Одним зі способів захисту
цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування
моральної (немайнової) шкоди.
Однак,
визначення поняття «моральна шкода», способи вирахування ступеня і розміру моральної
шкоди не закріплені в національному законодавстві.
Водночас згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду
«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
№ 4 від 31.03.1995 під моральною
шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи
фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній
особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже моральна шкода не є
такою очевидною на противагу від матеріальної шкоди, її складно оцінити, а тому
Вам не обійтись без допомоги професійного юриста.
В ЧОМУ Ж
ВИРАЖАЄТЬСЯ СПРИЧИНЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ:
–У
фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом
або іншим ушкодженням здоров’я;
-У душевних стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,
членів її сім’ї чи близьких родичів;
-У душевних стражданнях, яких
фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
-У приниженні честі та гідності
фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
ПІДСТАВИ
ДЛЯ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
Верховний Суд у постанові
від 09.09.2020 у справі № 216/3521/16 зазначив, що відшкодування моральної шкоди в
цілому як способу захисту суб’єктивного цивільного права, компенсація моральної
шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на
відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права
особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Водночас, можливо виділити
підстави, по яких частіше всього звертаються в суд із позовами про
відшкодування моральної шкоди, а саме порушення:
-майнових прав (ст.386, ст.396 ЦК України);
-особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України),
-зобов’язань, передбачених договором або законом
(ст.611 ЦК України);
-прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності
органів
державної
влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб ( ст.
1167 ЦК України);
– заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або
смерті особи
(ст.1168
ЦК України) тощо.
Обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:а)наявність такої шкоди;
б)протиправність діяння її заподіювача;в)наявність причинного зв’язку між
шкодою і протиправним діянням заподіювача;г)вини останнього в її заподіянні.
Лише
наявність та доведеністю всіх 4 елементів такої типової для правопорушення
формули дає право на відшкодування моральної шкоди.
ПІДТВЕРДЖЕННЯ СПРИЧИНЕННЯ
МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ЯК ГОЛОВНИЙ ДОКАЗ У СПРАВАХ ПРО ЇЇ ВІДШКОДУВАННЯ
Із визначенням та доказуванням матеріальної шкоди,
зазвичай, проблем не виникає. Адже вона являє собою збитки чи втрати, яких уже
зазнала особа або неминуче мусить зазнати задля відновлення свого первісного
стану, що існував до заподіяння шкоди.
А ось моральна шкода є не такою очевидною, бо,
як правило, вона є нематеріальною, а тому і являє собою поняття оціночне.
Саме оціночність цього поняття, яке в кожному конкретному випадку трактується
по-своєму, з урахуванням не лише правових знань, але й набутого життєвого
досвіду, зумовлює складність у визначенні розміру заподіяної моральної шкоди і
її доказуванні.
На
відміну від спричинення матеріальної шкоди, нанесення особі моральної шкоди
складно довести документально, але необхідно, оскільки голослівне зазначення у
позові, що позивачу спричинено моральних страждань може бути не оцінено, з
точки зору судді, як завдання моральної шкоди.
Отже, в позові вкрай важливо детально описувати
протиправність поведінки відповідача із прив’язкою його дій до таких наслідків,
як спричинення моральних страждань позивачу, що виразилось у погіршенні здоров’я,
порушення нормального життєвого існування або завдало шкоду діловій репутації
тощо.
Документальним підтвердженням моральної шкоди можуть бути,
виписки із історії хвороби, будь-які документи про те, що Ваше нормальне
існування відрізняється від минулого, покази
свідків, документи, що свідчать проходження реабілітаційних сеансів у
психолога, судові рішення тощо.
Так, Верховний Суд,
розглянувши 09.02.2021 справу № 425/793/19, залишив в силі рішення суду
апеляційної інстанції про відшкодування позивачу завданої неправомірними діями
пенсійних органів моральної шкоди у розмірі 45 500 грн. У постанові зазначено, що територіальним
органом пенсійного фонду тривалий час порушувались пенсійні права позивача:
неправомірно зменшено розмір належної йому пенсії та в подальшому взагалі на 7
місяців припинено пенсійні виплати, безпідставно відмовлено у перерахунку
пенсії та виплати відповідної компенсації. Навіть після розгляду судами різних
інстанцій протягом 2016-2019 років 4
справ, рішеннями по яких визнано ці дії протиправними та зобов’язано
територіальне управління поновити порушені права пенсіонера, останні їх
тривалий час не виконували в повному обсязі. Вказані неправомірні дії пенсійних
органів призвели до того, що у позивача відбувалися
нервово-емоційні зриви, його неодноразово госпіталізовували із загостренням хвороби серця, наслідком чого йому призначено інвалідність і
він не може більше працювати, а також його родина перебувала у скрутному
матеріальному становищі, що підтверджено належними доказами (виписки із історії
хвороби, судовими рішеннями, перепискою із ПФУ, доходами членів сім’ї позивача
та інше).
