ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Велика кількість отриманих кредитів від МФО часто має наслідком не сплачені Споживачами кредити, внаслідок чого багато МФО звертаються до судів з позовами про стягнення з тілом кредиту ще астрономічні відсотки та іноді ще різноманітні комісії. І сума кредиту МФО може моментально з 5-10 тисяч позичених грн. перетворитися на 50-100 тисяч грн. І логіка МФО цілком зрозуміла – якщо звертатися до суду – то потрібно по повній відбити виданий кредит та отримати максимально можливий з такого кредиту прибуток !
Після звернення до суду, суд по процедурі має повідомити Відповідача – Позичальника про поданий МФО позов та відкриття провадження по справі. Однак в силу різноманітних причин – недбалість працівників суду, неналежне виконання посадових обов’язків працівниками Укрпошти, неуважність громадян – і суду формальне виникає право здійснити розгляд справи в заочному провадженні. І в такому випадку суд повністю задовольняє вимоги МФО та стягує з позичальника кредит із відсотками та комісіями та що разом як правило становить шалену суму, 500 та більше відсотків від суми кредиту !
Позичальники як правило дізнаються про таке рішення із повідомлення в Дії та (або) через арешт карткових рахунків.
Як правильно діяти в такому випадку ? Слід звернути увагу, що якщо Ви нічого не будете вчиняти, заочне рішення про стягнення коштів на користь МФО набуде чинності і грошові кошти будуть стягувати примусово Державна Виконавча служба чи Приватний Виконавець.
Строк для Вашого реагування- один місць. Якщо з дати прийняття заочного рішення пройшло більше місяця, а Ви тільки про це дізналися, цілком можливо буде поновити строк для перегляду заочного рішення.
Суперечливі умови кредитного договору, наявність кілька ставок кредиту, заплутане викладення строку кредитування, відсутність паспорт кредиту – ці та інші спірні умови кредитного договору з МФО при своєчасній допомозі адвоката можуть багатократно знизити обсяг присуджених на користь МФО грошових коштів.
ДОПОМОГА АДВОКАТА ПО ОСКАРЖЕННЮ ЗАОЧНОГО РІШЕННЯ ПО КРЕДИТУ:
1.Усна та письмова консультація з питань оскарження заочного рішення по кредиту;
2. Підготовка заяви про перегляд заочного рішення судом першої інстанції та апеляційної та касаційної скарги;
3. Участь у судах всіх інстанцій з метою захисту інтересів клієнта при оскарженні заочних рішень по кредитам.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ З ПИТАНЬ ОСОКАРЖЕННЯ ЗАОЧНИХ РІШЕНЬ ПО КРЕДИТАМ
1. Порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору
Якщо поручитель не давав згоду на збільшення її відповідальності у зв`язку з підвищенням відсоткової ставки за кредитним договором, суд выдмовляэ у позові Банку до поручителя.
Заочним рішенням районного суду задоволено позов Банку та стягнуто солідарно з Особа 1, Особа 2 (поручитель) 702 952,96 грн заборгованості за кредитним договором. Ухвалою цього районного суду поновлено Особа 2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення заяву Особа 2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу представника Особа 2 залишено без задоволення.
Верховний Суд 07.05.2025 скасувавши рішення судів попередніх інстанцій та відмовивши у задоволенні позову Банку до Особа 2 (поручителя), вказав, що задовольняючи позов суди зазначили, що збільшення розміру процентної ставки визначено умовами кредитного договору, за виконання якого поручилась Особа 2, тому відсутні підстави уважати про зміну основного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦКУ порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Висновок про припинення поруки на підставі вказаної норми права залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судом необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.
Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.
У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.
ВС наголосив, що необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов`язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Відповідно до листа Банку від 10.02.2009 у відповідь на звернення Особа 1 Банк повідомив, що 15.07.2008 провів підвищення процентних ставок в порядку, передбаченому пунктом 2.12 кредитного договору від 26.02.2007. На виконання вимог пункту 2.12 кредитного договору надіслав Особа 1 попереднє повідомлення про зміну процентної ставки з 12,75% річних на 13,75% річних.
Однак,матеріали справи не містять доказів того, що поручитель Особа 2 давала згоду на збільшення її відповідальності у зв`язку з підвищенням відсоткової ставки за кредитним договором.
Отже, банк в односторонньому порядку без згоди поручителя змінив умови основного договору з боржником, збільшив відсоткову ставку з 12,75 % річних до 13,75 % річних, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, тому порука Особа 2 за договором поруки припинилася відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
2. Прийняття заочного рішення без присутності Відповідача, який не був присутнім в судовому засіданні при оголошенні рішення суду, оскільки особисто судові повідомлення не отримував, є підставою для скасування заочного рішення судом, який його прийняв та розгляду справи у загальному порядку.
