ОСББ звернулось в суд з позовною заявою до ТОВ про заборону використовувати самостійно чи передавати у користування третім особам нежитлове приміщення для ведення (здійснення) будь-якого виду підприємницької діяльності, яке передбачає промислове виробництво, зокрема, по виготовленню пива та інших алкогольних напоїв та демонтаж вентиляційного каналу та будь-якого допоміжного приладдя розміщеного на житловому будинку.
Суть спору в тому, що ТОВ, як користувач одного з нежитлових приміщень житлового будинку, розмістив обладнання для виробництва пива, та, не оформивши належним чином дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у встановленому Законом порядку, здійснює пивоваріння.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено.
Водночас ВС скасував вказані рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо демонтажу вентиляційного каналу та будь-якого допоміжного приладдя на будинку та в цій часині направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВС звернув увагу, що співвласник ОСББ, відповідно до ст. 15 Закону «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», зобов`язаний, поміж іншим, використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Встановлено, що Особа 1 є власником як спірного приміщення, так і вентиляційного каналу і допоміжного приладдя, що стало підставою для висновку судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку ТОВ не є належним відповідачем.
Разом з тим, згідно умов договору оренди цього приміщення ТОВ хоч і не є власником орендованого приміщення, однак за умовами зазначеного договору оренди несе відповідальність та зобов`язане забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання орендованого приміщення та прилеглих територій.
Звернення до суду із вимогою про демонтаж вентиляційного каналу та будь-якого допоміжного приладдя розміщеного на житловому будинку та яке відноситься до спірного приміщенн, є шум та створення несприятливих умов для проживання жителів будинку, які водночас є співвласниками будинку, були порушення санітарних норм, а саме наявність підвищеного рівня шуму від встановленого на фасаді двигуна невідомого походження.
Відповідно до ст. 273 ЦКУ юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватись від дій, якими ці права можуть бути порушеними.
Частиною 2 ст. 10 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню.
Також, відповідно до ст. 24 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані здійснювати певний ряд дій.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вимоги чинного законодавства щодо дотримання санітарних норм в контексті заявлених позовних вимог, не врахували, що Договором оренди передбачено відповідальність щодо дотримання санітарних норм саме орендаря, а не орендодавця. Також суди попередніх інстанцій не встановили, чи розроблені у відповідача та чи впроваджені відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами, а також чи дотримано Відповідачем ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», абз. 5 п. 3 «Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму у приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови», затверджених наказом МОЗ № 463 від 22.02.2019.
З огляду на зазначене ВС дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову ц вказаній частині є передчасними.