Однак, найбільш надійним документом, який беззаперечно
підтвердить спричинення діями відповідача Вам моральної шкоди-це
психологічна експертиза, в який спеціалісти нададуть оцінку Вашого психолого-психічного стану та
відношення до подій, які відбуваються, у зв’язку із неправомірною поведінкою
відповідача, а також ступеню тяжкості спричиненої моральної шкоди.
ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
Моральна шкода відшкодовується
грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб, якщо інше не встановлено
законом.
Моральна
шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню,
та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Розмір грошового
відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та
душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його
можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо
вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які
мають істотне значення- стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також
вимоги розумності і справедливості.
У методичних рекомендацій
«Відшкодування моральної шкоди» (лист Мінюсту від 13.05.2004 № 13.05.2004) зазначено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в
повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних
критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної
шкоди не може бути адекватною дійсним
стражданням, тому будь-який її розмір може мати
суто умовний вираз, тим більше, якщо така
компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір
відшкодування повинен бути адекватним.
Отже,
законодавець наділив саме суд правом визначати розмір грошового відшкодування. При цьому рівень моральних
страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення,
а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та
значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює
розмір суми компенсації моральної шкоди.
Таким чином, загалом не
існує методики обчислення розміру моральної шкоди та позивач самостійно
обґрунтовує його у позові, а суд приймає остаточне рішення про розмір
компенсації з урахуванням обставин справи та наданих доказів.
Наприклад, постановою Верховного Суду у справі № 161/7881/20 від 09.02.2022
залишено в силі рішення першої інстанції про стягнення з лікарні на користь
дружини та дитини померлого внаслідок некваліфікованих дій лікаря-хірурга
моральної шкоди по 200 000 кожному. При цьому, суд, на підставі наданих
доказів, самостійно оцінив ступень тяжкості та розмір завданих моральних
страждань, нанесених близьким родичам померлого чоловіка із-за лікарської
помилки.
Також постановою Верховного Суду від
28.03.2018 залишено в силі постанову апеляційної інстанції, якою задоволено
позов особи про стягнення з Держказначейства 500 000 грн. моральної шкоди.
Судові рішення аргументовані тим
позивачка тривалий час підозрювалася та була обвинуваченою згодом у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 368 КК України, але в подальшому суд відносно неї
виніс виправдувальний вирок.
Справа розглядалася дуже довго
(приблизно 8 років), під час проведення слідчих дії порушувалися її права, її
неповнолітня дочка, яку вона виховувала самостійно, змушена була терпіти
страждання через те, що оточуючі знали про обвинувачення матері. Апеляційний
суд, з яким погодився Верховний Суд, враховуючи характер правопорушення,
тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, дійшов висновку
з урахуванням принципу розумності та справедливості дійшов висновку, що
відшкодування у якості моральної шкоди підлягає саме сума в розмірі
500 000 грн.
При цьому, Верховним Судом було
відхилено доводи касатора, що такий розмір моральної шкоди може призвести до
збагачення потерпілої особи, зазначивши, що через проведення слідчих дій щодо
позивачки її було звільнено з роботи, заробітна плата з якої була для неї
єдиним джерелом доходів для існування, а отже позивачка була позбавлена засобів
існування для себе та своєї дитини, що також завдало їй моральної шкоди.
Водночас, відповідно до ЗУ «Про
порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового
розслідування, прокуратури, суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові
внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про
підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання
під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку,
виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від
роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з
урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під
слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати
за кожен місяць перебування під слідством або судом. Такої
позиції притримується Верховний Суд в постанові від 04.12.2019.
