Внаслідок різних випадків, хворіб, після операційних ускладнень, та навіть захворювання з дитинства, у громадянин може мати психічно та (або) фізичні обмеження, внаслідок чого особа буде мати обмеження на суспільну активність та власну життєдіяльність.
За наявності інвалідності, громадянину має належати багато пільг економічних, соціальних та пенсійних пільг, встановлених профільними законами, внаслідок чого, Держава в особі експертними командами оцінювання, іноді виносять не зовсім об’єктивні рішення, безпідставно знімають інвалідність, дають замість ІІ групи інвалідності ІІІ групу, що супроводжується неправильними діагнозами та суперечить критеріям встановлення інвалідності.
Внаслідок таких поверхових та передчасних висновків експертних команд оцінювання, часто особам безпідставно відмовляють у встановленні інвалідності, або безпідставно знімають інвалідність, або безпідставно дають інвалідність меншої категорії.
Рішення експертних команд оцінювання можна оскаржити в адміністративному порядку до експертної команди Центру експертної команди оцінювання.
Рішення Центру експертної команди оцінювання може бути оскаржено в судовому порядку.
Зазвичай, підставою для оскарження рішення експертної команди оцінювання може бути неврахування всього обсягу інформації про хворобу хворого, наявність помилкового діагнозу та небажання експертної команди оцінювання щось змінювати, або взагалі можуть не бачити діагноз, який дає відповідну групу інвалідності.
Отже, при отриманні Вами рішення експертної команди оцінювання, яка Вас не влаштовує, необхідне здійснити її оскарження. Також необхідно провести консультацію з профільним лікарем для наявності медичних критеріїв для оскарження рішення експертної команди оцінювання, юридичні критерії допоможуть підібрати спеціалісти нашого адвокатського Об’єднання.
При судовому оскарженні рішення експертної команди оцінювання правильним кроком буде заявляти про призначення судової експертизи, так як судові експерти мають найвищу медичну кваліфікацію та їхні висновки суд не може ігнорувати.
Адвокати нашого адвокатського Об’єднання, обізнані у судовій практиці по розгляду спорів по встановленню інвалідності, допоможуть підготувати відповідний грамотний позов та довести законність ваших вимог у суді.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ:
1. Консультації з питань законності рішень експертної команди оцінювання, виявлення незаконних рішень, оцінювання майбутнього оскарження;
2. Збір доказової бази, у тому числі необхідних висновків та інших медичних документів та підготовка позовної заяви про визнання незаконним рішення експертної команди оцінювання;
3. Оскарження рішень експертної команди оцінювання в адміністративному порядку;
4. Підготовка необхідних процесуальних документів – позовної заяви, заяв, письмових пояснень, заперечень, клопотань, тощо.
5. Представництво клієнта у судах всіх інстанцій з метою захисту його прав у справах зі спору про встановлення інвалідності;
6. Оскарження судових рішень, постановлених не на користь клієнта, в Апеляційний та Верховний Суд.
Звертаємо увагу, що Суд вправі перевірити законність рішення (висновку) експертної комісії лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення (висновку), яка встановлена чинним законодавством та підзаконними актами, співставити встановлені Особі діагнози та їх наслідки із вказаними у законодавстві критеріями і підставами для встановлення інвалідності, а не робити висновки щодо наявності чи відсутності в Особи інвалідності.
ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПРАВАХ
ЗІ СПОРІВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ
1. Пункт 3.4 Інструкції, затвердженої Наказом МОЗ № 561 від 05.09.2011 (втратила чинність з 01.01.2025) містить лише перелік тих захворювань, при яких особі встановлюється інвалідність безстроково. Тому відсутність у ньому захворювання, яке діагностовано у Особи, не виключає можливості призначити їй інвалідність на певний строк
Пункт 2.13.4 Порядк, затвердженого Наказом МОЗ від 05.06.2012 № 420, визначає загальні умови визначення ступеня втрати професійної працездатності для інвалідів ІІІ групи та його нижчу межу. Отже, цей пункт указує, що при встановленні ступеня втрати професійної працездатності в процентах лікарі МСЕК враховують групу інвалідності. Однак механізм встановлення груп інвалідності він не визначає
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в т.ч. її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Переглядаючи оскаржуване рішення МСЕК суди попередніх інстанцій повинні співставити встановлені Особі діагнози та їх наслідки з вказаними критеріями і підставами для встановлення інвалідності
Особа 1 звернувся до суду з позовом до Обласного центру медико-соціальної експертизи з вимогами: визнати протиправним рішення медико-соціальної експертної комісії від 06.06.2018 про не встановлення групи інвалідності; зобов`язати відповідача встановити групу інвалідності; зобов`язати відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. На обґрунтування позову Позивач зазначив, що Відповідач, в порушення положень нормативно-правових актів щодо соціальної захищеності інвалідів, їх реабілітації, встановлення інвалідності не прийняв рішення про встановлення Позивачу групи інвалідності.
