Контейнерні перевезення-це зручний, ефективний та найбільш надійний спосіб доставки вантажів у стандартизованих контейнерах різними видами транспорту (автомобільним, залізничним, морським), оскільки дозволяє не перевантажувати сам товар, що забезпечує швидкість завантаження (перевантаження), а також герметичність та безпеку (захист) вантажу.
Отже нерідко постачальники товару на довгі відстані, у тому числі міжнародні, укладають із перевізниками (експедиторами) договори про надання послуг з контейнерних перевезень (експедиторських послуг).
Разом з тим, існують і «мінуси» у контейнерних перевезеннях: механічні пошкодження вантажу у контейнері (через тряску, перекидання контейнеру, неправильне укладення товару та неякісну фіксацію); псування товару (порушення температурного режиму, перевезення збірних вантажів, коли поруч знаходяться несумісні товари); забруднення (запахи, пил, рідина, якщо контейнер не очищений від попереднього товару); часті логістичні затримки (очікування в портах, заторах на терміналах), що порушує графіки поставки, чи взагалі недоставка контейнеру.
У зв’язку із зазначеними обставинами, часто між продавцями, покупцями, перевізниками, експедиторами, страховими компаніями виникають суперечливі ситуації щодо неналежного виконання вказаних договорів, які вирішуються у судовому порядку.
Найчастіше судом вирішуються спори по контейнерним перевезенням щодо термінів поставки, зберігання цілісності товару, неповернення наданих у користування контейнерів або відшкодування їх вартості.
Спори по контейнерним перевезенням мають свою специфіку, зокрема, щодо визначення відповідальної (винної) особи за псування товару у контейнері або наприклад, коли отримувач з’ясовує, що в контейнері знаходиться зовсім інший товар, ніж передбачено договором поставки, або відбулася затримка поставки контейнеру. Отже, нерідко перед отримувачем товару у контейнерах стоїть важке правове питання, хто повинен відшкодовувати йому збитки (або сплачувати штрафні санкції) за вказані негативні наслідки контейнерних перевезень товару.
Якщо сталася спірна ситуація – перш за все необхідно все документувати, так як суди приймають рішення по такій категорії спорів виключно на підставі документів.
Отже, при вирішенні вказаних спорів у судовому порядку не обійтись без досвідченого адвоката АО «Ткачук і партнери», який захистить права клієнта у суді з позитивним для нього результатом.
ПОСЛУГИ АВОКАТА АО «ТКАЧУК І ПАРТНЕРИ» У СПОРАХ ПО КОНТЕЙНЕРНИМ ПЕРЕВЕЗЕННЯМ:
1.Консультація з усіх питань, пов’язаних із контейнерними перевезеннями, у тому числі правовий аналіз договорів, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2.Збір доказової бази та підготовка необхідних процесуальних документів- адвокатського запиту, претензії, відповіді на претензію, позову, відзиву, заперечення, письмових пояснень, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, та інших необхідних документів;
3. Представництво клієнта у всіх судових інстанціях з метою захисту його інтересів у спорах по контейнерним перевезенням;
4. Правовий супровід клієнта на стадії виконавчого провадження.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ ПО СПОРАМ ПО КОНТЕЙНЕРНИМ ПЕРЕВЕЗЕННЯМ:
1.Відповідальність експедитора (по договору про надання експедиторських послуг при перевезенні товару у контейнерах) настає саме за прострочення виконання експедитором зобов`язання з доставки вантажу (контейнера), а не за його (товару) втрату чи виявлення невідповідності вантажу у контейнері товаросупровідним документам.
ТОВ 1 (Покупець) та Компанія (Китай) (Продавець) уклали контракт, відповідно до якого домовились про поставку лому міді (у контейнерах) у відповідності з міжнародними правилами перевезення.
На виконання вказаного контракту ТОВ 1 (Клієнт) уклав із ТОВ 2 (Експедитор) угоду на надання експедиторських послуг. В процесі виконання цієї угоди контейнер з товаром було перевезено морським транспортом до порту в Одесі, який перевантажено в автомобіль для переправки до місця призначення. Однак, при доставці у місце призначення при відкритті контейнеру з’ясовано, що товар не відповідає документації. Згідно акту експертизи вантаж, який фактично знаходиться в контейнері, не відповідає товаротранспортним документам та умовам контракту, укладеного між ТОВ 1 та Кітайською Компанією. У контейнері, замість лому міді перебував вогнетривкий пісок.
У даній праві ТОВ 1 звернувся до ТОВ 2 про стягнення штрафу за затримку доставки вантажу в розмірі 244 062 грн.
Отже, спір у цій справі стосується правомірності стягнення штрафу з експедитора за прострочення доставки вантажу за умови, що вантаж (який перебував у контейнері) взагалі не був доставлений експедитором отримувачу.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено.
Верховний Суд, змінюючи 28.08.2023 мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, зазначив, що прострочення – це порушення передбачених законом або договором строків виконання зобов`язань. З огляду на це, простроченням зобов`язання з перевезення є саме порушення експедитором строків перевезення (доставки) вантажу, встановлених договором.
