ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Перешкодою громадянам та юридичним особам у реалізації права власності на майно, що набуте на законних підставах, може бути арешт майна, накладений державними та приватними виконавцями у виконавчому провадженні, у якому ця Особа не є учасником.
Наслідками такого арешту майна є не тільки позбавлення дійсного Власника права користуватися та розпоряджатися таким майном, але і може призвести до його реалізації за Борги Особи, яка взагалі до майна не має жодного відношення.
Законодавчо унормовано, зокрема ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» що така Особа може захистити свої права шляхом звернення до суду із позовом про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту.
Разом з тим, великий відсоток судових рішень у справах такої категорії, судами постановлено не на користь Позивачів, зокрема з підстав:
-визначення неналежного Відповідача у справі;
-застосування неефективного способу захисту;
– не доведеності права власності на майно Позивача тощо.
Отже, у разі необхідності Власнику зняти арешт з майна, накладений у виконавчому провадженні, учасником якого він не являється, Вам не обійтись без допомоги досвідченого у таких справах та обізнаному у правових позиціях Верховного Суду з цього питання адвоката.
Правові послуги адвокатів АБ «Ткачук і партнери» при знятті арешту з майна, накладеному у виконавчому провадженні, власник якого не є його учасником:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із зняттям арешту з майна, накладеному у виконавчому провадженні, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2. Допомога у зібранні доказової бази, визначення ефективного способу захисту Власника майна з урахуванням конкретної ситуації, та підготовка відповідного позову до суду;
3. Підготовка необхідних процесуальних документів-адвокатського запиту, заяв, пояснень, клопотань тощо;
4. Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його інтересів;
5. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта в апеляційному та касаційному порядку.
ДОПОМОГА АДВОКАТА У СКАСУВАННІ АРЕШТУ МАЙНА, НАКЛАДЕНОГО У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ, ВЛАСНИК ЯКОГО НЕ Є ЙОГО УЧАСНИКОМ
Ураховуючи правові позиції судів при розгляді справ даної категорії можливо визначити основні правила для ініціювання Власником арештованого у виконавчому провадженні майна, який не є учасником останнього, позову про зняття арешту з майна:
1. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
2. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику у виконавчому провадженні (речове право на чуже майно).
3. Якщо право власності Особи на арештовано майно підтверджується судовим рішенням, такий Власник, що не є учасником виконавчого провадження у межах якого накладено арешт, має право звернутися із позовом про скасування такого арешту, без вимоги про визнання права власності на нього.
4. Така категорія позовів пред’являється і у випадках, коли, арешт на майно накладено на виконання ухвали суду про забезпечення позову у справі, по якій не є стороною Особа, що вважає себе Власником арештованого майна.
5.Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту, накладеному у виконавчому провадженні, є Боржник або Особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, так як задоволення позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна, у тому числі учасників виконавчого провадження.
6. Відповідачами у такій категорії справ може бути особа, якій передано арештоване майно, якщо воно було реалізоване.
7.Державний або приватний виконавець не може бути єдиним відповідачем у такій категорії справ і у позові може бути відмовлено у зв’язку із визначенням неналежного відповідача.
Відповідний орган державної виконавчої служби, або приватний виконавець в такій категорії справ залучається, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
8. Скарга сторони виконавчого провадження на дії державного чи приватного виконавця щодо неправомірного опису та накладення арешту на майно із вимогами про його скасування розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПКУ.
Арешт майна, який не пов’язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, розглядається за правилами розділу VII ЦПКУ, а не в порядку позовного провадження.
З урахуванням вказаних правових позицій судів при розгляді справ даної категорії, адвокати нашого Бюро, в залежності від індивідуальної ситуації клієнта, підготують обґрунтований, підтверджений належними доказами позов про зняття арешту з майна та доведуть правову позицію у суді до постановлення позитивного для клієнта рішення.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ПРО ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З МАЙНА, НАКЛАДЕНОГО ДЕРЖАВНИМИ ТА ПРИВАТНИМИ ВИКОНАВЦЯМИ ЗА ПОЗОВАМИ ВЛАСНИКІВ АРЕШТОВАНОГО МАЙНА, ЩО НЕ Є УЧАСНИКАМИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
1. У разі накладення приватним виконавцем арешту на спільне сумісне майно, придбане під час офіційно зареєстрованого шлюбу, в цілому без визначення частки власності боржника у виконавчому провадженні (одного із подружжя), інший із подружжя (який не є стороною у виконавчому провадженні) має право звернутися до суду із позовом про визнання за ним права власності на половину спільного майна та зняття з нього арешту
Постановою апеляційного суду від 24.04.2024 задоволено позов Особи 1, визнано за нею та Відповідачем (Особа 2) право власності по 1/2 частини житлового будинку, виключено з опису та знято з-під арешту належну Особі 1/2 частини будинку, накладений постановою приватного виконавця.