Звертаємо повторно увагу на те, що належним
та беззаперечним доказом розміру спричиненої моральної шкоди може бути психологічна експертиза, за результатами
проведення якої експерт може зробити висновки не лише по ступеню тяжкості спричиненої
моральної шкоди, але і про її розмір.
Саме за підсумками психологічного дослідження можна
точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі даними
правопорушенням, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими,
які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого
рівня моральних страждань.
Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних
досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від
08.10.1998 передбачено цілий перелік орієнтовних питань, які у рамках цієї
експертизи можна поставити фахівцям і відповіді на які можуть стати основною
підставою для прийняття судом рішення про задоволення вимоги щодо відшкодування
моральної шкоди. Зокрема, психологічна експертиза може дати висновки чи є у
особи зміни в емоційному стані, індивідуально – психологічних проявах, які
перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли
внаслідок впливу певних обставин (зазначивши такі обставини); чи є ситуація, що
досліджується за справою, психотравмувальною для особи; чи спричинені особі страждання
(моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі та навіть який
можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну
шкоду).
Прикладом може бути справа № 463/3653/14, по який було
проведено судово-психологічну експертизу у якій визначено ступінь та розмір
моральної шкоди, спричиненої лікарями пологового будинку при прийнятті пологів,
що призвело до погіршення здоров’я жінки та смерті новонародженої дитини. З
урахуванням цього висновку експертизи на
користь жінки, а також її чоловіка стягнуто з лікарні компенсацію моральної
шкоди на суму 160 000 грн.
ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
НЕЗАЛЕЖНО
ВІД ВИНИ ЗАПОДІЮВАЧА
Особа (фізична чи юридична)
звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо
доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Однак, законодавством передбачені
випадки, коли можливе стягнення моральної шкоди без вини особи, внаслідок дій
якої вона завдана.
Так, наприклад, частиною 2 ст. 1167 ЦКУ передбачено,
що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,
органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування,
фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою
випадках:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю
фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;2) якщо шкоди завдано
фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до
кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу,
незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у
вигляді арешту або виправних робіт.
Однак, слід звернути увагу, вказаний перелік не є
вичерпним, оскільки таке відшкодування моральної шкоди можливе за наявності
інших випадків передбачених законом ( ч. 3 ст. 1167 ЦКУ).
Доцільно навести судову практику зі спорів про
стягнення моральної шкоди у наведених випадках.
Так, постановою Верховного Суду від 15.03.2020
залишено без змін судові рішення про задоволення позову особи до Держави
України, райвідділу поліції, прокуратури області, Державного казначейства про стягнення з останнього моральної шкоди в
розмірі 10 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог особа
зазначав, що у провадженні райвідділу поліції перебуває кримінальне
провадження за ознаками кримінального
правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 ККУ, у якому він визнаний потерпілим
у зв`язку з тим, що інша особа шахрайським шляхом заволодів його грошовими
коштами. З моменту розслідування пройшло понад два роки, з метою швидкого та
неупередженого досудового розслідування, він змушений був неодноразово
звертатися до різних інстанцій. Однак, слідчим ( за погодженням із прокурором)
провадження у справі було закрито, яке в наступному скасовано судовим рішенням.
Крім того ухвалами суду неодноразово визаналась протиправною бездіяльність слідчого
щодо не розгляду клопотань потерпілого.
Невиконання слідчим вказаних ним у клопотаннях вимог та
невживання процесуальним прокурором належних заходів контролю за досудовим
розслідуванням, призвело до заподіяння йому моральної шкоди, що полягає у марнуванні часу, оскільки він змушений був
неодноразово звертатися за захистом порушеного права до різних державних
установ, що призвело до його душевних страждань та заподіяння шкоди здоров`ю.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили із того, що
судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факт неналежного
виконання службових обов`язків слідчим
та визнано його бездіяльність неправомірною, а тому, урахувавши обсяг
завданої позивачеві моральної шкоди, та, виходячи з засад розумності, виваженості
та справедливості, суди визначив розмір відшкодування моральної
шкоди в сумі 10 000 грн.
При цьому ВС зазначив, що за змістом ст. ст. 1173, 1174 ЦКУ шкода, завдана фізичній або юридичній особі
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи
органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується
державою. Тобто відповідачем у зазначених категоріях справ є держава Україна, а
не посадова особа, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
Спеціальною для даного випадку
статтею (ст.1176
ЦК України) визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її
незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної
відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного
затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту
чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від
вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову
діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
.