Якщо позикодавець після скасування заочного рішення та призначення справи до слухання у загальному порядку подав на стадії підготовчого засідання уточнення позовних вимог без зміни їх розміру, суд повинен їх урахувати при постановленні рішення.
Заочним рішенням суду районного суду задоволено позов Банку та стягнуто з Особа 1 заборгованість за кредитним договором від 05.10.2020 саном на 19.10.2022 156 452 грн., а саме : заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 103 726 грн., заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена) 15 грн., заборгованість по комісії (в тому числі прострочена) 52 710 грн. Ухвалою цього суду заочне рішення суду від 27.03.2023 скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням районного суду позов Банк задоволено: стягнуто з Особа 1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 19.10.2022 у розмірі, аналогічній заочному рішенню у цій справі.
Постановою суду апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу представника Особа 1 та змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, яку викладено в редакції цієї постанови;змінено резолютивну частину: стягнуто з Особа 1 заборгованість за кредитним договором від 05.10.2020 станом на 19.10.2022 в розмірі 156 452 грн, яка складається з: – заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 103 726 грн., заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена) 15 грн., заборгованість за щомісячними відсотками (в тому числі прострочена) 52 710 грн.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що Банк в законному порядку 20.09.2021 року набуло право грошової вимоги до відповідачки зобов`язань за договором кредиту від 05.10.2020 року, а 29.08. 2022 року направило відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, згідно з якою Особа 1 було надано тридцятиденний строк з моменту отримання даної вимоги для дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, яка залишилася Відповідачем без реагування і відповіді,
Суд першої інстанції вірно вважав, що позивач довів, що сторони кредитного договору погодили розмір кредитного ліміту, розмір річних та щомісячних відсотків, строки повернення кредиту та сплати відсотків, виконання кредитором зобов`язань з кредитним договором, а також законність набуття ним права вимоги за кредитним договором, в той час як відповідач не спростувала існування у неї непогашеної заборгованості по тілу кредиту, річним та щомісячним відсоткам, не довела помилковість виконаного позивачем розрахунку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, який дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в межах заявлених вимог.
Проте, задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції не врахував, що після скасування судом 28.11.2023 року первісного заочного рішення від 27.10.20203 року і призначення підготовчого провадження, позивачем надано уточнення до позовної заяви без зміни розміру заявлених вимог, відповідно до якого Банк просив в якості однієї із складових заборгованості за кредитним договором стягнути не заборгованість за комісією у розмірі 52 710 грн.., а заборгованість за щомісячними відсотками у розмірі 52 710 грн., що дійсно відповідає умовам кредитного договору, і стягнув в якості складової заборгованості 52 710 грн. саме комісію.
Тому в цій частині апеляційний суд погодився із доводами апеляційної скарги, внаслідок чого рішення суду у вказаній частині змінив з урахуванням поданої позивачем на стадії підготовчого судового засідання про уточнення позовних вимог без зміни їх розміру.
3. Законодавство встановлює як наслідки надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстав для застосування аналогії закону немає.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦКУ. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦКУ, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦКУ і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦКУ не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦКУ– як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ – як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється в разі пред`явлення до позичальника вимог про дострокове повернення кредиту.
Заочним рішенням районного суду стягнуто в солідарному порядку з Особа 1, Особа 2 (поручитель) на користь Банку 286 647 грн., з яких: прострочені відсотки – 284 647 грн., пеня – 2 000 грн. Ухвалою цього суду відмовлено у задоволенні заяви представника Особа 2 про перегляд заочного рішення. Постановою судом апеляційної інстанції заочне рішення залишено без змін.
Верховним Судом 04.06.2025 рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог до Особа 1 (поручителя) скасовано, в цій частині позову у задоволенні відмовлено.
ВС зазначив, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦКУ). У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦКУ).
У ст. 554 ЦКУ встановлено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦКУ якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі ст. 1048 ЦКУ.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата ВС у постанові від 04.07.2018 зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
ВС вказав, що законодавство встановлює як наслідки надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстав для застосування аналогії закону немає.
Отже, ВС вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦКУ. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625ЦКУ, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Тому ВС відхилив аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599, ч 4 ст. 631 ЦКУ він право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦКУ, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦКУ і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦКУ не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦКУ- як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ – як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Таким чином, оскільки позивач уже звертався до Особа 2 з позовною вимогою про повернення кредитної заборгованості, після пред`явлення якої банк мав право на стягнення з відповідача лише сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦКУ, а не на стягнення з відповідача в солідарному порядку 2 064 413 грн, з яких відсотки в розмірі 35 626 дол. США, що еквівалентно 284 647 грн, і пеня – 1 779 765 грн, що розраховано за період з 01.08.2008 (дата звернення до суду з позовом у іншій справі) до 18.01.2012, підстав для задоволення позову ТОВ правонаступник Банку) до Особа 2 немає, тому що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється в разі пред`явлення до позичальника вимог про дострокове повернення кредиту.