Погоджуючись із вказаним судовим рішенням Верховний Суд 2011.2024 зазначив, що арешт на спірний будинок в цілому накладено приватним виконавцем в межах виконавчих проваджень по виконанню судових рішень про стягнення з Особи 2 боргу за договорами позики на користь Особи 3, Особи 4 коштів.
Оскільки спірне нерухоме майно, придбано Особою 2 у період перебування в офіційно зареєстрованому шлюбі з Позивачкою, то відповідно до вимог статей 60, 70 СКУ наявні законні підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини такого майна.
Крім того, відповідно до ч.6 ст. 48 ЗУ № 1404-VІІІ від 02.06.2016 стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з ч.3 ст. 50 цього Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Так, як приватний виконавець описав та наклав арешт на спірний житловий будинок в цілому без вирішення питання щодо частки майна боржника Особи 2 у цьому спірному майні, яким він володіє спільно з позивачкою, без встановлення факту солідарного обов`язку позивачки за зобов`язаннями Особи 2, то позовні вимоги у цій справі про виключення 1/2 частини у спільному майні подружжя з акта опису та зняття арешту також підлягають задоволенню.
При цьому, ВС відхилив аргументи касаційної скарги про те, що Позивачка не оскаржувала ані правомірність договору позики, укладеного між Особа 4 та Особа 2, а ні правомірність договору позики (викладеного у формі розписки), укладеного між Особа 3 та Особа 2, і такі договори є дійсними, оскільки вони є безпідставними,так як не спростовують правильність висновків апеляційного суду про задоволення позовних вимог Особи 1, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.
У цій справі Особа 1 не заперечувала факт укладення Особою 2 договорів позики чи їх дійсності, а лише вказувала на те, що вона є власником 1/2 частини спірного будинку і накладення приватним виконавцем арешту на таке спільне сумісне майно подружжя в цілому порушує її право власності.
Водночас ВС звернув увагу на те, що фактичними підставами позову було набуття спірного майна відповідачем Особа 2 у період перебування в офіційно зареєстрованому шлюбі з Позивачкою, а також незаконність накладення приватним виконавцем арешту на спірне сумісне майно в цілому без визначення частки власності боржника, відповідно до вимог статті 443 ЦПКУ.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, на вказане уваги на звернув, вийшовши за межі своїх повноважень, визначених статтею 367 ЦПКУ, та підстав позову, безпідставно вирішив питання отримання / неотримання Особи 2 у борг грошових коштів в інтересах сім`ї.
За таких підстав ВС виключив з мотивувальної частини постанови апеляційного суду висновки щодо питання отримання / неотримання Особою 2 у борг грошових коштів в інтересах сім`ї.
2. Підлягає скасуванню арешт, накладений у виконавчому провадженні на нерухоме майно, що не належить Боржнику, а право власності на нього належить іншій особі, що не є стороною у виконавчому провадженні та підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили
Рішенням судів першої та апеляційної інстанції частково задоволено позов ТОВ до Особи 1 в частині звільнення майна з-під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна даних щодо обтяження житлового будинку.
Верховний Суд 19.06.2024 залишив без змін вказані судові рішення, з огляду на те, що саме ТОВ виділено земельну ділянку для будівництва, однак, об’єкт незавершеного будівництва продано Особа 1 на підставі договору купівлі-продажу, який рішенням суду визнаний недійсним. Також рішенням суду в іншій справі зобов`язано Особа 1 повернути в натурі житловий будинок ТОВ, а іншим рішенням суду постановлено виселити Особу 1 із спірного приміщення.
Верховний Суд у своїй постанові вказав, що з набранням законної сили судовим рішенням про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним відпала правова підстава припинення права власності ТОВ на житловий будинок.
Отже, житловий будинок не перебуває у володінні Особи 1, тому відсутні правові підстави для існування обтяження на вказане нерухоме майно, оскільки порушує права позивача, який не є стороною виконавчого провадження, для введення до експлуатації вказаного житлового будинку та реєстрації права власності на нього.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 82 ЦКУ).
