розумності” строків, належної його тривалості для подачі учасниками
заявок на участь в аукціоні викладена у постановах Верховного Суду від
04.10.2018 у справі № 910/3638/15-г, від 11.06.2019 у справі № 903/455/16, від
23.01.2020 у справі № 910/18250/16, від 01.10.2020 у справі № 915/4/16, від
11.11.2021 № 12/133-09).
По-друге, усталена судова практика стосовно визнання
результатів аукціону недійсними свідчить, що визначальним критерієм для обрання
способів продажу майна банкрута є отримання найвищої ціни за це майно.
Судами було
встановлено, що на спірному аукціоні на продаж було виставлено два об`єкти
нерухомого майна, нежитлові приміщення будівлі, загальною площею 12 911 кв.м і
нежитлова будівля підстанції заг. пл.
194,3 кв.м та корпоративні права Дочірнього підприємства “ЛА-5” ТОВ –банкрута за початковою ціною лоту – 746 158 грн.
Згідно з положеннями частини третьої статті 98
Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний
керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти
добросовісно, розсудливо.
Судова колегія відзначає, що
ринок нерухомості є досить розвинутим і загальнодоступним, а об`єкти нерухомого
майна користуються попитом серед покупців. Водночас, корпоративні права у
підприємстві є товаром із “ризиком”, а ринок такого роду товарів не є
поширеним.
Тому на переконання колегії
суддів, формування ліквідатором лоту шляхом об`єднання для продажу товарів з
високою реалізаційною мобільністю майна та товарів вузького вжитку може
свідчити про те, що такі дії не відповідають принципам розсудливості дій
ліквідатора, оскільки не призводять до отримання найвищої ціни за це майно.
Така ж правова позиція викладена у
постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/24550/13, від
07.07.2021 у справі № 914/1875/16, від 25.05.2021 у справі № 910/2526/14 .
Водночас, в оспорюваній ухвалі господарського суду у
резолютивній частині вирішено, що потрібно визнати недійсним договір, укладений
із Товариством, хоча це товариство не було учасником
аукціону. Відповідно і в мотивувальній частині ухвали не описано, чому
визнається недійсним саме цей договір.
За таких підстав ВС 18.01.2024
скасував зазначені судові рішення, а справу направив на новий розгляд.
ОСКАРЖЕННЯ УГОД, УКЛАДЕНИХ В ПРОЦЕСІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО
З метою захисту прав та інтересів кредиторів Кодексом України з процедур
банкрутства визначено механізми визнання недійсними правочинів боржника, які
встановлені у статті 7 (загальні підстави оскарження) та у статті 42
(спеціальні підстави оскарження).
Виважена і своєчасна
стратегія кредитора по оскарженню угод боржника може вплинути протягом всієї
процедури банкрутства, тому останньому важливо орієнтуватися в усіх передбачених
законодавством механізмах. Різниця між загальними та спеціальними підставами для
оскарження угод боржника досить важлива. Щоб визначитися, які саме підстави
слід вибрати, кредитору важливо оцінити всі обставини та ризики.
Шляхи вирішення вниклої ситуації на користь клієнта допоможуть знайти
професійні у такій категорії справ адвокати нашого Бюро та доведуть дану справу
до позитивного результату.
Ст.42 КУзПБ вводить низку підстав, за якими
угоди, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство,
можуть бути визнані недійсними, якщо вони завдали шкоди боржнику або
кредиторам, за такими підставами:
– боржник виконав
майнові зобов’язання раніше за встановлений термін;
– боржник до
відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання,
внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових
зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
– боржник здійснив
відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими за
ринкові, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його
виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог
кредиторів;
– боржник
сплатив кредитору або прийняв майно у рахунок виконання грошових вимог у день,
коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
– боржник взяв
заставні зобов’язання із забезпечення виконання фінансових вимог.
ОСКАРЖЕННЯ
ФРАУДАТОРНИХ УГОД БОРЖНИКА АБО ВЧИНЕНИХ У «ПІДОЗРІЛИЙ ПЕРІОД»
«Підозрілим періодом»
вважається вчинення правочину в упродовж 3-х років до порушення провадження у
справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні
позову і до першого судового засідання у справі.