Позивач вважав, що травма отримана ним 13.08.2014 при виконані службових обов’язків (вогнепальне поранення лівої гомілки) має стійкий характер, що призводить до порушень функцій організму. Також позивач зазначає, що згідно з Інструкції про встановлення груп інвалідності виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне. Водночас позивачу відповідачем встановлено обмеження його життєдіяльності у незначній ступені, що, на думку Позивача, не передбачено цією Інструкцією.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що обмеження життєдіяльності особи може мати такий ступінь, який не тягне встановлення інвалідності, а лише визначає ступінь стійкої втрати професійної працездатності, що і мало місце у спірному випадку. Рішення мотивовані тим, що, оскільки актом огляду МСЕК №1368 від 15.12.2015 позивачу встановлено 25% втрати працездатності, а для встановлення ІІІ групи інвалідності ступінь обмеження життєдіяльності особи встановлюється в межах 30-60%, то підстави для встановлення інвалідності ьа задоволення позову відсутні. При цьому, оспорюваним рішенням обласної МСЕК №461 від 06.06.2018 було підтверджено попереднє рішення про те, що Позивач інвалідом не визнаний.
Верховним Судом 12.07.2022 рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.
За висновками судів попереднхі інстнацій в пункті 3.4 Інструкції №561 визначено перелік захворювань, за наявності яких особі надається ІІІ група інвалідності. У цьому переліку відсутнє захворювання, яке діагностовано у позивача. Також відповідно до пункту 2.13.4 Порядку №420 для встановлення інвалідності має значення ступінь втрати працездатності у відсотковому співвідношенні. Позивачу встановлено такий ступінь 25%. Проте для встановлення ІІІ групи інвалідності ступінь обмеження життєдіяльності особи встановлюється в межах 30-60%.
Водночас ВС зазначив, що Розділ ІІІ Інструкції № 561 (до якого входить згаданий пункт 3.4) визначає перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.
Отже згаданий пункт 3.4 Інструкції № 561 містить лише перелік тих захворювань, при яких особі встановлюється інвалідність безстроково. Тому відсутність у ньому захворювання, яке діагностовано у позивача, не виключає можливості призначити інвалідність на певний строк.
Пункт 2.13.4 Порядку №420 визначає загальні умови визначення ступеня втрати професійної працездатності для інвалідів ІІІ групи та його нижчу межу. Отже, цей пункт указує, що при встановленні ступеня втрати професійної працездатності в процентах лікарі МСЕК враховують групу інвалідності. Однак механізм встановлення груп інвалідності він не визначає.
підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в т.ч. її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: <…> обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня – здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; <…> обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня – часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії).
Таким чином, переглядаючи оскаржуване рішення МСЕК суди попередніх інстанцій повинні були співставити встановлені позивачу діагнози та їх наслідки з вказаними критеріями і підставами для встановлення інвалідності.
Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили чи підпадають встановлені МСЕК функціональні порушення в організмі позивача під підстави і критерії для встановлення III групи інвалідності, Верховний Суд вважав передчасними їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову.
2. При розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності
Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача
Рішення МСЕК може бути визнаний недійсним з підстав порушення процедури та оформлення обстеження Особи на предмет встаовлення інвалідності
Рішенням окружного адміністративного суду від 08.03.2024 частково задоволено позов Особи 1 до Комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи»: визнано протиправним та скасовано рішення обласної медико-соціальної експертної комісії КМЗ, оформлене довідкою від 14.11.2023; зобов`язав МСЕК повторно провести огляд Особа 1 з метою встановлення стану здоров`я та прийняття відповідного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою суду апеляційної інстанції від 19.06.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін з огляду на наступне.
