Верховний Суд, скасовуючи 10.06.2025 рішення судів попередніх інстанції, яким задоволено позов ТОВ 1 (Лізингодавець) про зобов’язання ТОВ 2 (Лізингоотримувач) повернути об`єкти лізингу (п`ять одиниць сільгосптехніки), які були передані за договором фінансового лізингу від 19.02.2021, зазначив, що для правильного вирішення цієї справи господарським судам попередніх інстанцій необхідно було встановити як факт передачі Позивачем Відповідачу об`єктів лізингу за договором фінансового лізингу від 19.02.2021, так і існування в натурі об`єктів лізингу, які були передані Позивачем Відповідачу за цим договором.
Водночас, на адвокатський запит компанії, які рахувались виробниками спірної с/г техніки, інформували, що техніка із вказаними серійними номерами ними не виготовлялась. Також встановлено, що дана техніка на митну територію України не ввозилась та не розмитнювалась.
Однак, господарські суди попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права, зосередившись виключно на наявності в матеріалах справи підписаних між Позивачем та Відповідачем актів прийому-передачі об`єктів лізингу, не дослідили та не надали належної оцінки доказам, на які посилався відповідач.
Тому, суди передчасно задовольнили позов про повернення об’єктів лізингу, не надавши оцінку доводам, підтвердженим доказами, Відповідача про те, що офіційні виробники транспортних засобів підтвердили, що індивідуальна, визначена в договорі фінансового лізингу від 19.02.2021 техніка не виготовлялася та не існувала в природі, а отже не могли бути передані як об`єкти лізингу за договором фінансового лізингу від 19.02.2021, що виключає обов’язок їх повернення.