Угоди, вчинені протягом 3 років, що
передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані
недійсними (ст. 42 КУзПБ), якщо:
–боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе
зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних
майнових вимог;
– боржник уклав
договір із заінтересованою особою;
– боржник уклав
договір дарування.
Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в
українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати
шкоди кредитору. Цей термін походить від англ. “fraud” – шахрайство,
підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих
категорій і понять, які вони називають.
Звертаю
увагу, що частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства
визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі
майнові вимоги за участю боржника. Таким чином, з огляду на ці положення
законодавства розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі
про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у
провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Отже, визнання угод
недійсними здійснюється господарським судом у межах провадження у справі про
банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора. Це значною мірою
розширює можливість повернення майна боржника задоволення кредиторських вимог і
відновлення платоспроможності.
Така
правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним
у справах № 607/6254/15-ц, №
50/311-б .
Юристи нашого Бюро допоможуть в оскарженні вказаних угод з метою належного
та повного погашення вимог кредиторів.
Так, Верховний Суд
19.07.2022 залишив без змін судові рішення у межах провадження про
справі про банкрутство № (904/6251/20
(904/316/21)) про задоволення позову Підприємства про визнання недійсною угоду,
укладену до відкриття провадження у справі про банкрутство між боржником та
ФОП про надання послуг.
Позивач (інший кредитор) зазначив, що відповідно до
оспорюваного договору Виконавець зобов`язується надати комплекс послуг щодо
аналізу та оцінки роботи компанії, а Замовник прийняти та оплатити вказані
послуги. В матеріалах справи містяться акти наданих послуг на
суму
2 185 000 грн., якау боржник оплатив частково, у звязку із чим у нього
виникла заборгованість перед ФОП. Разом з тим, позивач вважає, що вважає, що
договір про надання послуг укладений лише з метою нарощування фіктивної
кредиторської заборгованості боржника, внаслідок чого було завдано шкоди іншим
кредиторам.
Верховний Суд зазначив, що “зловживання” за
своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою
заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.Учасники цивільних
відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися
від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що
вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в
інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини. Отже,
межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання
правом.
Фраудаторні правочини
(правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському
законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві.
Договір, який укладений з метою уникнути виконання
договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання
договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання
зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися
фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої
порушено, тобто кредитора.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього
зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого
боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його
добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником
на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах від
26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у
справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від
22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
Суди попередніх
інстанцій дійшли висновку про те, що подані ФОП первинні документи на
підтвердження господарських операцій за спірним правочином не підтверджують їх
реальне вчинення.
Виходячи з вищенаведених обставин справи
суди дійшли висновку, що у цьому
випадку, волевиявлення учасників спірного правочину спрямоване на зловживання
правом з метою ухилення виконання зобов`язань перед іншими кредиторами,
оскільки надання консультативних послуг у заявленому обсягу не відповідає
доктрині реальності господарських операцій. До того-ж, ФОП
не звертався до боржника з відповідними позовними вимогами, що вказує на відсутність в нього мети
на отримання прибутку від господарської діяльності та як наслідок нарощення
кредиторської заборгованості у боржника щодо якого в подальшому
відкрито провадження у справі про банкрутство, яка має вочевидь штучний
характер, що в кінцевому рахунку призводить до завдання шкоди кредиторам
неплатоспроможного боржника.
При
цьому, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що часткова
оплата послуг не має, в цьому випадку, вирішального значення, виходячи з
вищенаведених обставин нереальності відповідної господарської операції.
У
разі порушення прав кредиторів укладенням боржником фраудаторних правочинів або
у «підозрілий період» юристи нашого Бюро доведуть у судовому порядку їх
незаконність.
ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ У РАЗІ СТВОРЕННЯ
БОРЖНИКОМ
ШТУЧНОЇ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ
Процедура банкрутства спрямована на “реабілітацію” саме добросовісної особи.
Однак трапляються випадки, коли деякі особи перед ініціюванням власної
процедури банкрутства намагаються «переписати» майно іншій особі, зокрема члену
сім’ї, аби уникнути погашення боргу перед кредиторами шляхом звернення
стягнення на наявне майно.