Постановою Верховного Суду від
30.03.2020 залишено без змін рішення апеляційної інстанції про стягнення на
користь особи з військової частини моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.
Позов обґрунтовано тим він є сином померлої
особи за наступних обставин: на технічній території арсеналу військової
частини (відповідача) відбулися вибухи боєприпасів. Внаслідок дії вибухової
хвилі його матір
придавило деформованими уламками дверного короба з дверима у квартирі за місцем її проживання, чим
було завдано їй тяжку сполучену травму тулубу та голови, що призвела до її
смерті. Позивач зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає у
душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку зі смертю матері.
Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок
смерті матері завдано моральну шкоду, яка підлягає стягненню з військової
частини, за якою на праві оперативного управління був закріплений об`єкт,
використання, зберігання та утримання якого створює підвищену небезпеку.
Визначаючи розмір, суди виходили із принципу розумності та справедливості, а
саме: моральна шкода позивачу завдана смертю матері спричинило та буде
спричиняти протягом усього життя позивача душевні страждання; зазначені
обставини істотно змінюють життя позивача; відновити становище, яке існувало до
смерті матері, у житті позивача не можливо, у зв`язку з чим він позбавлений
моральної підтримки в майбутньому.
ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ,
ЗАВДАНОЇ ЮРИДИЧНІЙ ОСОБИ
У постанові Пленуму ВС № 4 від 31.03.1995 зазначено,
що під немайновою
шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру,
що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове
найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної
таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив
довіри до її діяльності.
При
цьому, чинне законодавство не містить також визначення поняття ділової
репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й
одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного
об’єкта судового захисту (ст.201 ЦК України).
Однак можливо зазначити, що
під діловою репутацією
юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної
чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних
відносин.Ділова репутація має свою вартість (Гудвіл) та є однією з складових
ринкової вартості юридичної особи.
Визначення Гудвілу (вартості ділової репутації) можливо
знайти у Податковому кодексі України – нематеріальний
актив, вартість якого можна визначити як різницю між ринковою ціною та
балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що
виникає в результаті використання найкращих управлінських якостей, домінуючої
позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.
Так, Верховним Судом 09.06.2022
залишено без змін рішення апеляційного суду, яким задоволено позов ПП до
райуправління поліції та стягнуто з Державного бюджету України 150 000 грн.
завданої шкоди через підрив іміджу, знищення престижу та підрив довіри до
діяльності.
Позовні вимоги
обґрунтовані неправомірним порушенням кримінальних справ щодо позивача та його
директора, з їх подальшим закриттям у зв`язку з відсутністю в події складу
кримінального правопорушення. Позивач зазначив, що систематичні протиправні дії
відповідача підірвали його імідж та ділову репутацію (Гудвіл) в очах ділових
партнерів та виробників алкогольних напоїв, що, в свою чергу, призвело до зриву
проведення міжнародного заходу – фестивалю вина, у зв`язку з незаконним
позбавленням позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі
алкогольними напоями та
виставки-ярмарку.
Суди виходили з того, що відповідно до наявних в
матеріалах справи доказів, конфлікт позивача з відповідачем набув широкого
розголосу та став відомим широкому колу осіб, так як позивач був змушений
звертатися до всіх гілок влади України, проводити мирні мітинги, а тому вказане
може свідчити про підрив іміджу позивача.
З урахуванням незаконного порушення
кримінальних справ щодо особи, який був на той час директором ПП, тривалого
проведення досудового слідства, зважаючи на те, що відповідні дії органу
державної влади призвели до підриву ділової репутації та престижу ПП, як
юридичної особи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим
розміром моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України
на користь позивача складає 150 000 грн.
(по 75 000 за кожне незаконно порушене кримінальне провадження).
Отже, довести в судовому порядку спричинення Вам
моральної шкоди, а тим більше її розмір вкрай складно, а в більшості випадків і
взагалі неможливо без кваліфікованих юристів.
Звертайтесь до адвокатів АБ «Ткачук і партнери», які на
високому професійному рівні доведуть у суді спричинення Вам моральної шкоди та
доб’ються її відшкодування у справедливому розмірі.