Встановлено, що позивач був призваний на військову службу в лютому 2022 розу за мобілізацією, а 18.03.2022 отримав отримав мінно-вибухове поранення. 05.10.2022 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності із зазначенням причини: поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена на строк до 01.11.2023, дата чергового переогляду жовтень 2023 року, що підтверджується довідкою МСЕК. Згідно з актом огляду МСЕК від 14.11.2023 за результатами повторного переогляду Особа 1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Група інвалідності встановлена безстроково.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення МСЕК, оформленого довідкою, а саме повторний огляд позивача проведено до закінчення терміну інвалідності за відсутності для цього відповідних обставин, а також без підтвердження вчинення дій, передбачених п. 1.10 Інструкції №561.
Не погоджуючись із таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Згідно п.3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення).
Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).
На підставі аналізу положень Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності апеляційний суд дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження Особи членами комісії.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Відповідачем не надано належних доказів щодо вчинення всіх дій передбачених п. 1.10 Інструкції №561, зокрема фізичного огляду позивача, опитування хворого.
Також у пункті 39 Інструкції №577 вказано, що у пункті 34 Акту зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта. Однак, п.34 Акту фактично не містить обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потребу в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 19 Положення про МСЕ комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
В даному випадку Відповідачем не надано суду протоколу засідання комісії щодо Особа 1, до якого, згідно вимог пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, вносяться відомості про результат експертного огляду і прийнятого рішення.
З огляду на встановленні вище обставини, Верховний Суд вважав, що оскаржене позивачем рішення прийнято з порушенням процедури, встановленої приведеними вище нормативно-правовими актами, а тому підлягає скасуванню.
3. Консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії не є рішенням суб`єкта владних повноважень та сам по собі не створює для Особи правових наслідків
Рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії
Суд вправі перевірити законність рішення (висновку) МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення (висновку), яка встановлена Положенням про МСЕ, Положенням № 1317 та Інструкцією № 561
Підставою для визнання протиправними та скасування експертних рішень МСЕК є виявлені судом процедурні порушення, що були допущені Комісією, а не висновок суду про наявність/відсутність підстав для встановлення Особі інвалідності
Рішенням окружного адміністративного суду від 16.09.2024 задоволено позов Особа 1 до Обласної медико-соціальної експертної комісії комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи»: визнані протиправними та скасовані експертні рішення Міжрайонної МСЕК, які викладені в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.04.2021 та Обласної МСЕК від 25.05.2021 про не встановлення інвалідності Особа 1; зобов’язано Обласний МСЕК повторно оглянути Особа 1, з дотриманням вимог п. п. 3, 12, 17 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 09.12.2009 № 1317, п. п. 1.4, 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженого наказом МОЗ від 05.09.2011 № 561, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Встановлено, що Позивачка тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні в декількох невралогічних відділеннях медичних закладів у зв’язку із хворобою хребта. Позивач звернулася до Міжрайонної МСЕК та Обласної МСЕК для встановлення інвалідності, однак з невідомих їй підстав 13.01.2021 та 22.04.2021 ці комісії надали довідки про невизнання її особою з інвалідністю.
В травні 2021 року позивач звернулася до Центральної МСЕК з метою отримання групи інвалідності. Однак згідно з консультативним висновком від 13.05.2021, заочно розглянувши подану медичну документацію, Центральна МСЕК дійшла висновку, що підстав для встановлення групи інвалідності в даний час немає.
При цьому відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 11.06.2021, наданого ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України», Позивачці показано вирішення питання про оперативне втручання на шийному рівні, яке було неможливо провести через протипоказання кардіолога, та рекомендовано вирішити питання про ступінь працездатності через МСЕК.
Позивач наголошувала, що під час проведення МСЕК щодо встановлення інвалідності через карантинні обмеження вона не була обстежена належним чином, її скарги на стан здоров`я не взяті до уваги. На переконання позивача, непроведення належного фактичного огляду призвело до неправильного визначення стану її здоров`я та помилкового висновку щодо ступеня втрати нею працездатності. внаслідок неналежного обстеження та бездіяльності членів МСЕК щодо встановлення всього переліку наявних у хвороб, які призводять до інвалідності, позивачці було відмовлено у встановленні інвалідності.