Окрім, визнання таких угод недійсними юрист
може обрати іншу стратегію, зокрема доведення у справі про банкрутство
«штучного» створення боржником неплатоспроможності, що дасть змогу закрити
провадження та стягнути борг в загальному порядку, тобто без певних «пільг»,
які надає визнання боржника банкрутом.
Так, у справі №925/1626/21 суд апеляції дійшов до висновку, що
передача боржником свого майна (боржник відчужив частку в нерухомому
майні за 5 місяців до подачі заяви до суду, а також зняв з обліку автомобіль за
3 місяці до подачі заяви до суду) у “підозрілий період” на
користь членів сім`ї/інших осіб свідчить про те, що заявник штучно створив свою неоплатність, щоб
скористатися пільгами, які передбаченні у процедурі неплатоспроможності.
Дані фактичні обставини були покладені в основу постанови апеляції про закриття
провадження на підставі п. 2 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції
про штучність створеної боржником неплатоспроможності, яку він здійснив,
відчуживши належне йому майно в “підозрілий період”, наслідком чого
стала повна відсутність у нього будь-якого майна, аби надалі скористатися пільгами,
які передбачені у процедурі неплатоспроможності, що свідчить про намагання
ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Трапляються випадки коли “недобросовісні” боржники хоч і
мають змогу виконати зобов’язання, проте вдаються до процедури власного
банкрутства. З цього приводу можливо навести постанову Верховного Суду від 26.05.2022 у
справі № 922/1426/21.
У справі судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено,
що загальна сума доходів боржника протягом трьох останніх років до порушення
провадження у справі про неплатоспроможність становила 12 119 542,64 грн, а
разом із сумою доходів членів його родини – 15 118 467,33 грн, або 419 957,42
грн на місяць (15 118 467,33 грн/ 36 місяців). Водночас загальна
сума заборгованості боржника перед кредиторами складає лише 12% від суми
доходів боржника, а 10,26% – від загальної суми доходів боржника та членів його
родини.
Судами також було враховано, що до моменту відкриття виконавчого
провадження з примусового виконання рішення у справі № 922/2319/20 про
стягнення з боржника на користь ТОВ заборгованості в сумі 1 263 380 грн. ФОП відповідно
до декларації про її майновий стан станом на 2018, 2019, 2020 роки продовжувала
займатись господарською діяльністю, а відповідний дохід від
підприємницької діяльності за 2019 рік склав 3 915 307,95 грн, за 2020 рік – 3
149 600,80 грн. Тобто боржник мав об`єктивну можливість погасити вказану
заборгованість.
Підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо закриття
провадження у справі про банкрутство ФОП, Верховний Суд підсумував, що
ФОП, маючи понад 15 млн грн загальної суми доходів (разом
із сумою доходів членів його родини), замість погашення грошових зобов’язань
перед кредиторами у загальному розмірі 1 560 847 грн, після відкриття
виконавчого провадження з примусового виконання рішення щодо стягнення з неї на
користь ТОВ 1 263 380 грн, звернулася до суду з заявою про неплатоспроможність.
Верховний Суд вкотре наголосив, що результат процедури відновлення
платоспроможності боржника не має бути направлений на уникнення та
переслідувати цілі унеможливлення задоволення кредиторських вимог до боржника,
адже у протилежному випадку така процедура втрачає свій сенс.
Таким чином, банкрутство це складна та багатоетапна юридична процедура, для
організації якої відповідно до всіх норм законодавства України необхідні
глибокі знання Господарського та Цивільного кодексів України, Кодексу України з
процедур банкрутства, а також досвід проведення таких процедур.
Самостійно
супроводжувати процедуру банкрутства дуже складно. Завдяки високій кваліфікації
та досвіду проведення процедур банкрутства, адвокати нашого Бюро вживають ефективних заходів щодо
попередження проведення процедури банкрутства (якщо це можливо у кожній
конкретній ситуації), а також ініціюють порушення справи про банкрутство та
успішно захищають інтереси клієнта під час проведення процедур розпорядження, санації, реструктуризації, ліквідації.
Разом з адвокатами АБ «Ткачук і партнери» кожен кредитор може сміливо розраховувати на отримання в максимальній
кількості своїх матеріальних активів від боржника. А у разі захисту інтересів боржника,
наші фахівці допоможуть зберегти його активи та вирішити питання про списання
боргів перед кредитором.