ВС погодився з судами попередніх інстанцій, які дійшли висновків щодо того, що умовами Договору встановлено відповідальність саме за прострочення виконання експедитором зобов`язання з доставки вантажу (контейнера), а не за його втрату чи виявлення невідповідності вантажу товаросупровідним документам (коносаменту, СМR). Водночас, доводи Позивача стосуються втрати вантажу, а також його невідповідності товаросупровідним документам, а не прострочення.
Окрім того, ВС зазначив, що суд у іншій справ задовольнив позов ТОВ 1 до ТОВ 2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від суми попередньої оплати за договором транспортного експедирування. У вказаних вище рішеннях, ухвалених між тими самими сторонами та правовідносини в яких стосувались обставин поставки товару за Контрактом та Договором, суди фактично встановили, що відправлений з Китаю в Україну на адресу ТОВ 1 вантаж, транспортним експедируванням та організацією перевезення якого займалося ТОВ 2 на підставі укладеного між сторонами Договору, виявився по факту не отриманим ТОВ 1.
Отже, між позивачем та відповідачем немає спору стосовно того, що поставка фактично не відбулася.
Таким чином, ВС дійшов висновку, що відповідальність експедитора настає саме за прострочення виконання експедитором зобов`язання з доставки вантажу (контейнера), а не за його втрату чи виявлення невідповідності вантажу у контейнері товаросупровідним документам, обставини щодо пункту доставки та щодо руйнування/цілісності пломби значення для вирішення цієї справи не мають.
2. Якщо завантаження контейнеру у порту на судно не відбулось внаслідок дії форс-мажорних обставин (закриття портів в Україні у зв’язку із введенням воєнного стану) і контейнер залишився на території Продавця, а сторони не відмовились від виконання укладених угод по наданню послуг по перевезенню вантажу у контейнерах, то експедитор не може бути притягнутий до відповідальності за неповернення контейнера власнику, який надавав його у використання перевізнику (експедитору).
ТОВ 1 звернулось в суд із позовом до ТОВ 2 про стягнення 939 081 грн., з яких: сума відшкодування вартості 40-футового контейнеру у розмірі 219 411 грн, штраф у розмірі 7 313 грн та вартість використання контейнерного обладнання з дати прийняття у розмірі 712 356 грн.
Між сторонами у даній справі на підставі договору від 09.03.2021 існують господарські відносини, в яких відповідач є замовником, а позивач виконавцем послуг з організації та забезпечення перевезень різними видами транспорту, вантажно-розвантажувальних робіт та інших супутніх робіт і послуг щодо зовнішньоторговельних вантажів (у контейнерах) Замовника на території України, в тому числі, але не обмежуючись: послуги з організації морських перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів і супутніх такому перевезенню (вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання, оформлення та переоформлення вантажосупровідної документації, і обслуговування контейнерного обладнання (завантаженого або порожнього); інші послуги, пов`язані з предметом даного договору.
Як встановлено судом Відповідач, виконуючи власні зобов`язання за цим договором та в межах заявки від 09.02.2022, доставив завантажений контейнер на територію контейнерного терміналу ДП 19.02.2022 для завантаження у МП (морський порт) на судно A, з метою подальшої доставки вантажу до Ізраїлю.
Разом з тим, з 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан, 25.02.2022 АПМУ було повідомлено про закриття МП та призупинення вантажних операцій, з 01.03.2022 ДП виведено в простій, а 05.03.2022 сам Позивач повідомив відповідача про наявність застереження непереборної обставини, яке повністю переважає та регулює діяльність лінії в Україні на дату введення воєнного стану, відповідного припинення роботи терміналу, що призвело до скасування рейсу судна А. В цьому ж повідомленні Позивач повідомив відповідача, що уся наступна діяльність лінії буде відновлена після скасування цього офіційного повідомлення їх спеціальним повідомленням. Натомість, судом встановлено, що таке спеціальне повідомлення лінії Позивача – Відповідача про відновлення діяльності лінії у портах України, зокрема за місцем перебування спірного контейнеру, в матеріалах справи відсутнє.
При цьому судом встановлено, що з території ДП за повідомленням цього підприємства з 10.03.2022 відновлена діяльність з приймання та видачі контейнерів, в той же час, внаслідок військової агресії РФ проти України судно А у порт так і не увійшло, завантажений контейнер до цього часу знаходиться на території ДП, вантажовласник доручень щодо вантажу не надав, сторони не відмовилися від виконання умов договору від 09.03.2021 по заявці від 09.02.2022 та не дійшли згоди щодо зміни умов надання відповідачем позивачу послуг з організації та забезпечення цього перевезення за договором, які визначені у вказаній заявці.
Суд зазначив, що згідно з ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, завантаження контейнеру у порту на судно A не відбулось внаслідок дії форс-мажорних обставин і в матеріалах справи відсутні докази, що ці обставини змінились. Проте обидві сторони до цього часу не відмовились від надання/отримання послуг за договором та по заявці, а також не змінили умови надання відповідачем позивачу послуг з організації та забезпечення цього перевезення.
Ці обставини свідчать про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої вказаним договором, а отже у позові позивачу слід відмовити.
Крім цього, суд наголосив, що позивачем не доведений розмір тарифів лінії, які застосовані для розрахунку, а також обставин вказання позивачем відповідачу місця повернення спірного порожнього контейнера.