Оскільки факт належності спірного нерухомого майна ТОВ установлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відсутність у Державному реєстрі речових прав запису про право власності позивача на таке майно зумовлена не введенням його в експлуатацію внаслідок перешкод з боку відповідача, суди встановили, що ТОВ є неволодіючим власником спірного об`єкта нерухомого майна.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановивши, що ТОВ пред`явлено позов про звільнення майна з-під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер запису про обтяження, як особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), а Особа 1, який є відповідачем у справі, є боржником, в інтересах якої накладено арешт на майно в іншій справі (Стягувачем у якій є Особа 2), що не належить йому на праві власності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у цій частині.
3. Якщо арешт на майно накладено на підставі ухвали суду про забезпечення позову у цивільній справі, власник майна, який не є учасником цієї справи має право на пред’явлення позову до сторін у цивільній справі про зняття арешту з нерухомого майна, а не подання клопотання про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту у справі без його участі
Постановою апеляційного суду від 27.06.2023 задоволено позов ТОВ до Особа 1, Особа 2 та звільнено з під арешту нерухоме майно шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо арешту 1/2 частки квартири, накладений на підставі ухвали суду про забезпечення.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд вважав, що ТОВ в установленому законом порядку набуло право власності на спірну квартиру на підставі ст. 61 ЗУ № 1404-VІІІ та ст. 47 ЗУ «Про іпотеку», що підтверджується свідоцтвом від 04.03.2020, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстровано в Держреєстрі, а отже може звернутися із позовом про зняття арешту. При цьому, Позивач не заперечував, що право власності на нерухоме майно було набуте після накладення арешту і сам по собі арешт не був перешкодою для реєстрації права власності на це майно, проте його наявність позбавляє ТОВ можливості розпорядження нерухомим майном.
Постановою Верховного Суду від 27.06.2024 вказану постанову апеляційного суду залишено без змін з огляду на те, що звертаючись до суду з позовом ТОВ зазначав, що набув право власності на спірну квартиру у порядку реалізації майна з електронних торгів, проте ухвала суду від 02.07.2010 року про забезпечення позову обмежує його право на користування спірною квартирою.
За приписами ч.1 ст. 158 ЦПКУ із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.
Встановлено, що право власності ТОВ на спірну квартиру виникло в порядку виконання рішення суду шляхом передачі стягувачу нереалізованого майна – предмета іпотеки, яка (іпотека) була зареєстрована 14.04.2008, тобто до накладення 02.07.2010 арешту в межах цивільної справи за позовом Особи 1 до Особи 2 та інших про стягнення заборгованості за договором позики.
Накладення арешту на спірну частку квартири відбулось у справі, учасниками якої ТОВ чи Банк (в іпотеку якому було передано спірну квартиру в забезпечення договору кредиту із Особою 2) не були, а тому у районного суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не скористався своїм правом на оскарження ухвали суду про забезпечення позову, на підставі якої накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно.
Врахувавши, що Позивач, як правонаступник кредитора-іпотекодержателя, набув в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості право власності на нерухоме майно, а наявність арешту перешкоджає позивачу, як власнику розпоряджатися ним, ВС погодився із висновком суду апеляційний інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
4. Якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, але вони не є учасниками виконавчого провадження, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту
У справах за позовами про звільнення з-під арешту майна Відповідачем є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях
Постановою Верховного Суду від 29.06.2023 залишено в силі судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено Особі 1 у задоволенні позову до ВДВС про звільнення спадкового майна з під арешту.
Суть спору в тому, що вона є спадкоємицею квартири після смерті рідної бабусі (Особа 2). Разом з тим, їй відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину, оскільки на 1/3 частину державним виконавцем накладено арешт у зв’язку із заборгованістю по аліментах у її батька –Особи 3, який помер.
Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПКУ (у редакції, що була чинною 15.12.2017), суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПКУ у вказаній редакції.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.
Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови ВП ВС від 26.11.2019, 05.05.2020).
У справі, що переглядається, предметом спору є вимога Особи 1, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, про його звільнення з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника Особи 3 на користь Особи 4 , при цьому позов пред`явлено лише до державного виконавця.
Таким чином ВС дійшов висновку про обґрунтованість висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача.
При цьому ВС відхилив доводи касаційної скарги Позивачки про те, що Боржник за вказаним виконавчим провадженням помер і тому арешт із 1/3 спірної квартири підлягає скасуванню, оскільки борг спадкодавця за аліментами стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов’язанням, яке припиняється як нерозривно пов’язане із особою Боржника, який помер.
Таким чином, якщо у межах виконавчого провадження, учасником якого Ви не являєтесь, накладено арешт на майно, що належить Вам на праві власності, звертайтесь до адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які допоможуть зняти арешт з майна клієнта у судовому порядку.