Фактично Обласна МСЕК покалала в основу своїх висновків консультативний висновок ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 02.04.2021, в якому зазначено, що «у пацієнтки має місце ураження шийного та поперекового відділів хребта з порушенням функції 1 ст., що підтверджено даними обстеження в клініці інституту; зазначені порушення функції призвели до обмеження наступних видів життєдіяльності: до самостійного пересування 0 ст., до самообслуговування 0 ст., до орієнтації 0 ст., до спілкування 0 ст., до навчання 0 ст., до трудової діяльності 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку 0 ст.».
Позивач доводила, що у випадку прийняття Обласною МСЕК рішення про інвалідності, вона мала б змогу значно зменшити матеріальне навантаження на свою сім`ю, оскільки це дало б змогу отримувати соціальну допомогу від держави в повному обсязі. В якості доказів понесення матеріальних збитків позивач надала на загальну суму 1 976 грн., а також вважала спричинення їй моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Відповідач заперечуючи на позов зазначив, що наявна у позивачки на час експертизи патологія обмежувала її у легкому ступені, що не давало підстав для встановлення інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Консультативний висновок позаштатної загальноінститутської медико-експертної комісії ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» має для МСЕК рекомендаційний характер відповідно до п. 24 Положення № 1317.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про реабілітаціютосіб з інвалідністю в Україні» № 2961 особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Частинами 3-6 ст. 7 Закону № 2961 передбачено, що залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Відповідно до ч. 10 ст. 7 цього Закону медико-соціальні експертні комісії забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;
Згідно із абз. 1 п. 15 Положення про МСЕК комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
За правилами п. 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Суд звазначив, що зі змісту поданих позивачкою заяв по суті справи вбачається, що, на її переконання, Обласна МСЕК під час проведення медико-соціальної експертизи не забезпечила належний огляд та проведення повної діагностики, не встановила правильний діагноз, порушення функцій організму, які обумовлені захворюванням, на яке Позивач страждає, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про невстановлення інвалідності.
Перш за все, суд вважав за необхідне відзначити, що експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення ОСОБА_1 інвалідності викладено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.04.2021, а не в листі від 13.05.2021, як помилково вважає Позивач.
Листом від 13.05.2021 Центральна МСЕК повідомила Обласний центр медико-соціальної експертизи та ОСОБА_1 про її консультативний висновок, зроблений за результатами розгляду медичної експертної документації.
Отже, правові наслідки для Особа 1 має експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення інвалідності, викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.04.2021. Як наслідок, саме це рішення Обласної МСЕК потребує оцінки судом на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАСУ.
Суд звернув увагу, що:
– суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією № 561, Положенням про МСЕ та Положенням № 1317;
– суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права;
– суд вправі перевірити законність рішення (висновку) МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення (висновку), яка встановлена Положенням про МСЕ, Положенням № 1317 та Інструкцією № 561.
Відповідно до пп. 1 п. 11 Положення № 1317 визначення ступеню обмеження життєдіяльності особи, що звертається для встановлення інвалідності, групи інвалідності, причини і часу її настання тощо належить до повноважень міжрайонної МСЕК. Обласна МСЕК в свою чергу повторно оглядає осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення міжрайонної комісії (п. 12 Положення про МСЕ).
Системний аналіз Інструкції № 561 наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Отже, передумовою прийняття рішення за результатами медико-соціальної експертизи є проведення повного медичного обстеження (об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму), включаючи проведення необхідних діагностичних заходів, лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.
Позивач доводила, що Обласна МСЕК в порушення наведених вище норм не забезпечила проведення її повного медичного обстеження, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про невстановлення інвалідності.
Суд, погоджуючись із доводами Позивачки зазначив, що на час отримання Позивачкою направлення на медико-соціальну експертну комісію у неї був виявлений ряд захворювань. Разом з цим для встановлення остаточних і повних діагнозів Особа 1 потребувала додаткових консультації лікарів, проведення додаткових аналізів та досліджень.
Згідно з консультативним висновком ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Особа 1 встановлений основний діагноз: «Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного і попереково-крижового відділів, кили С5-С6, С6-С7 з ознаками секвестрації, стеноз хребтового каналу на рівні С6-С7, протрузія L4-L5 (за МРТ 2020 року), больовий синдром (цервікокраніалгія, цервікобрахіалгія S>D, люмбоішіалгія), ПФХ І ст.».
