Верховний Суд, відмовляючи 15.12.2025 у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, який відкрив виконавче провадження, в якому Банк є боржником, під час дії ухвали Верховного Суду про зупинення виконання судового рішення, відповів на ключове питання: чи є ухвала Верховного Суду про зупинення виконання судового рішення перешкодою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, наказ на виконання якого був пред`явлений стягувачем до виконання у спірних правовідносинах.
ВС зазначив, що відповідно до статті 26 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, заявою стягувача про примусове виконання рішення суду.
Абзацем 1 ч. 4 ст. 4 Закону передбачені підстави, які є вичерпними, для повернення виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання протягом 3-х робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема п. 9 визначено, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
У постанові ВС від 14.01.2021 зазначено висновок, що на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону № 1404-VІІІ, чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження.
З встановлених судами обставин виконання судового рішення у цій справі не вбачається, що у Приватного виконавця були наявні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у спірній ситуації.
Таким чином, ВС зробив висновок, що прийняття Приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження не може свідчити про порушення ним вимог ухвали суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення, оскільки зупинення виконавчих дій можливо лише у відкритому виконавчому провадженні та в розумінні Закону № 1404-VІІІ не може бути підставою для заборони стягувачу звернутись до виконавця із заявою про вчинення виконавчих дій. При цьому, Законом № 1404-VIII не встановлено таких підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Так, рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій задоволено позов в частині стягнення з Банку на користь Компанії грошових коштів у розмірі 1 113 577 821 грн та набрало законної сили, а наказ, що виданий на виконання цього рішення підлягає прийняттю до виконання органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями з одночасним зупиненням виконавчих дій, що і було зроблено Приватним виконавцем у спірній ситуації.
Отже, ВС дійшов висновку, що позиції Банку та судів попередніх інстанцій ґрунтується на хибному тлумаченні норми п.9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, прав (повноважень) та обов`язків виконавця за наслідками звернення стягувача із заявою та виданим на виконання рішення виконавчим документом, наслідків зупинення виконання такого рішення за ухвалою суду касаційної інстанції.