Для більшості бізнесів, особливо виробничих та (або) торгових, вкрай необхідно мати необхідне обладнання для можливості здійснення власної діяльності (особливо для автоматизації процесів, що могло б забезпечити швидке та якісне виробництво товарів та надання послуг). В Україні існує багато компаній, які займаються виробництвом та постачанням різноманітного обладнання для бізнесу.
Обладнання часто придбавається для машинобудівних потреб, харчопереробного виробництва, пошиття взуття та одягу, будівельних робіт, хімічного виробництва, автовиробництва та ремонту авто.
Із цією метою Замовники укладають із виробниками (постачальниками) необхідного обладнання договори купівлі-продажу (фактично договори поставки).
У процесі виконання таких договорів можливе виникнення конфліктних ситуацій, в результаті яких можуть порушуватися права як Покупця, так і Продавця. Наприклад, під виглядом нового обладнання Покупцю можуть продати обладнання, яке вже було в використанні, обладнання може бути неналежної якості, поставка некомплектного обладнання, обладнання не повністю підходить під потреби Замовника, приховання Продавцем іншої суттєвої інформації. З боку Покупця може бути неналежна оплата обладнання.
Сторони у вказаних правовідносинах не завжди деталізують умови договору, неналежно фіксують факти під час приймання обладнання та чітко не оговорюють процедуру усунення недоліків та відповідальність винної сторони.
Тому, специфіка спорів щодо купівлі-продажу обладнання полягає в складності визначення якості та відповідності обладнання специфікаціям, нечітких умовах приймання-передачі та невизначеності гарантійних зобов’язань, а отже найчастіше судові спори виникають про недоліки некомплектність, несправності обладнання, неоплата, обсяг відповідальності сторін та стягнення штрафних санкцій.
Отже для ініціювання розгляду конфліктної ситуації у суді, вкрай необхідна допомога досвідченого адвоката, який допоможе зібрати докази та грамотно підготує позовну заяву на захист клієнта, права якого порушені- або замовника обладнання або його продавця (постачальника). Також адвокат може захистити у суді права відповідача по справі за позовом його контрагента зі спору по договору купівлі-продажу обладнання.
Таким чином, наявність відповідного досвіду, обізнаність адвоката у правових позиціях Верховного Суду з питань купівлі-продажу обладнання захистить права клієнта (Покупця або Продавця), довівши переконливість відповідних аргументів.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ПО КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ОБЛАДНАННЯ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із купівлею-продажем обладнання, аналіз виниклої ситуації, перспектив майбутніх судових процесів, збір доказової бази, у тому числі технічного висновку спеціаліста по якості обладнання;
2. Підготування необхідних процесуальних документів по спорам купівлі-продажу обладнання – адвокатського запиту, претензії, відповіді на претензію, позову, відзиву, відповіді на відзив, письмові пояснення, клопотання, тощо.
3. Представництво клієнта у судах усіх інстанції з метою захисту інтересів клієнта у справах по спору по купівлі-продажу обладнання;
4. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта, в Апеляційний та Верховний Суд.
5. Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ЗІ СПОРУ
ПО КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ОБЛАДНАННЯ:
1.Покупець (замовник) має право на притримання (зарахування) оплати обладнання Продавцю (Постачальнику) на суму штрафних санкцій за прострочення останнім терміну поставки
ТОВ (Постачальник) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з АТ (Покупець) 1 888 983,63 грн, з яких: 1 881 500 грн. основного боргу, 6 669 грн. 3 % річних та 814 грн пені за прострочення оплати поставленного обладнання (газодетекторів).
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено частково, стягнуто з АТ 79 500 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що передбачена сторонами у пункті 7.12 Договору умова за своїм змістом є оперативно-господарською санкцією, яка надає Відповідачу право притримати (зарахувати) оплату товару на суму штрафних санкцій, нарахованих Позивачу згідно з пунктом 7.9 Договору за прострочення поставки товару.