В цьому консультативному висновку (в переліку діагностичних досліджень) наведені результати архівних досліджень за 2019, 2020 роки (рентген 2019 року правого, лівого кульшового суглобів, правого колінного суглобу, переднього відділу стоп двобічно, кистей в прямій перспективі; МРТ 2020 року попереково-крижового, шийного, грудного відділів хребта, головного мозку), тобто йдеться про ті дослідження, які Особа 1 проходила ще до того, як була направлена до ДУ. Відомості про те, що під час проходження обстеження в цій медичній установі позивач проходила будь-які додаткові дослідження (як то рентген, МРТ, УЗД), в консультативному висновку відсутні.
При цьому за висновком лікаря ДУ з приводу: «Вертеброгенної тораколюмбалгії, зумовленої дегенеративно-дистрофічними змінами хребта, протрузії міжхребцевих дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1, рефлекторного м`язово-тонічного синдрому» від 27.02.2020 позивач потребувала консультацію ревматолога та інфекціоніста; за висновком лікаря ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з приводу: «Дегенеративно-дистрофічного ураження хребта, вираженого больового синдрому» позивачці рекомендована консультація невропатолога та УЗД крижових зчеплень; за висновком лікаря поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» позивач потребувала додаткового обстеження, зокрема ЕНМГ, дослідження крові на нейровіруси.
Всі ці висновки містяться в медичній експертній справі Особа 1, однак в консультативному висновку відсутні дані про те, що під час перебування в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» з метою уточнення ступеня дисфункційних порушень нервової системи і опорно-рухового апарату позивач отримала консультацію ревматолога, інфекціоніста, їй були проведені УЗД крижових зчеплень, дослідження крові на нейровіруси, ЕНМГ тощо. Також в консультативному висновку відсутній висновок нейрохірурга.
Згідно з експертними рекомендаціями, які наведені в консультативному висновку, у пацієнтки має місце «ураження шийного та поперекового відділів хребта з порушенням функцій І ст.», які не призвели до обмеження будь-якого виду її життєдіяльності.
Таким чином, в консультативному висновку відображені не всі захворювання, які попередньо були діагностовані Особа 1 та відображені, зокрема у висновку професора Особа 2 від 06.08. 2019 року, у виписці з медичної карти стаціонарного хворого та інших медичних документах.
Згідно з консультативним висновком лікаря консультативного поліклінічного відділення ДУ «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» доцента Особа 3 від 11.06.2021 Особа 1 встановлений діагноз: «Остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз шийного відділу хребта, грижі С5-С6, С6-С7 міжхребцевих дисків з ознаками секвестрації та епідуриту на цих рівнях; вторинний стеноз спино-мозкового каналу, хронічна судинна недостатність, дисциркуляторна енцефалопатія, гіпертонічна хвороба ІІ ст, кризовий перебіг». Вказаний висновок позивач отримала хоч і після завершення медико-соціальної експертизи, проте з урахуванням результатів тих досліджень, що були отримані позивачкою на момент проведення медико-соціальної експертизи та містились в її медичній експертній справі.
З огляду на викладене суд погодився з аргументами позивачки про те, що порушення приписів абз. 1 п. 3, п. 17 Положення про МСЕ, п. 3 Положення № 1317, п. п. 1.4, 1.10 Інструкції № 561 Обласна МСЕК прийняла експертне рішення про невстановлення інвалідності Особа 1, не забезпечивши проведення її повного медичного обстеження (об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем її організму), проведення необхідних діагностичних заходів, лабораторних, функціональних та інших методів дослідження.
Про порушення вимог цих нормативно-правових актів, а також Інструкції щодо заповнення форми № 157/о свідчить також аналіз змісту акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22.04.2021, в якому Обласна МСЕК відобразила прийняте нею експертне рішення про невстановлення Особа 1 інвалідності.
В порушення цих вимог в п. 33 акта огляду МСЕК від 22.04.2021 Обласна МСЕК навела загальне посилання на «медичну експертну справу Особа 1 та консультативний висновок № 1112», які саме документи з медичної експертної справи позивачки та в якій їх частині слугували підставою для прийняття експертного рішення Обласна МСЕК в акті не вказала.
Окрім того, в п. 34 акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 квітня 2021 року Обласна МСЕК навела таке обґрунтування: «Наявна на час проведення експертизи патологія обмежувала ОСОБА_1 у легкому ступені, що не давало підстав для встановлення групи інвалідності; з урахуванням консультативного висновку № 1112 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», відповідно до Положення № 1317 та Інструкції № 561».
