ПОСЛУГИ АДВОКАТА
Питання повернення коштів в іноземній валюті завжди перебувало на пильному контролі органів валютного контролю, а для порушників такого контролю передбачено нарахування штрафних санкцій.
Здійснюючи торгівельні операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності українські підприємства при виконанні контрактів із нерезидентами (експорт або імпорт товарів, робіт, послуг) повинні дотримуватись вимог валютного законодавства, зокрема, щодо повернення валюти або товару на територію України протягом певного строку, встановленого Національним банком України.
У разі недотримання цих строків, податкові органи нараховують пеню за прострочення строку, зокрема, повернення валютної виручки в Україну.
Незважаючи на те, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми заборгованості, однак, ураховуючи, що контракти у сфері ЗЕД укладаються на значні суми, розмір нарахованої пені може сягати великих розмірів, які обчислюються сотнями тисяч або мільйонами гривень !
Разом з тим, не завжди таке нарахування пені відбувається податковими органами законно, але оскаржити таке повідомлення-рішення можливо в судовому порядку за допомогою кваліфікованого та досвідченого адвоката.
ПОСЛУГИ АДВОКАТА У СПОРАХ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ВАЛЮТНОЇ ВИРУЧКИ:
1. Консультація з усіх питань, пов’язаних із поверненням валютної виручки за контрактами у сфері ЗЕД, аналіз виниклої ситуації та перспектив майбутніх судових процесів;
2. Збір доказової бази та підготовка позову до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення валютного законодавства у частині порушення граничних строків повернення валютної виручки в Україну;
3. Участь у судах всіх інстанцій з метою захисту інтересів клієнта у справах зі спору щодо повернення валютної виручки;
4. Оскарження рішень судів, постановлених не на користь клієнта, в апеляційному та касаційному порядку.
ПІДСТАВИ НАРАХУВАННЯ ПЕНІ ЗА ПОРУШЕННЯ СТРОКІВ ПОВЕРНЕННЯ ВАЛЮТНОЇ ВИРУЧКИ
Законом України від 21.06.2018 №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» Дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених НБУ, є обов`язковим для суб`єктів господарювання. Порушення таких строків має своїм наслідком нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості (ст. 13 Закону).
Виключенням з цього правила є випадки, закріплені у ч.ч. 6-7 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ, а також у ч. 4 цієї статті.
Граничним строком розрахунків є час, за який має відбутися або оплата за імпортними операціями, або поставка товару за експортними операціями на виконання ЗЕД-контракту.
Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Відповідно до п. 14-2 постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами) – граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
Отже, до 05.04.2022 року вказаний термін складав 365 днів, а для угод, здійснених з вказаної дати граничні строки розрахунку становлять 180 календарних днів.
Звертаємо увагу, що на перевірки податковими органами дотримання підприємствами валютного законодавства не поширюється дія мораторію під час дії воєнного стану на території України.
Податковими органами при виявленні порушень валютного законодавства в частині граничних термінів повернення валютної виручки пеня нараховується наступним чином:
-з першого дня, який настає за граничним днем валютного нагляду, тобто з 181-го у розмірі 0,3% від суми неотриманої від нерезидента оплати за договором (або вартості товару, який не був поставлений) за кожний прострочений день;
-пеня нараховується у гривнях, якщо розрахунки за контрактом у гривнях або ж у гривневому еквіваленті, якщо контракт укладений в іноземній валюті;
-загальний розмір нарахованої пені не перевищує суму заборгованості.
Отже, у разі незаконного нарахування податковим органом підприємству пені за порушення строків повернення валютної виручки на територію України, адвокат оскаржить податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, довівши справу до позитивного для клієнта результату.
СУДОВА ПРАКТИКА ТА ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ СУДІВ У СПОРАХ ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ ВАЛЮТНОЇ ВИРУЧКИ
1. Дата звернення резидента із позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за ЗЕД контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, як це передбачено положеннями ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»
Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог Приватно-орендного с/г підприємства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2022 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в іноземній валюті у розмірі 192 204 грн. за період з 17.03.2022 по 03.04.2022.
Оспорюване податкове рішення мотивоване тим, що за результатами податкової перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства встановлено порушення Позивачем п. 2 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 05.02.2020, укладених з нерезидентом «BOGAR INVESTMENTS LIMITED» (Британські Віргінські Острови) за період з 01.10.2021 по 31.08.2022, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення – рішення від 28.09.2022, яким нараховано пеню в сумі 333 828,75 грн.
Погоджуючись і частковим задоволенням позову ПОСП, ВС зазначив, що дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених НБУ, є обов`язковим для суб`єктів господарювання. Порушення таких строків має своїм наслідком нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Виключенням з цього правила є випадки, закріплені у ч.ч. 6-7 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ, а також у ч. 4 вказаної статті.
Встановлено, що за умовами контракту, укладеного ПП з нерезидентом Позивач зобов`язався поставити відповідачу товар (кукурудзу), а Контрагент- прийняти товар та оплатити його вартість. Валютою контракту та платежів сторони визначили долар США.