Водночас суд першої інстанції виснував, що відповідач неправильно визначив період прострочення позивачем виконання зобов`язання з поставки товару. При цьому суд, посилаючись на підписання сторонами без зауважень та заперечень видаткової накладної від 26.05.2023 № 2, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо притримання оплати товару виходив з того, що строк оплати товару на суму 79 500 грн. є таким, що настав, а відповідач повинен був здійснити розрахунок на вказану суму в строк до 25.06.2023.
Верховний Суд 14.01.2025 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін, роз’яснивши право Покупця (згідно умов договору) на застосування відносно Постачальника оперативно-господарської санкції у вигляді притримання (зарахування) оплати товару на суму штрафних санкцій за прострочення поставки.
При цьому ВС наголосив, що для вірного вирішення спору судам слід чітко визначити період прострочення поставки Постачальником товару з підтвердженням належними доказами.
ВС зазначив, що згідно зі ст. 662 ЦКУ продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦКУ обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У даній справі відповідно до графіка поставки товару граничний строк поставки складає 360 календарних днів після укладання договору, але не пізніше 20.03.2023.
Видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, підтверджено, що товар був поставлений Позивачем Відповідачу 26.05.2023, що і є датою поставки. При цьому суди звернули увагу, що постачальник повинен розраховувати дату поставки товару, враховуючи необхідні покупцю 12 календарних днів на його прийняття, передбачені Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договору з АТ.
Також суди наголосили, що приймання товару, передбачене Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ знаходиться поза контролем Позивача і не залежать від нього, а тому Позивач не може вважатись таким, що прострочив у період, коли Відповідач отримав фактично товар і здійснює його приймання.
Отже, Позивач є таким, що прострочив поставку товару у період з 21.03.2023 до 25.05.2023.
Згідно п. 7.9 Договору, у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до цього Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості з урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
За таких обставин у Відповідача згідно умов договору були підстави нарахувати Позивачу штрафні санкції у розмірі 1 802 000 грн., і саме у цій сумі згідно з пунктом 7.12 Договору Відповідач мав право притримати (зарахувати) оплату за товар на загальну суму 1 881 500 грн.
Водночас, сума у розмірі 79 500 грн. (1 881 500 грн. – 1 802 000 грн.) притримана Відповідачем безпідставно, а тому ВС визнав обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення на користь Позивача боргу за поставлений та неоплачений товар у зазначеному розмірі.
2.Якщо прострочення виконання договору поставки обладнання відбулося не з вини Постачальника, штрафні санкції до нього не застосовуються.
Верховним Судом 26.02.2020 залишено в силі рішення апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову АТ до ТОВ про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки обладнання для контролю залізничного руху на загальну суму 1 010 950 грн, в тому числі пеню та штраф.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до 614 ЦКУ особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Як було встановлено, на час укладення Договору ТОВ повинно було поставити продукцію відповідної якості, вказаної в Договорі, але під час дії договору виявилось, що конструкторська документація, яка була розглянута та погоджена Позивачем та відповідними органами конструктивно не відповідає потребам вантажоотримувачів і потребує доопрацювання, а відповідно у подальшому і виправлення недоліків продукції, на що Відповідач погодився.
При цьому суд першої інстанції, яким було задоволено позов, не встановив причин пропуску строків поставки, а саме: постановлена відповідачем продукція з пропуском строку поставки є неякісною чи такою, що не відповідає умовам Договору.
Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що в даному випадку мало місце не доопрацювання продукції у зв`язку з її неякістю, тобто невідповідністю її визначеній в Договорі специфікації, а доопрацювання продукції у зв`язку з необхідністю її конструкторської зміни, не передбаченої умовами Договору.
В свою чергу Відповідач надав в суд документи на підтвердження відсутності його вини, зокрема, з яких вбачається проведення із позивачем оперативних нарад з питань виходу із склавшоїся ситуації, вжиття заходів для виправлення недоліків поставленої продукції, а також інформованість АТ про новий графік поставки продукції.
За таких підстав, Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність вини Відповідача у простроченні поставки продукції, а отже і відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.