В подальшому у зв`язку з незгодою Особа 1 з рішенням Обласної МСЕК Центральна МСЕК заочно переглянула її медичну експертну справу з урахуванням консультативного висновку ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 1112 та надала консультативний висновок про відсутність підстав для встановлення інвалідності, про що повідомила листом від 13.05.2021.
Суд зауважив, що консультативний висновок Центральної МСЕК не є рішенням суб`єкта владних повноважень та сам по собі не створює для позивачки правових наслідків.
25.05.2021 Обласна МСЕК склала акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 245, в якому з посиланням на консультативний висновок Центральної МСЕК відобразила експертне рішення про те, що інвалідність ОСОБА_1 не встановлена, (рішення підтверджено).
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин обов`язок доведення правомірності експертних рішень Обласної МСЕК покладається саме на неї. Однак цього обов`язку Обласна МСЕК не виконала, наведені позивачкою аргументи належними і допустимими доказами не спростувала.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС для забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права позивачки.
З урахуванням наведених вище мотивів суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування експертного рішення Обласної МСЕК про невстановлення інвалідності Особа 1, яке викладено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.04.2021 № 200.
Цей висновок суду ґрунтується на тому, що Обласна МСЕК підтвердила рішення Міжрайонної МСЕК та ухвалила експертне рішення про невстановлення інвалідності Особа 1, не забезпечивши проведення її повного медичного обстеження (об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем її організму), проведення необхідних діагностичних заходів, лабораторних, функціональних та інших методів дослідження, чим порушила вимоги п. п. 3, 12, 17 Положення про МСЕ, п. 3 Положення № 1317 та п. п. 1.4, 1.10 Інструкції № 561.
При цьому суд наголосив, що висновок про протиправність рішення Обласної МСЕК про невстановлення інвалідності, яке відображено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.04.2021 № 200, ґрунтується на результатах перевірки судом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури прийняття цього рішення, яка визначена Положенням про МСЕ, Положенням № 1317 та Інструкцією № 561.
Разом з цим суд не надає жодної оцінки та не робить будь-яких висновків щодо наявності/відсутності підстав для встановлення ОСОБА_1 інвалідності, виходячи з того, що суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Наведених вище мотивів суд також вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати експертне рішення Обласної МСЕК про невстановлення Особа 1 інвалідності, яке відображено в акті огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 травня 2021 року № 45, яке було прийнято з урахуванням консультативного висновку Центральної МСЕК.
Водночас не підлягають задоволення позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Обласної МСЕК щодо відмови у встановленні групи інвалідності, «зазначене в листі Центрального МСЕК від 13 травня 2021 року № 56-13/5/-321», оскільки відповідне рішення відображається в акті огляду медико-соціальною експертною комісією, а згаданий лист містить лише інформацію про наданий Центральною МСЕК консультативний висновок.
З метою забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права позивачки суд вважає за необхідне також застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання Обласної МСЕК повторно оглянути Особа 1, яка звернулася за встановленням інвалідності та оскаржила експертне рішення, яке викладено в акті огляду МСЕК № 113 від 13.01.2021, з дотриманням вимог п. п. 3, 12, 17 Положення про МСЕ, п. 3 Положення № 1317 та п. п. 1.4, 1.10 Інструкції № 561 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Позовні вимоги в частині зобов`язання Обласної МСЕК повторно провести огляд позивачки для встановлення всіх захворювань, з вивченням документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитуванням хворого; об`єктивним обстеженням та оцінкою всіх систем організму; необхідними лабораторними, функціональними та іншими методами дослідження усіма членами комісії, охоплюються застосованим судом способом захисту, оскільки фактично відтворюють зміст норми п. 1.10 Інструкції № 561.
Разом з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Обласної МСЕК повторно розглянути питання щодо «встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда безстроково з дня її огляду, що відбувся 11 лютого 2021 року», оскільки прийняття рішення про встановлення інвалідності, визначення групи інвалідності, строку на який вона встановлюється належить до повноважень МСЕК, а не суду.
При цьому суд наголосив, що підставою для визнання протиправними та скасування експертних рішень Обласної МСЕК є виявлені судом процедурні порушення, що були допущені відповідачем, а не висновок суду про наявність/відсутність підстав для встановлення позивачці інвалідності.