Податковою перевіркою встановлено, що у ПОСП по вказаному контракту рахується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 115263,00 дол.США., в результаті чого встановлено порушення п.2 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 13 вказаного Закону разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до впровадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до впровадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
Відповідно до статті 17 Параграфу 2 Розділу ІІІ «Арбітражне провадження» Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007 №18, провадження у справі порушується постановою голови МКАС про прийняття справи до провадження після подання до МКАС належним чином оформленої позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором згідно з Положенням про арбітражні збори та витрати. Днем подання позовної заяви вважається день її вручення МКАС, а в разі відправлення позовної заяви поштою – дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.
З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Компанії -нерезидента про стягнення заборгованості в розмірі 115 263 доларів США. Ухвалою суду від 04.04.2022 позовну заяву залишено без руху, а згодом ухвалою від 17.05.2022 відкрито провадження у справі.
При цьому, Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 24.02.2022, надісланою 17.03.2022 (підтверджується квитанцією і описом вкладення).
Таким чином, дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення про направлення кур`єрською поштою позову до суду є датою, згідно якої зупиняється нарахування пені за порушення термінів надходження резиденту валютної виручки.
Разом з тим, в даному випадку, податковий орган зупинив нарахування пені лише з 03.04.2022, тобто з моменту винесення ухвали про залишення без руху позовної заяви, а не з моменту звернення чи надсилання позовної заяви.
Враховуючи те, що позивач подав на пошту позовну заяву 17.03.2022 з вимогами про стягнення заборгованості за відповідними ЗЕД договорами до завершення граничних термінів розрахунків за такими ЗЕД контрактами, ВС дійшов висновку, що підстави для нарахування пені у період з 17.03.2022 по 03.04.2022 відсутні, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
2. У разі якщо виконання договору, передбаченого ч.ч. 2або 3 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з ч. 1 цієї статті, та нарахування пені відповідно до ч. 5 зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (Згідно з частиною 6 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ)
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано ТППУ та уповноваженими нею регіональними ТПП, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин
Постановою суду апеляційної інстанції від 29.08.2024 залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення про нарахування пені в розмірі 21 550 927 грн. за порушення граничних термінів повернення валютної виручки за товар, поставлений на виконання контрактів укладених із нерезидентами (Bernardgroup LLC, A.X. Agroslavinvest s.r.o.), згідно з митних декларацій.
Відхиляючи доводи Відповідача, апеляційний суд зазначив, що на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів у нерезидентів перед ТОВ виникла заборгованість за відвантажений товар.
Згідно з ч. 6 ст. 13 ЗУ №2473-VІІІ у разі якщо виконання договору, передбаченого ч.ч. 2 або 3 цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з ч.1 та нарахування пені відповідно до ч.5 зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано ТППУ та уповноваженою нею регіональними ТПП, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Тобто, надання сертифікату ТППУ чи регіональними ТПП є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.
При видачі сертифікату ТППУ чи регіональна ТПП засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).
Форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Встановлено, що нерезиденти звертались до відповідних регіональних органів ТПП для отримання сертифікатів наявності та строків дії форс-мажорних обставин і дія форс-мажорних обставин, зазначена у отриманих сертифікатах охоплює увесь період нарахування податковим органом пені за порушення граничних строків за операціями з експорту товару.
Таким чином, позивач на підтвердження дії форс-мажорних обставин, надав сертифікати ТПП, а також підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін, які передбачені договором, що є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин, нарахування пені податковими органами під час дії форс-мажорних обставин є неправомірним, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
3.Законодавством допускається припинення зобов’язання сторін за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог
У разі припинення зобов’язання нерезидента щодо оплати за поставлений резидентом товар за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог (укладення додаткових угод до контракту), податковими органами пеня за порушення граничних строків повернення валютної виручки не нараховується за відсутності факту порушення валютного законодавства
Рішенням суду першої інстанції від 24.06.2024 задоволено позов ТОВ про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування за порушення строку у сфері розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 29 027 742 грн. Зокрема встановлено порушення ТОВ ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме, порушено граничні терміни розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам укладеними з нерезидентом «BULMARKET DM» LTD (Болгарія).
Суть спору в тому, що згідно зовнішньоекономічних контракту у покупця (нерезидента) виникла кредиторська заборгованість перед продавцем.Водночас між сторонами були укладені додаткові угоди до вказаних контрактів про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв’язку з чим заборгованість нерезидента була погашена.
Відхиляючи доводи податкового органу про неможливість застосування до контрактів у сфері ЗЕД зарахування зустрічних вимог, суд зазначив, що норми ЦКУ передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК).
Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки.
Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Тобто, вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.
Також, суд наголосив на тому, що про можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зазначено в п. п. 5 п. 10 Розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7.
Згідно цього пункту банк, крім підстав, передбачених у п. 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.
Отже, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Суд дійшов висновку, що зі змісту контрактів, а також додаткових угод про зарахування оплачених коштів в рахунок укладених контрактів, між двома суб`єктами існують зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними, між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання, умов проведення розрахунків за контрактами, вони відповідають критеріям, зазначеним, зокрема, у п. п. 5 п. 10 Розділу III Інструкції № 7, дотримання яких, є передумовою для визнання зарахування зустрічних однорідних вимог та зняття цих розрахунків банком з валютного контролю.
Таким чином, суд зазначив, що ТОВ не порушувало вимоги валютного законодавства щодо порушення граничних строків повернення валютної виручки за контрактом у сфері ЗЕД, а отже нарахування пені за оспорюваним податковим повідомленням –рішенням є неправомірним і останнє підлягає скасуванню.