Об’єднана Палата Верховного Суду 04.11.2024 розглядала питання щодо ефективного способу захисту прав спадкоємців у ситуації, коли після отримання ними свідоцтва про право на спадщину встановлено ще одного спадкоємця (Особа 1) першої черги, який фактично прийняв спадщину.
ЗАХИСТ ПОРУШЕНОГО ПРАВА У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ
Після смерті матері Позивача (Особа 1) – Особа 5 відкрилась спадщина на 4/5 частин житлового будинку, щодо якої нотаріусом було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я її чоловіка (Особа 6) та онучки Особа 2 (за правом представлення). У зв`язку з неврахуванням права позивача на спадщину першої черги, Особа 1 звернувся до суду.
Звертаючись до суду з позовом Особа 1 посилався на неврахування його прав при видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті його матері, з якою він постійно проживав на час відкриття спадщини, у зв’язку з чим заявляв вимогу як про визнання виданих свідоцтв недійсними, так і про внесення змін до них.
ЩО ВИРІШИВ ВЕРХОВНИЙ СУД
Об’єднана Палата Верховного Суду 04.11.2024 скасувала рішення судів, попередніх інстанцій та прийняла нове рішення про часткове задоволенні позову Особа 1: внесено зміни до свідоцтв про право на спадщину, виданих Особа 6, Особа 2 зазначивши, що частки цих Осіб у спадщині після смерті Особа 5 складають по 2/15 частки будинку кожному.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:
Чи підлягають розгляду в одному провадженні позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та внесення змін у свідоцтво про право на спадщину
ОП ВС вказала на те, що є невірним заявлення Позивачем вимог про внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину та визнання свідоцтв, виданих Особі 6 і Особі 2, про право на спадщину недійсними, оскільки правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.
Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, якими можуть бути:
– визнання заповіту недійсним;
– визнання відмови від спадщини недійсною;
– визнання шлюбу недійсним;
– порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Тобто, недійсність свідоцтва обумовлена певними недоліками, які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
Водночас, підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою, тобто, це обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину.
У ЦКУ не передбачено підстав для внесення змін до свідоцтва про спадщину, але до них можливо віднести:
-прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
-прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк;
-виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати;
-виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині;
-зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду.
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
Отже, ОП ВС діяйшла висновку, що виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
Ураховуючи факт належності спірного нерухомого майна подружжю (Особа 5 та Особа 6) на праві спільної сумісної власності, частка у праві спільної власності Особа 5, яка увійшла до складу спадщини, відкритої після її смерті, становила 2/5 частини будинку. Оскільки після смерті Особа 5 право на спадкування за законом мали троє спадкоємців першої черги частки кожного з них у праві на спадщину, є рівними – по 2/15 частки будинку.
ПІДСУМОВУЮЧИ
Об’єднана Палата Верховного Суду звернула увагу на різні підстави, в залежності від ситуації, пред’явлення позову з вимогами «про визнання свідоцтва про спадщину недійсним» та «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину», які є окремими позовними вимогами, що унеможливлює їх розгляд в одному провадженні.
Від правильності визначення ефективного способу захисту у таких справах залежить лінія доведення своєї правової позиції, надання доказової бази, а також поновлення порушених прав Позивача. До того ж обрання невірного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.